Рішення № 91423927, 20.01.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.01.2020

Справа № 334/7996/17

Провадження № 2/334/461/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Сагайдак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши в заяві, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.10.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 31.10.2017 року мала заборгованість - 27777,74 грн., яка складається з наступного: 535,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21558,80 грн. - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом; 3885,00 грн. - заборгованість по пені та комісії, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1298,94 грн. - штраф (процентна складова).

У добровільному порядку заборгованість відповідачкою не була погашена, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості за кредитом в сумі 27777,74 грн. та витрат банку по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. за рішенням суду.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2018 року позовні вимоги банку були задоволені у повному обсязі.

Однак, в листопаді 2018 року відповідачка звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 19.01.2018 року, та ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя, заочне рішення було скасоване, справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була призначена до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка та її представник, адвокат Рекункова А.В. проти позову заперечували, просили застосувати строки позовної давності, надали суду письмовий відзив на позов, в якому зазначили, що відповідно до наданого до позову Розрахунку сплив встановлений Цивільним кодексом України для даних вимог трирічний строк позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем здійснено у розмірі 50,00 гривень 25.06. 2014 року, і жодного платежу після цього позивачем не зазначено. Банк звернувся до суду 05.12.2017 року (заявка про отримання судових повідомлень від представника позивача датована 13.11.2017 р.), тобто після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявляю сторона в спорі (я заявляю в даній справі) є підставою для відмови в позові згідно ч.4 ст.267 ЦК України. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг (вони є додатком до позову), пп. 1.1.7.12, строк дії договору діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на той самий строк. При цьому позивач зобов`язаний був видати відповідачеві нову кредитну картку, строк дії якої має відповідати кредитному договору. Проте, такі дії позивачем проведені не були, відповідні докази суду не надані.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання, а саме сплата 25.06.2014 року в сумі 50,00 грн. вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 року №6-2104цс16, яка згідно зі ст.3607 ЦПК України є обов`язковою для судів.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Представник позивача надав суду письмову відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору N0 б/н від 16.10.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1000.00 грн. у виглядівстановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуваннякредитом у розмірі 20.40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевимтерміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо.

Необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Клієнт ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 16.10.2012 року, отримала картку № НОМЕР_1 зі строком дії випущеної картки до останнього дня 03.2016 року, яка в подальшому не перевипускалась. Відповідач із заявою про закриття саме поточного рахунку (Картрахунку) не звертався, Картку в Банк не повертав, заборгованість свою не погасив. Тому, поточний рахунок (Картрахунок) на даний момент відкритий та дійсний.

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором Картрахунку, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, як висловився Верховний суд України, 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61цс 14.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 03.2016 року, (довідка про видачу кредитних карт міститься вматеріалах справи). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 30.11.2017 року - до спливу строку позовної давності.У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності при зверненні до суду Позивачем дотримано.

Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи рекомендованою кореспонденцією наданий час для подання відзиву та заперечень.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно до ст.1055 ЦК України для кредитного договору обов`язкова письмова форма. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що 16.10.2012 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» та отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Пам`ятка клієнта разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» а також «Тарифами банку», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві (а.с.5,7-30).

На підтвердження умов кредитування, позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.6).

Відповідно до абзацу 5 п. 1.7 Статуту АТ КБ «ПриватБанк» в новій редакції, за рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 р. № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК».

Позивач зазначив, що у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договором і надав відповідачу суму кредиту. А відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 31.10.2017 року має заборгованість - 27777,74 грн., яка складається з наступного: 535,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21558,80 грн. - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом; 3885,00 грн. - заборгованість по пені та комісії, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1298,94 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується Розрахунком заборгованості (а.с.3-4).

Тому 05.12.2017 року банк звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості, та заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2018 року позовні вимоги банку були задоволені у повному обсязі, з відповідачки стягнута вся сума заборгованості та судові витрати (а.с.45-46).

Однак, в листопаді 2018 року відповідачка звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 19.01.2018 року, та ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя, заочне рішення було скасоване, справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була призначена до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.55-56,71).

Відповіднодо ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

На підставі ст.ст. 1048, 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики и позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У Анкеті-заяві ОСОБА_1 від 16.10.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг процентна ставка не зазначена. Також, у вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру(а.с.5).

Банк, звертаючись з позовом, просив стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.10.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідачка по справі розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 провадження 14-131цс19.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (а.с.3-4) є аналітичним документом банку, складений в односторонньому порядку і не погоджений з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Належних і допустимих доказів заборгованості у відповідача у розумінні положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до суду не надав.

При цьому, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16 жовтня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Хоча в своїх письмових поясненнях представник банку і зазначає, що ОСОБА_1 отримала картку № НОМЕР_1 зі строком дії випущеної картки до останнього дня 03.2016 року, яка в подальшому не перевипускалась.

При цьому, враховуючи той факт, що згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік) та вона діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за тілом кредиту в сумі 535,00 грн., а також, у зв`язку з вищенаведеним, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення суми 21558,80 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 3885,00 грн. - заборгованість по пені та комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1298,94 грн. - штраф (процентна складова) як різновиду неустойки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 30,88 гривень (пр опорційно задоволеним позовним вимогам).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. ст. 509, 526,527,530, 549-551, 610-612, 629,1048-1050, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов АТ Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (рах. НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за тілом кредиту в сумі 535,00 грн. (п`ятсот тридцять п`ять грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (рах. НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 30,88 гривень (тридцять грн. 88 коп.).

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 30 січня 2020 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.