Рішення № 91349591, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Київ №640/505/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військо-вої частини А0488 (ВЧ А0488) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Шуляк Ю.Л. звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової компен-сації за неотримане речове майно і стягнути з відповідача компенсацію у сумі 30952,63 грн.

Підставою позову зазначено те, що грошова компенсація виплачується військовослуж-бовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби. Спірна компенсація позивачу не була виплачена відповідачем.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав відсутності між ним і позивачем правовідносин військової служби, оскільки позивач звільнений з військової служби по закінченню контракту. Вважає, що надане позивачу право на отримання компен-сації втрачено, оскільки він з відповідною заявою (рапортом) до командира ВЧ А0488 не звертався, тому у відповідача не було підстав для нарахування і виплати спірної компенсації.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідно до п.п. 4, 5 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за нестри-мане речове майно, заяві про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно мав би передувати наказ командира (начальника) військової частини із зазначенням розміру грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до вида-чі, виданої речовою службою. Наказ з розрахунком компенсації повинен бути доведеним до відома військовослужбовця у будь-якій формі. Вважає, що саме з цього моменту у військово-службовця з`являється право вибору: чи отримувати грошову компенсацію та подавати заяву про її отримання, чи ні. На думку представника позивача, наявні порушення компетентною службовою особою процедури звільнення позивача у частині видачі наказу командира (начальника) військової частини, в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, призвели до вчасного неподання військовослужбовцем заяви про виплату такої компенсації.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Гене-рального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.07.2017 №58 позивача звільнено у запас за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з врахуванням вимог пп. "і" п. 1 ч. 8 цієї статті.

Наказом командира ВЧ А0488 від 31.07.2017 №147 позивача визнано таким, що справи та посаду здав, і направлено його для зарахування на військовий облік до Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату; з 31.07.2017 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Підставою наказу зазначено: витяг з наказу начальника Головного управління персоналу заступника начальника Гене-рального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.07.2017 №58 (вх. №2193/37) та рапорт про здачу посади від 31.07.2017 (вх. №2260/37).

Згідно з копією довідки ВЧ А0488 №6 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 30952,63 грн.

Представник позивача адвокат Шуляк Ю.Л. звернулась до керівника ВЧ А0488 із листом-пропозицією від 08.11.2018 №99, в якому просила виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яка не була ним отримана при звільненні з військової служби, в розмірі 30952,63 грн., а також здійснити зарахування вказаної суми коштів на картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 .

Листом командира ВЧ А0488 від 27.11.2018 №39/2051 надано відповідь, що позивач з відповідною заявою (рапортом) до командира ВЧ А0488 не звертався, тому не було підстав для нарахування та виплати позивачу спірної компенсації; на момент виникнення права на отримання компенсації позивач такого бажання не виявив, у зв`язку з чим командуванням ВЧ А0488 не порушено право позивача на отримання спірної компенсації, а тому підстав для її виплати відсутні.

Спірні правовідносини стосуються виплати грошової компенсації за неотримане речо-ве майно у зв`язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби у розмірі, визна-ченому у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі військовослужбовцю.

На час звільнення позивача з військової служби ст. 9-1 Закону України "Про соціаль-ний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України <...>, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціаль-ної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

У справах у подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №825/1571/16 зробив наступний висновок, який згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом при вирішенні цієї справи:

"39. У п. 4 зазначеного Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі нака-зу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (началь-никам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що нале-жить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

При цьому за приписами п. 5 вказаного Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупі-вельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордон-служби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Голов-ним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

40. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка військової частини А-1937 від № 52 від 05.04.2016 (вих. від 28.04.2016 №93) про розмір належної компенсації та речового атестату від 05.04.2016 №15). Таким чином відповідачем встановлено наявність заборгованості перед позивачем за процедурою, визначеною Порядком №178.

41. Враховуючи наведені обставини Суд касаційної інстанції погоджується з виснов-ками суду першої інстанції про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

42. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

43. Таким чином військовослужбовці після звільнення їх з військової служби збері-гають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 29.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19) та колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від цієї позиції.".

Враховуючи фактичні обставини цієї справи і висновок Верховного Суду, суд вважає, що позивач набув право на компенсацію за неотримане речове майно, яке збереглось за ним після звільнення з військової служби.

Вирішуючи вимогу про визнання протиправними дій відповідача, суд зважає на таке.

Позивач не подавав рапорт про виплату компенсації, факт чого визнається обома сто-ронами, тому у відповідача не було підстав для розгляду питання про виплату позивачу компенсації під час його звільнення.

Лист-пропозиція про досудове врегулювання спору щодо виплати грошової компен-сації вартості за неотримане речове майно від 08.11.2018 №99 не є рапортом військовослуж-бовця, однак, з урахуванням висновку Верховного Суду, дане звернення представника пози-вача є підставою для розгляду відповідачем питання про виплату компенсації, також.

Відмова відповідача у виплаті позивачу компенсації, зазначена у листі від 27.11.2018 №39/2051, суперечить висновкам Верховного Суду про правильність застосування законо-давства, тому така відмова відповідача є протиправною.

Фактів вчинення відповідачем інших дій, які б порушили право позивача на отри-мання компенсації, позивач не зазначав, а судом таких не встановлено.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною спірної відмови відповідача у виплаті позивачу компенсації, висловленої у листі від 27.11.2018 №39/2051, тому вимога про визнання протиправними дій відповідача підлягає задоволенню у цій частині.

З метою захисту і поновлення порушеного права позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно у сумі 30952,63 грн. згідно з довідкою відповідача №6, розмір якої сторонами не оспорювався, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми коштів.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомо-гою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на вико-нання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та викона-них робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє кло-потання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповід-но до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягу-вання розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відпо-відно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 №826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання право-вої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 №727/4597/19 аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 3118,40 грн. судових витрат, на підтвер-дження чого надав:

1) квитанцію від 02.01.2019 №0.0.1228769241.1 про сплату судового збору у сумі 768,40 грн.;

2) копію договору від 02.10.2018 б/н про надання правової допомоги, укладеного між позивачем (Клієнт) та адвокатом Шуляк Ю.І. , згідно з п. 1.1 якого Адвокат надає правову допомогу Клієнту усіма законними методами та способами в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом, відновленням порушених, оспорюваних його прав та законних інтересів; гонорар адвоката за цим договором визначається щомісячно на підставі розрахунків виконаних робіт в інтересах Клієнта, складених станом на перше число кожного місяця, які є додатками до цього договору;

3) копію акта виконаних робіт від 02.01.2019, згідно з яким загальна вартість послуг адвоката складає 2350 грн., з них:

консультація - 0 грн.,

адвокатський запит до ВЧ А0488 - 450 грн.,

лист-пропозиція про досудове врегулювання спору - 650 грн.,

позовна заява - 1000 грн.,

направлення копій документів відповідачу - 100 грн.,

направлення позовної заяви до суду - 150 грн.;

4) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.07.2017 Серія КС №6143/10;

5) квитанцію від 02.01.2019 Серія 03 ААВ №948803 про оплату юридичних послуг вартістю 2350 грн.

У справі наявний ордер від 02.10.2018 серія КС №300983 про надання правової допо-моги позивачу адвокатом Шуляк Ю.Л., виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 02.10.2018.

Зауважень з приводу заявлених до стягнення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі відповідачем не зазначено, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем не заявлялось.

Суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2350 грн. і судовий збір у сумі 768,40 грн. є документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи, співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.

2. Визнати протиправною відмову Військової частини А0488 у виплаті ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, зазначену у листі від 27.11.2018 №39/2051.

3. Стягнути з Військової частини А0488 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 30952,63 грн. (тридцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 63 коп.).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0488 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0488 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2350,00 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят гривень 00 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Військова частина А0488;

02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 16, код ЄДРПОУ 08102023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко