Рішення № 9129478, 20.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.10 р.                     Справа № 38/62                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фудсервіс” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший гастроном” м.Донецьк

про стягнення 6 812,77грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Костенко І.А. – за дов.№200 від 22.02.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фудсервіс” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший гастроном” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 938,03грн., пені у розмірі 130,09грн., штрафу у розмірі 3561,68грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 130,09грн. та інфляційних у розмірі 52,88грн., а всього 6 812,77грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання товару з відстрочкою платежу №266/09-ФС від 17.10.2008р., товарно - транспортні накладні №ФСс-0139115 від 10.12.2009р., №ФСс-0146338 від 24.12.2009р., №ФСс-0146682 від 25.12.2009р.

17.03.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/1299 від 12.03.2010р., з якого вбачається, що станом на 12.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший гастроном” м.Донецьк (ідентифікаційний код 31659982) значиться як юридична особа та розташоване за адресою: 83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, 71. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

30.03.2010р. позивач надав суду супровідний лист №387 від 29.03.2010р., в якому просить суд залучити до матеріалів справи правовстановлюючі документи та платіжне доручення №35 від 10.03.2010р. на суму 400грн. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

Відповідач в судові засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 10.03.2010р. перерахував позивачу 400,00грн. за товар поставлений по накладній №ФСс-0146338 від 24.12.2009р. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком штрафних санкцій та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті позивач був ознайомлений з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          17.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фудсервіс” м.Донецьк ( за договором –постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перший гастроном” м.Донецьк (за договором – покупець) було укладено договір постачання товару з відстрочкою платежу № 266/09-ФС (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов’язується продати, а покупець прийняти продукти харчування та алкогольні напої в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Розділом 3 договору сторони визначили загальну суму договору і порядок розрахунку.

Так, пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма товарно-транспортними накладними, яким сторони за обопільною згодою надають силу специфікацій.

Ціна на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускаються, встановлюється окремо на кожну партію товару відповідно до товарно-транспортних накладних (п.3.3).

Форма і порядок розрахунку – готівкою, безготівкова з відстрочкою платежу на 5 календарних днів з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним покупцем з моменту підписання товарно-транспортних накладних. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника або дата внесення готівки в касу постачальника (п.3.3).

При перерахуванні коштів за отриманий товар покупець зобов’язаний вказати в платіжному документі номер і дату накладної, відповідно до якої одержав конкретну партію товару (п.3.4).

До повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше отриманого товару (по кожній накладній) будь-яке наступне перерахування покупцем коштів за товар зараховується постачальником в першу чергу в оплату основної суми боргу за попередню неоплачену партію товару незалежно від того, який номер накладної зазначений у платіжному документі покупця (п.3.5).

Розділом 5 договору визначена відповідальність сторін. У випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми отримання товару (п.5.1).

За прострочення платежу понад 30 днів покупець крім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми отриманого товару (п.5.2).

Сплата неустойки (штрафу, пені) закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань за цим договором (п.5.5).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, то термін дії договору автоматично пролонгується на один рік (п.8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір постачання товару з відстрочкою платежу № 266/09-ФС від 17.10.2008р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

Додатком до договору № 266/09-ФС від 17.10.2008р. визначено відбиток штампу, печатки та особисті підписи осіб відповідача, яким доручається отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі товарно-транспортних накладних від ТОВ „Фудсервіс”.

Відповідно до умов договору № 266/09-ФС від 17.10.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Фудсервіс” (далі-постачальник) був поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю “Перший гастроном” (далі-покупець) Товар на суму 4561,68грн., що підтверджено товарно-транспортними накладними: №ФСс-0139115 від 10.12.2009р. на суму 1623,66грн., №ФСс-0146338 від 24.12.2009р. на суму 1486,26грн., №ФСс-0146682 від 25.12.2009р. на суму 1451,76грн.

У зазначених накладних є посилання на договір постачання товару з відстрочкою платежу № 266/09-ФС від 17.10.2008р., що свідчить про те, що постачання Товару здійснювалось продавцем в межах вказаного договору.

Факт отримання відповідачем товару по накладним №ФСс-0139115 від 10.12.2009р. №ФСс-0146338 від 24.12.2009р., №ФСс-0146682 від 25.12.2009р. підтверджується підписом на вказаних накладних уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до п.3.3 договору форма і порядок розрахунку – готівкою, безготівкова з відстрочкою платежу на 5 календарних днів з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним покупцем з моменту підписання товарно-транспортних накладних. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника або дата внесення готівки в касу постачальника.

