Рішення № 91323429, 03.09.2020, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/713/20

381/3064/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М., за участі секретаря Омельчук С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання кредиту №500270832 від 20.04.2012, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» звернулось до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 20.04.2012 між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту № 500270832, згідно якого відповідачу було надано кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у сумі 27 700,00 гривень з кінцевим строком погашення до 23.04.2015.

23.12.2013 між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 2013-1, відповідно до умов якого ПАТ «АЛЬФА-БАНК» відступив на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 500270832 від 20.04.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «АЛЬФА-БАНК», прострочена заборгованість за яким станом на 23.12.2013 складала 48 005,24 грн. Оскільки відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов Договору, позивач просить позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 48 005,24 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року позовні вимоги ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

13.03.2020 від представника відповідача Ничик А.В. до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення суду від 13.11.2018. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2020 заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2018 було скасовано та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Ничик А.В. подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності і відмовити позивачу в позові, зокрема і з цих підстав.

Представник позивача ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» в судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення.

Суд, вислухавши позицію представника відповідача адвоката Ничик А.В., вивчивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що 20 квітня 2012 року між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500270832, згідно якого відповідачу було надано кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у сумі 27 700,00 гривень з кінцевим строком погашення до 23.04.2015. Відповідно до п. 2.2 вказаного договору процентна ставка за користування кредитом 25%. Пунктом 2.3. вказано, що дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги «Альфа-Сервіс» (за її наявності) 23.04.2015 /а.с.30/.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди на то боржника (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

23 грудня 2013 року між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 2013-1, відповідно до умов якого ПАТ «АЛЬФА-БАНК» відступив на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 500270832 від 20.04.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «АЛЬФА-БАНК».

Таким чином, право вимоги грошових коштів у зазначеному розмірі перейшло до позивача.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Станом на 23.12.2013 прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором складала 48 005,24 грн., а саме:

41 305,24 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту;

6 700,00 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на мовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно довідки командира в/ч А3220 Міністерства оборони України №884 від 10.08.2020, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в в/ч А№3220 з 05.03.2020 по теперішній час станом на 10.08.2020.

Судом встановлено, що відповідачу було надано кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у сумі 27 700,00 гривень з кінцевим строком погашення до 23.04.2015. Відповідно до п. 2.2 вказаного договору процентна ставка за користування кредитом 25%. Пунктом 2.3. вказано, що дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги «Альфа-Сервіс» (за її наявності) 23.04.2015 /а.с.30/.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт) встановили і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З даним позовом позивач звернувся до суду в вересні 2018 року.

При цьому, прострочена заборгованість сумі 48 005,24 гривень за кредитним договором від 20.04.2012 розрахована станом на 23.12.2013.

Отже, майже п`ять років позивач не скористався своїм правом вирішення даного спору в судовому порядку.

Крім цього, як вбачається зі змісту позову, позивач посилається на факт вирішення ним спору в порядку досудового врегулювання і долучає повідомлення (вимогу) адресоване відповідачу, яке як зазначає направляв на адресу відповідача ще у травні 2018 року (а.с.35).

Проте, суд критично оцінює дану обставину і вважає, що копія долученої вимоги жодним чином не свідчить про її направлення відповідачу та отримання відповідачем, оскільки відсутні такі документальні докази (квитанції про відправку та зворотне повідомлення про вручення).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до статті 257 ЦК України, до даних вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності стосовно кожного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Як було зазначене вище, умовами Кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Оскільки Кредитним договором встановлені окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право Банку вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого Кредитним договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 Цивільного кодексу України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду періодичні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

При цьому, встановлення загального строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником періодичних платежів, взагалі не має значення для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного з цих зобов`язань.

Аналіз умов договору сторін і зміст зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Дана правова позиція була викладена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №756/15850/15-ц (провадження №61-4897св18, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72525040); Постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі №367/1983/14-ц (провадження №61-13788св18, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73565285); Постанові Верховного Суду від 19.10.2018 року по справі №908/2527/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77247916).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 500270832 від 20.04.2012 заборгованість виникла у відповідача 23.12.2013 року в сумі 48 005,24 гривень.

Представником відповідача подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідно до якої останній просить застосувати строк давності починаючи саме з грудня 2013 року.

Суд дійшов висновку, що саме з 23.12.2013 року майнове право Позивача на отримання від ОСОБА_1 щомісячного (повернення кредитних коштів, оплата процентів за користування кредитом та комісії), було порушено, про що Банку було відомо, також, з 23.12.2013, а тому строк позовної давності, протягом якого Позивач мав право звернутися до суду з вимогою про захисту даного права (зокрема з вимогою по стягнення суми заборгованості за Кредитним договором стосовного кожного простроченого платежу), почав перебіг також саме з 23.12.2013 і обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до ч.1 ст. 254 ЦПК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Позивач звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з даним позовом лише в вересні 2018, що підтверджується матеріалами цієї справи.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України, статтями Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання кредиту №500270832 від 20.04.2012 - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Ковалевська