Постанова № 9131681, 20.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2010                                                                                           № 13/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Губарькова Н.Л.- пред. за дов. № б/н від 05.01.2010 р.;

від відповідача - не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2010

у справі № 13/7 ( .....)

за позовом                               Акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи"

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна"

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача           Машкін Юрій Дмитрович

          Панченко Василій Григорович

про                                                   стягнення 12607,67 грн. в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10630,64 грн. (10120,64 грн. виплачене страхове відшкодування та 510,00 грн. витрати, які були понесені позивачем з метою визначення розміру збитків).

До прийняття рішення по даній справі позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 12607,67 грн. (12097,67 грн. – сума страхового відшкодування 510,00 грн. витрати, які були понесені позивачем з метою визначення розміру збитків). Подана заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 р. у справі № 13/7 позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 12097,67 грн. страхового відшкодування, 97,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 224,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У стягненні суми витрат, які були понесені позивачем з метою визначення розміру збитків, в розмірі 510,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 р. у справі № 13/7 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" 9610,64 грн. страхового відшкодування .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Відповідач відзначає, що згідно звіту про оцінку автомобіля вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 10120,64 грн., а не 12097,67 грн. як зазначив суд першої інстанції. Крім того, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не застосовано норми статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2010 р.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 30.03.2010 року не з’явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. розгляд апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 р. у справі № 13/7 змінити, стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" 10630,64 грн. страхового відшкодування.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції 20.04.2010 року не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 22.09.2008 р. на а/д Київ-Харків трапилась дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення застрахованого позивачем за договором добровільного страхування транспортних засобів № К/053 від 17.06.2008 р. автомобіля "Хьюндай Соната 2.0" (державний номер АА 4249 АС), що належить ТОВ "Кернер-Трейд" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ТЗ КІС № 954859, та автомобіля "ДАФ" (державний номер 52724ЕВ), що належить на праві власності Панченко В.Г., під керуванням Машкіна Ю.Д. на підставі подорожнього листа від 22.09.2008 р., цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем згідно поліса обов’язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/0629488 (строк дії з 03.03.2008 р. по 02.09.2009 р.).

Дорожньо –транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля "ДАФ" (державний номер 52724ЕВ) Машкіна Ю.Д., що підтверджується постановою Артемівського районного суду Донецької області від 08.10.2008 року у справі № 3-12325-08.

На виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів № К/053 від 17.06.2008 р., на підставі заяви страхувальника ТОВ "Кернер-Трейд" про виплату страхового відшкодування, звіту ТОВ "Асистанська компанія "Українська служба допомоги" № 205209 від 07.10.2008р., Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" виплатило власнику застрахованого автомобіля "Хьюндай Соната 2.0" (державний номер АА 4249 АС), страхове відшкодування в розмірі 12840,00 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 1526 від 07.11.2008 р.

Оскільки цивільно-правова відповідальність учасника ДТП та винної особи- Машкіна Ю.Д. була застрахована відповідачем, позивач звернувся саме до відповідача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 10120,64 грн. та 510,00 грн. витрат, які були понесені позивачем з метою визначення розміру збитків, направивши відповідачу заяву-вимогу N 102/ЮЗ від 26.05.2009 р.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь відповідача 12097,67 грн. страхового відшкодування.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що висновок місцевого господарського суду про обов’язок відповідача в порядку регресу відшкодувати збитки, що виникли в результаті виплати позивачем страхового відшкодування ТОВ "Кернер-Трейд", є правомірним, проте належний розмір страхового відшкодування судом першої інстанції був встановлений неправильно та без урахуванням норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

Зокрема, суд апеляційної інстанції відзначає, що право Акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 тис. 500 грн. на одного потерпілого.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що особами, відповідальними за завдані ТОВ "Кернер-Трейд" збитки, у даному випадку є відповідач відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та Машкін Ю.Д. відповідно до вимог статей 1188, 1194 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" як страховиком за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06 та постановою Судової палати у господарських справахВерховного Суду України № 11/406-07 від 25.11.2008 р.).

Колегією суддів встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача права регресного позову саме до відповідача, проте наявний спір щодо розміру страхового відшкодування, який повинно було виплатити Закрите акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" згідно поліса обов’язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0629488, а також спір щодо меж відповідальності відповідача перед позивачем відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

Як вбачається зі змісту пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ліміт відповідальності страховика за майнову шкоду, заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи, складає 25500,00 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та інші визначені витрати по транспортуванню транспортного засобу.

Крім того, відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, а нормою статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, який має сплатити відповідач в даному випадку визначається виходячи від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи. При цьому, позивач має право отримати страхове відшкодування в межах фактичних витрат, які були понесені ним при виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення відзначив, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Хюндай з урахуванням фізичного зносу становить 12097,67 грн., проте даний висновок є передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки зі змісту звіту ТОВ "Асистанська компанія "Українська служба допомоги" № 205209 від 07.10.2008р. (а.с. 41, т.1) 12097,67 грн. – це вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. N 142/5/2092 визначається за формулою : (Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез)), де Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ, Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез – коефіцієнт фізичного зносу.

Зокрема, колегією суддів встановлено, що згідно звіту ТОВ "Асистанська компанія "Українська служба допомоги" № 205209 від 07.10.2008р. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ становить 10120,64 грн. (4095,60 грн. + 1440,41 грн. + 6561,66 грн.*(1-0,3013)), а відповідно належний розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті відповідачем на користь позивача становить 9610,64 грн. (10120,64 грн. – 510,00 грн.), при цьому колегією суддів враховано положення статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо відшкодування відшкодовуються витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо зменшення страхового відшкодування на розмір франшизи. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що належний розмір страхового відшкодування становить 12097,67 грн.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1,2,4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування, як таке, що прийнято при неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права, а також неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В свою чергу, висновок суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 510,00 грн. витрат, які понесені позивачем в зв'язку з встановленням розміру страхового відшкодування, є правомірний та такий, що ґрунтується на нормах чинного законодавства. Зокрема, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлений порядок здійснення відшкодування шкоди, що пов'язана з пошкодженням транспортного засобу.

Згідно вказаної статті у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки, тобто вартість проведення автотоварознавчого дослідження не відноситься до витрат, які відшкодовуються відповідачем на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому в розумінні пункту 34.2 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи лише якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Колегією суддів встановлено, що в даному випадку витрати на проведення експертизи позивачем понесені в зв'язку з виконанням договору добровільного страхування транспортних засобів № К/053 від 17.06.2008 р., а не у зв'язку з ненаправленням відповідачем аварійного комісара чи експерта для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі № 13/7 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :

"1. Позов Акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (01054, м. Київ, вул. Боровського,33, код 16285602) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (36000, м. Полтава, вул. Шевченка, 3 код 22523595) 9610,64 грн. страхового відшкодування, 96,11 грн. державного мита, 179,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити."

3.          Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (36000, м. Полтава, вул. Шевченка, 3 код 22523595) на користь Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (01054, м. Київ, вул. Боровського,33, код 16285602) 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          На підставі даної постанови повернути Закритому акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (01054, м. Київ, вул. Боровського,33, код 16285602) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 11,10 грн., сплачене за розгляд апеляційної скарги згідно квитанції № 8283080 від 26.02.2010 р. (оригінал квитанції № 8283080 від 26.02.2010 р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 13/7.).

5.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

6.          Матеріали справи № 13/7 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.04.10 (відправлено)