Ухвала суду № 91281625, 26.08.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13213/20

Провадження № 2-з/643/130/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 року м.Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання противоправним та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.08.2020 звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І., ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітета Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І., індексний номер: 53615346 від 14.08.2020 про державну реєстрацію права власності за АТ «АЛЬФА-БАНК» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Разом із вказаним позовом до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, в якій вона просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності АТ «Альфа-Банк» та заборонити АТ «Альфа-Банк» виселяти ОСОБА_1 та зареєстрованих осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на період до вирішення цивільної справи по суті.

В обґрунтування заяви зазначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншими, ніж відповідач, особами, буде унеможливлено виконання рішення суду в разі задоволення судом позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність

держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви з огляду на наступне.

З доводів позовної заяви та наданих позивачем доказів вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу права власності на вказану вище квартиру.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКСОЦБАНК» (далі - Банк) та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір №839/3/27/38/7-346 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США під 12,75 % річних, з кінцевим терміном повернення до 02 серпня 2014 року. Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 (далі - Позивач) був укладений іпотечний договір №839/4/27/38/7-567 від 03 серпня 2007 року (далі - Іпотечний договір). Предметом договору іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , та належить їй на праві приватної власності на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Босенко М.О. за реєстровим № 2. 14 серпня 2009 року між Банком і Позичальником укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору, у відповідності до умов якої сторони внесли зміни до Кредитного договору, а саме: Банком було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 15% річних, а також пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 02 серпня 2019 року (п.1.1. Додаткової угоди). 14 серпня 2009 року між Банком та позивачкою був укладений Договір про внесення змін до Іпотечного договору, згідно умов якого сторони також внесли зміни до Іпотечного договору, а саме: Банком було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 15% річних, а також пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 02 серпня 2019 року (ч. 1 Договору про внесення змін). 16 листопада 2012 року між Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін №2 до Кредитного договору, згідно умов якого сторони дійшли згоди викласти Кредитний договір у новій редакції, а саме: Банком було пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 10 листопада 2032 року та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитом згідно узгодженого графіку погашення заборгованості. 16 листопада 2012 року Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін №3 до Кредитного договору, згідно умов якого сторони дійшли згоди викласти Кредитний договір у новій редакції, а саме: Банком було змінено валюту кредиту з долару США на національну валюту України - гривню, та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитом згідно узгодженого графіку погашення заборгованості. 16 листопада 2012 року між позивачем та Банком був укладений Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, згідно умов якого сторони також внесли зміни та доповнення до Іпотечного договору, а саме: Банком було встановлено розмір забезпечених іпотекою зобов`язань у національній валюті України - гривні, пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 10 листопада 2032 року, та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитом згідно узгодженого графіку погашення заборгованості. 19 серпня 2020 року, в зв`язку з отриманням відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка), позивачу стало відомо, що право власності на квартиру, що є предметом забезпечення згідно укладеного іпотечного договору, було зареєстровано за AT «АЛЬФ БАНК» (надалі Відповідач 2), (дата реєстрації 14 серпня 2020 року) шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Перереєстрацію спірної нерухомості було проведено державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною (надалі - Відповідач - 1). Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними. Посилаючи на вказані вище обставини, позивач звернулась до суду з позовом.

Позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітета Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І., індексний номер: 53615346 від 14.08.2020 про державну реєстрацію права власності за АТ «АЛЬФА-БАНК» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, спір виник з приводу правомірності набуття банком права власності на квартиру та правомірності вибуття квартири з власності позивачки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірної квартири на користь інших осіб, які не є учасниками справи, а відтак – істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду, а також ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача, які згідно доводів позовної заяви порушені відповідачами.

Позивач в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на спірну квартиру.

Вказані вимоги позивача про накладення арешту на вказану вище квартиру суд вважає такими, що є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та будуть перешкоджати відповідачу можливості в цілому реалізувати повноваження власника квартири, в зв`язку з чим задовольняє клопотання в цій частині частково та забезпечує позов шляхом накладення заборони відчуження майна, а саме вказаної вище квартири.

Оцінюючи вимоги заяви про забезпечення позову в частині заборони АТ «Альфа-Банк» виселяти ОСОБА_1 та зареєстрованих осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , суд керується таким.

Виходячи з доводів заяви про забезпечення позову, а також предмету позовних вимог, невжиття вказаних заходів забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме права власності на квартиру. Так, можливе виселення позивачки та інших осіб з квартири жодним чином не впливатиме на можливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора.

Крім того, суд враховує, що в разі задоволення позову, позивачка як особа, право власності на квартиру якої буде поновлено, не буде позбавлена можливості як власниця проживати у вказаній вище квартирі, а також надати квартиру для проживання іншим особам.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у вказаній частині заяви.

За таких обставин суд частково задовольняє заяву про забезпечення позову та накладає заборону відчуження спірної квартири.

З урахуванням предмету, підстав позову та змісту позовних вимог, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічного забезпечення.

Суд роз`яснює учасникам справи, що вони не позбавлені права в порядку, визначеному ст. 156, 158 ЦПК України, звернутись до суду з заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф’янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання противоправним та скасування рішення державного реєстратора – задовольнити частково.

Заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м., щодо якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.07.2020 року проведено державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «АЛЬФА- БАНК» (КОД ЄДРПОУ 2349471403150, м.Київ, вул. Ковпака, 29).

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Крівцов Д.А.