Рішення № 91325764, 03.09.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.09.2020

Справа № 334/2159/20

Провадження № 2/334/2551/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лишенко Сергія Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач в особі представника адвоката Лишенко Сергія Сергійовича звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вказавши, що 08.04.2020 року позивачу стало відомо про наявність постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Піхманової Діни Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.03.2020 року. З даної постанови стало відомо, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Піхманової Діни Вікторівни знаходиться виконавче провадження № 61393481, відкрите на виконання виконавчого напису № 2520 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. від 13.11.2019 року.

З тексту постанови встановлено, що 13.11.2019 року вчинено виконавчий напис № 2520 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним Договором № 500058872 від 09.01.2008 року укладеним з ПАТ «Альфа Банк» та позивачем.

29.11.2008 року згідно Договору фінансування клієнта № 2912204 право вимоги за кредитним договором № 500058872 право вимоги боргу було відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно договору факторингу № 2012-2-1/1 від 18.12.2012 року право вимоги за кредитним Договором № 500058872 було відступлено ТОВ «Купер Прайс».

Згідно договору факторингу № 2009/2019 від 20.09.2019 року право вимоги за кредитним Договором № 500058872 було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» ЄДРПОУ 4313848, відповідачу по справі.

Стягнення проводилося за період з 12.04.2008 року по 21.10.2019 року в сумі 19989,22 грн.

Позивач заявляє, що жодних договорів, в тому числі нотаріальних та Договір № 500058872 з ПАТ «Альфа Банк» ним не укладався.

Вказаний виконавчий напис вчинено з порушеннями вимог законодавства, а саме:

- без необхідної перевірки та встановлення безспірності боргу;

- вчинення виконавчого напису відбулося поза строками, протягом якого його можливо було вчинити;

- позивачем не було отримано письмове повідомлення про факт вчинення виконавчого напису нотаріусом.

В зв`язку з наведеним позивач просить визнати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, судові витрати покласти на відповідача.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву з проханням слухати справу в їх відсутність, на задоволення позову наполягає.

У судові засідання, призначені на 09.06.2020 року, 09.09.2020 року відповідач у справі не з`явився, суд вважає відповідача повідомленим належним чином про час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не надавав, в матеріалах справи є розписки про отримання судових повісток.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених уст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги заяву позивача та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи по справі та ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Піхманової Діни Вікторівни знаходиться виконавче провадження № 61393481, відкрите на виконання виконавчого напису № 2520 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. від 13.11.2019 року.

З тексту постанови встановлено, що 13.11.2019 року вчинено виконавчий напис № 2520 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним Договором № 500058872 від 09.01.2008 року укладеним з ПАТ «Альфа Банк» та позивачем.

29.11.2008 року згідно Договору фінансування клієнта № 2912204 право вимоги за кредитним договором № 500058872 право вимоги боргу було відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно договору факторингу № 2012-2-1/1 від 18.12.2012 року право вимоги за кредитним Договором № 500058872 було відступлено ТОВ «Купер Прайс».

Згідно договору факторингу № 2009/2019 від 20.09.2019 року право вимоги за кредитним Договором № 500058872 було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» ЄДРПОУ 4313848, відповідачу по справі.

Стягнення проводилося за період з 12.04.2008 року по 21.10.2019 року в сумі 19989,22 грн.

Аналізуючи доводи сторони позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Діюча з 2017 року редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99р. № 1172 передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, як наслідок, вчинення оскаржуваного виконавчого напису є незаконним та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За вчиненням виконавчого напису відповідач звернувся в листопаді 2019 року, тобто через 11 років, що в свою чергу свідчить про вчинення виконавчого напису за межами строку, встановленого сь.88 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки позивач на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому його слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст.513,

517 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лишенко Сергія Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2520, вчинений 13.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором № 500058872 від 09.01.2008 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Добрєв М. В.