Рішення № 9129832, 15.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.10 р.                     Справа № 20/39                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-лайн”, м.Донецьк

про стягнення 1400,61 грн.

За участю представників:

від позивача: Іващук П.В. – дов.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ”, м.Київ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-лайн”, м.Донецьк, про стягнення 1400,61 грн. – суми заборгованості за поставлений товар.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

22 березня 2010 року до господарського суду Донецької області надійшла телеграма від позивача, в якій він просив суд перенести розгляд справи у зв’язку із неможливістю присутності у судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ”.

Ухвалою суду від 23.03.10 р. розгляд справи було відкладено та витребувано від Управління державної реєстрації Донецької міської ради дані про включення до ЄДР та місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-лайн”.

У листі від 13.04.10 р. Управління державної реєстрації Донецької міської ради зазначено, що відомості про юридичну особу – Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-лайн” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

Разом з тим, згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який наявний в матеріалах справи, місцезнаходженням відповідача є: 83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Університетська, б.7, кв.34, тобто та адреса, за якою судом відповідачеві направлялися процесуальні документи по справі.

Відповідач до судового засідання не з’явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як стверджує позивач, згідно із видатковою накладною № ЕДО01100014 від 10 січня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-лайн” отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ” автомобільні товари на загальну суму 9804,00 грн.

Таким чином, позивач передав у власність відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, зокрема, видатковими накладними.

Відповідач отриманий товар сплатив частково.

24 грудня 2009 року позивач на адресу відповідач направив претензію № 2403 від 22.12.09 р., в якій вимагав від відповідача в строк до 29.12.09 р. сплатити борг у розмірі 1400,61 грн. Але зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 1400,61 грн. – суму заборгованості за поставлений товар.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 зазначеного кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, купівля-продаж автомобільних товарів не потребує обов’язкової письмової форми договору.

Матеріали справи свідчать про те, що внаслідок дій сторін (передання товару позивачем, його приймання відповідачем) між ними виникли правовідносини з поставки (купівлі-продажу) товару, а отже – й відповідні зобов’язання, передбачені ст.655 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 даної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – видатковою накладною № ЕДО01100014 від 10 січня 2007 р., претензією про стягнення боргу № 2403 від 22.12.09 р.

Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача у встановлений ст.530 Цивільного кодексу України строк, останній набуває право на стягнення визначеної у вимозі суми в судовому порядку.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1400,61 грн. – суми заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач до судового засідання не з’явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у справі не спростував.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 205, 265, 509, 525, 526, 530, 655, 657 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-лайн”, м.Донецьк, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-лайн” (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Університетська, б.7, кв.37; код ЄДРПОУ 31582784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ” (юридична адреса: 07400, Київська область, м.Бровари, вул.Богунська, 26В; фактична адреса: 02089, м.Київ, вул.Радистів, 73а; поточний рахунок № 260092525580001 в АКІБ „УкрСиббанк”, м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33212540) 1400,61 грн. – суму боргу за поставлені автомобільні товари, 102,00 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15.04.2010 р.

Повний текст рішення підписано 19.04.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.