Таким чином граничний строк оплати товару в безготівковій формі по накладній №ФСс-0139115 від 10.12.2009р. – 15.12.2009р.; по накладній №ФСс-0146338 від 24.12.2009р. - 29.12.2009р., по накладній №ФСс-0146682 від 25.12.2009р. – 30.12.2009р.

14.01.2010р. позивач отримав від відповідача гарантійний лист в якому останній зазначив, що договір поставки товару по накладним №ФСс-0139115 на суму 623,66грн., №ФСс-0146682 на суму 1451,76грн., №ФСс-0146338 на суму 1486,26грн. зобов’язується виконати в повному обсязі та сплатити за поставлений товар, всього на суму 3561,68грн. через 90 днів.

Як зазначає в позовній заяві позивач, відповідач здійснив часткову оплату продукції по накладній №ФСс-0139115 від 10.12.2009р., а саме 25.12.2009р. перерахував на рахунок позивача суму 1000,00грн., 28.01.2010р. перерахував на рахунок позивача суму 200,00грн., 08.02.20010р. перерахував на рахунок позивача суму 423,65грн.

Таким чином, оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар у нього виникла заборгованість у розмірі 2 938,03грн., у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2938,03грн.

Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно п.5.1 договору у розмірі 130,09грн., штрафу згідно п.5.2 договору у розмірі 3561,68грн., 3% річних у розмірі 130,09грн. та інфляційних у розмірі 52,88грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір постачання товару з відстрочкою платежу № 266/09-ФС від 17.10.2008р., товарно-транспортні накладні №ФСс-0139115 від 10.12.2009р., №ФСс-0146338 від 24.12.2009р., №ФСс-0146682 від 25.12.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов договору постачання товару з відстрочкою платежу № 266/09-ФС від 17.10.2008р., не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2938,03грн.

30.03.2010р. від позивача на адресу суду надійшов супровідний лист з якого вбачається, що після подання позовної заяви відповідачем здійснена часткова оплата продукції отриманої по накладній №ФСс-0146338 від 24.12.2009р. в сумі 400,00грн., що підтверджується доданою до супровідного листа копією платіжного доручення №35 від 10.03.2010р.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідачем після подання позову здійснена часткова оплата продукції отриманої по накладній №ФСс-0146338 від 24.12.2009р. в сумі 400,00грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не здійснив оплату поставленого товару в строки обумовлені договором на суму 2538,03грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 2538,03грн. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

Договором постачання товару з відстрочкою платежу № 266/09-ФС від 17.10.2008р., (п.5.1) передбачено що, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми отримання товару.

Позивач з посиланням на п.5.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 130,09грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ діючу у період нарахування.

          Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені в розмірі 130,09грн., підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець крім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми отриманого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення платежу понад 30 днів по накладній №ФСс-0139115 від 10.12.2009р. в сумі 623,66грн.; по накладній №ФСс-0146338 від 24.12.2009р. в сумі 1486,26грн.; по накладній №ФСс-0146682 від 25.12.2009р. в сумі 1451,76грн., а всього 3561,68грн.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 3 561,68грн. за неналежне виконання зобов’язань за договором постачання товару з відстрочкою платежу № 266/09-ФС від 17.10.2008р. обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 130,09грн. та інфляційні збитки у розмірі 52,88грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що розмір 3 % річних складає 19,03грн. Тому позовні вимоги стосовно стягнення 3 % річних суд задовольняє частково.

Позовні вимоги щодо стягнення суми 3 % річних у залишковому розмірі 111,06 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 52,88грн., є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 216, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 526, 530, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фудсервіс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший гастроном” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 938,03грн., пені у розмірі 130,09грн., штрафу у розмірі 3561,68грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 130,09грн. та інфляційних у розмірі 52,88грн., а всього 6812,77грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший гастроном” м.Донецьк (83000, м. Донецьк, вул.Артема, 71, п/р 26006150080311 в ДОФ Укрсоцбанк м.Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 31659982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фудсервіс” м.Донецьк (83030, м.Донецьк, вул.Рогачевська,1В, п/р 26002301776825 у філії ГУ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 32965531) основний борг у розмірі 2 538,03грн., пеню у розмірі 130,09грн., штраф у розмірі 3561,68грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 19,03грн. та інфляційні у розмірі 52,88грн., держмито у сумі 100,34грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,15 грн.

Припинити провадження по справі №38/62 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення основного боргу за поставлений товар в сумі 400,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути позивачу зайве сплачену суму державного мита у розмірі 566,23 грн.

Видати довідку.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну части рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.04.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі