Постанова № 9131638, 19.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2010                                                                                           № 42/487

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – не з’явился;

відповідача – Сторонський Р.Я., Король П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2009

у справі № 42/487 ( )

за позовом                               Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "РУДІС"

про                                                   стягнення нейстойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 97254,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Києва (далі – ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс» м. Києва (далі – ТОВ «БК «Рудіс») про стягнення 56990,96 грн. пені, 32976,28 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 7287,17 грн. три проценти річних з простроченої суми.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.08.2009 порушено провадження у справі № 42/487 за позовом ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «БК «Рудіс» про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 97254,41 грн.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2009 у справі № 42/487 у задоволенні позовних вимог ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» відмовлено повністю оскільки прострочення оплати з боку відповідача не настало.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2009 ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

27.12.2004 між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «БК «Рудіс» було укладено договір № 1349 про надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу. Також 01.01.2008 було укладено додаткову угоду № 1, а 01.01.2009 додаткову угоду № 2 до цього договору.

Відповідно до умов договору від 27 грудня 2004 р. позивач за завданням відповідача зобов’язався надати послуги по видобутку, збору, підготовці на Більській УКПГ –ГС Солоха для поглибленої підготовки газу та подальшої подачі в систему магістральних газопроводів позивача та передати відповідачу обсяг товарного природного газу на замірній лінії ГС-Солоха, обладнаної вимірювально-обчислювальним комплексом обліку газу “Суперфлоу”, а останній –прийняти готову продукцію та оплатити надані йому послуги на умовах договору.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов п. 4.2 договору, відповідач зобов`язується щомісячно, до початку звітного місяця, провести попередню оплату позивачу в розмірі 100 відсотків від вартості очікуваних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до 10 числа наступного місяця за звітним на підставі актів приймання-передачі природного газу за місяць з урахуванням раніше перерахованих коштів, а позивач до 15 числа наступного за звітним місяця надає відповідачу рахунок і податкову накладну.

Строк дії договору від 27 грудня 2004 р. відповідно до умов п. 5.1 договору в частині надання послуг встановлений з моменту узгодження його з позивачем до 13 травня 2014 р., в частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання.

Актами виконаних робіт по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу за період січня 2008-лютого 2009 років, актом звірки розрахунків між сторонами за період з 1 листопада 2008 до 31 березня 2009 років, наявними у справі банківськими виписками, поданими позивачем розрахунками, поясненнями сторін стверджується факт надання позивачем послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу за договором від 27 грудня 2004 р. вартістю 1544412,22 грн., а також оплати відповідачем цих послуг у повному обсязі протягом 24 вересня 2008 - 19 березня 2009 років, проте з порушенням встановлених договором строків.

Як вбачається з матеріалів справи, під час укладення та виконання договору від 27 грудня 2004 р. відповідач діяв як оператор спільної діяльності від імені учасників договору № 429 про спільну діяльність від 13.05.2004, укладеного між ним та позивачем у справі.

Як встановлено судом першої інстанції, довіреність № 01/07 від 01.07.2007, що міститься в матеріалах справи, якою сторони договору про спільну діяльність уповноважили директора відповідача бути розпорядником окремого банківського рахунку спільної діяльності, втратила свою чинність починаючи з 1.01.2008. Нова ж довіреність на розпорядження окремим банківським рахунком спільної діяльності була видана лише 18.08.2008.

Відмовляючи ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оператор спільної діяльності - відповідач по справі на час відсутності відповідної довіреності був позбавлений можливості здійснювати розрахунки за спірним договором, при цьому, несвоєчасна видача довіреності на уповноважену особу пов’язана зі зволіканням вирішення цього питання позивачем, а отже відповідно до приписів ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Твердження відповідача, що несвоєчасна видача довіреності на його уповноважену особу пов’язана зі зволіканням вирішення цього питання саме позивачем, обґрунтовується адресованими позивачу листами № 33 від 03.02.2008 та № 51 від 15.02.2008, щодо необхідності оформлення такої довіреності.

Разом з тим, будь які докази на підтвердження направлення зазначених листів позивачу, як і отримання їх останнім, в матеріалах справи відсутні. Будь які інші докази на підтвердження зволікання позивачем вирішення питання видачі довіреності, відповідачем не надавались.

А за таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що обставини видачі довіреності та, відповідно, наявності прострочення кредитора, що мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав встановленими, відповідачем не доведені, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прострочення заборгованості в даному випадку відбулося саме з вини боржника, яким є ТОВ «БК «Рудіс», що останнім не спростовано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 6.3. Договору № 1349 від 27.12.2004 за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт замовником сплачується пеня у розмірі 0,2 % від несплаченої суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, в силу ст. 611 ЦК України, п. 6.3 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за прострочення оплати послуг з додатковими нарахуваннями у вигляді інфляційних нарахувань за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в задоволенні позовних вимог на загальну суму 97254,41 грн., а отже рішення суду підлягає скасуванню.

Разом з тим, 16.04.2010 на адресу суду надійшла заява від ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» про сплату заборгованості відповідно до заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі, та просило стягнути з відповідача на користь позивача 486,30 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

З поданих позивачем банківських виписок та додаткових пояснень вбачається, що заборгованість сплачена новим оператором спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 429 від 13.05.2004 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова База «Укрбуд» (далі – ТОВ «ТБ «Укрбуд»).

В судовому засіданні 19.04.2010 керівник ТОВ «ТБ «Укрбуд», що з’явився на виклик суду в порядку ст. 38 ГПК України пояснив, що на даний час борг з боку суб’єктів спільної діяльності перед позивачем погашений.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими йому суду першої інстанції.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору ( п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

В п.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: 3.1 Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; 3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Враховуючи, що обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були з’ясовані не в повному обсязі, обставини, що мають значення для справи які суд першої інстанції визнав встановленими – недоведені, що призвело до прийняття невірного рішення, приймаючи до уваги, що в процесі розгляду справи предмет спору припинив існування, рішення суду першої інстанції від 27.10.2009 підлягає скасуванню а провадження у справі – припиненню.

На підставі викладеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2009 скасувати. Провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 18, офіс 11, код ЄДРПОУ 31511844) на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 486,30 грн. (чотириста вісімдесят шість гривень 30 коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови суду доручити господарському суду м. Києва.

Справу N 42/487 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.04.10 (відправлено)