Рішення № 9129840, 15.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.10 р.                     Справа № 20/25                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємства „АБ плюс”, м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк

про стягнення 34616,33 грн.

За участю представників:

від позивача: Грущенко А.О. – дов.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Приватне підприємство „АБ плюс”, м.Краматорськ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, про стягнення 34616,33 грн., з яких 34438,95 грн. – сума заборгованості за поставлений товар за договором постачання № 1801-7 від 01.02.07 р., 154,74 грн. – сума пені, 22,64 грн. – сума 3% річних.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору постачання № 1801-7 від 01.02.07 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмові заперечення на позов № 74 від 22.03.10 р., в яких просить суд у задоволенні позову Приватного підприємства „АБ плюс”, м.Краматорськ, про стягнення суми боргу за договором постачання № 1801-7 від 01.02.07 р. у розмірі 34438,95 грн., суми пені у розмірі 154,74 грн., суми 3% річних у розмірі 22,64 грн. відмовити у повному обсязі.

23 березня 2010 року позивач звернувся до суду із письмовою заявою, в якій зазначив, що 15.03.10 р. відповідачем перераховано 10000,00 грн., у зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача 24438,95 грн. – суму заборгованості за поставлений товар за договором постачання № 1801-7 від 01.02.07 р., 109,81 – суму пені, 16,07 грн. – суму 3% річних. В обґрунтування своєї заяви позивач надав суду виписки банку із розрахункового рахунку позивача.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що замовлення на поставку товару Покупець надавав Постачальнику за допомогою телефонного зв’язку або шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу позивача. Більшість замовлень у електронному вигляді на цей час не збереглось. Крім того, позивач зазначив, що довіреності на осіб, які отримували товар та підписували видаткові накладні, відповідачем ніколи не надавались.

У заяві про уточнення позовних вимог № 60 від 14.04.10 р. позивач зазначив, що 15 березня 2010 р. та 13 квітня 2010 року відповідач у добровільному порядку частково перерахував на розрахунковий рахунок позивача 10000,00 грн. та 14000,00 грн., у зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача 10438,95 грн. – суму боргу, 154,74 грн. – суму пені, 22,64 грн. – суму 3% річних.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” (далі-Покупець) та Приватним підприємством „АБ плюс” (далі-Постачальник) було укладено договір постачання № 1801-7 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов’язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Згідно із п.2.2 Договору, строк поставки товару встановлюється у замовленні Покупця. Також замовлення Покупця повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару, та надсилатись попередньо не менш ніж за 12 годин до постачання товару у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс,e-mail). Постачальник, одержавши замовлення, зобов’язаний у підтвердження його одержання підписати замовлення, поставити печатку і відправити його по факсу Покупцю.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню.

Відповідно до п.5.5 Договору, Покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар.

Згідно із п.6.2 Договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей № 1, п.5.5 Договору викладено у редакції: „Покупець перераховує на рахунок Постачальника грошові кошти кожні 7 календарних днів за реалізований товар. Ступень реалізації товару підтверджується Покупцем шляхом надання Постачальнику листа в письмовому виді із залишками товару один раз на тиждень”.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено товар відповідачеві, що підтверджується видатковими накладними, а саме – № 8/2195 від 28.08.09 р. на суму 5018,70 грн., № 8/2196 від 28.08.09 р. на суму 4186,74 грн., 9/2318 від 30.09.09 р. на суму 3895,54 грн., № 9/2319 від 30.09.09 р. на суму 4964,86 грн., № 10/668 від 08.10.09 р. на суму 3075,20 грн., № 10/667 від 08.10.09 р. на суму 3593,21 грн., № 10/671 від 08.10.09 р. на суму 4431,66 грн., № 10/674 від 08.10.09 р. на суму 795,71 грн., № 10/675 від 08.10.09 р. на суму 2481,32 грн., № 1/326 від 05.01.10 р. на суму 1497,59 грн., № 1/327 від 05.01.10 р. на суму 2926,28 грн., № 1/307 від 05.01.10 р. на суму 1054,65 грн., № 1/308 від 05.01.10 р. на суму 3528,38 грн., № 1/309 від 05.01.10 р. на суму 2515,48 грн.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, передав у власність відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, а саме – видатковими накладними.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

02 лютого 2010 року позивач на адресу відповідача направив вимогу про сплату боргу № 14, в якій суму боргу за поставлений товар у розмірі 46158,97 грн. просив перерахувати протягом 7 календарних днів із дня отримання відповідачем зазначеної вимоги.

Протягом 7 календарних днів, а саме 17 лютого 2010 року відповідачем було здійснено часткове погашення боргу та перераховано на розрахункових рахунок позивача 5000,00 грн., що підтверджується випискою ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 34616,33 грн., з яких 34438,95 грн. – сума заборгованості за поставлений товар за договором постачання № 1801-7 від 01.02.07 р., 154,74 грн. – сума пені, 22,64 грн. – сума 3% річних.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором постачання № 1801-7 від 01.02.07 р., видатковими накладними, актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.10 р. по 31.01.10 р., вимогою про сплату боргу.

Під час розгляду справи відповідачем було частково погашено борг за поставлені товари 24000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у зв’язку з чим суд припиняє провадження по справі в цій частині в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10438,83 грн. – суми боргу за поставлений товар за Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 154,74 грн. – суми пені, 22,64 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду письмові заперечення на позов.

Заперечення відповідача із посиланням на п.2.2 Договору судом до уваги не приймаються, оскільки даним пунктом передбачена можливість направлення замовлень електронною поштою Позивач надав суду копії таких замовлень, відповідач приймав товар, що постачав йому позивач, отже, ствердження відповідача про відсутність замовлень підтвердження у матеріалах справи не знайшло.

Судом не приймається до уваги й посилання відповідача на п.5.5 Договору, в силу якого строк виконання відповідачем грошового зобов’язання на користь позивача є невизначеним. Однак, позивач направляв відповідачеві претензію, внаслідок чого такий строк слід визначати в порядку ст.530 Цивільного кодексу України, що й було зроблено позивачем.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „АБ плюс”, м.Краматорськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” (83054, м.Донецьк, пр-т Київський, 46; поточний рахунок 2600912620 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 34557310, ІПН 345573105647) на користь Приватного підприємства „АБ плюс” (84311, Донецька область, м.Краматорськ, вул.50 років ВЛКСМ, б.2А; поточний рахунок 2600788839907 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 25101110, ІПН 251011105158) 10438,83 грн. – суму боргу за поставлений товар за Договором, 154,74 грн. – суму пені, 22,64 грн. – суму 3% річних, 346,16 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми боргу за поставлений товар у розмірі 24000,00 грн. – припинити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15.04.2010 р.

Повний текст рішення підписано 20.04.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.