Постанова № 9127593, 22.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 січня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 41540/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

представника позивача - Бадалова О.Р.

представника відповідача - Анохіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Харківського державного регіонального науково - технічного центру з питань технічного захисту інформації

до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Харківський державний регіональний науково - технічний центр з питань технічного захисту інформації (надалі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі відповідач), в якому просив визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 0002892305/0 від 28.08.2009 року та податкове повідомлення-рішення № 0002902305/0 від 28.08.2009 року.

В обгрунтування позову позивач вказав, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провела виїзну планову перевірку Харківського державного регіонального науково - технічного центру з питань технічного захисту інформації. З податкового повідомлення - рішення № 0002892305/ 0 від 28.08.2009 року вбачається, що позивачем були допущени порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " № 334/94 - ВР, у зв"язку з чим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова визначено суму податкового зобов"язання у розмірі 4295469, 00 грн. та суму фінансових санкцій у розмірі 3570059, 50 грн., а усього: 7865528, 50 грн. З податкового повідомлення - рішення № 0002902305/0 від 28.08.2009 року вбачається, що позивачем були допущени порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР, у зв"язку з чим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова визначено суму податкового зобов"язання у розмірі 3436375, 00 грн. та суму фінансових санкцій у розмірі 1718187, 50 грн., а усього: 5154562, 50 грн. Вказані податкові повідомлення - рішення складені на підставі Акту виїзної планової перевірки від 14.08.2009 року № 4168/2305/24128696, який позивачем не був підписаний, та більш того не наданий на адресу позивача, незважаючи на те, що останній двічі звертався з письмовим заявами до посадових осіб ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Скористатись правом щодо не згоди із висновками акту перевірки та зробити при його підписанні відповідну відмітку позивач не зміг, оскільки сам акт позивачеві відповідачем не був наданий. І лише 03.09.2009 року вказаний акт позивач отримав поштою, що підтверджується поштовим реєстром. По суті вказаний акт про результати планої виїзної перевірки, на думку позивача, не відповідає пред"явленим до нього вимогам чинного законодавства. Висновки акту грунтуються на на обставинах, що не мають документального підтвердження, зроблені при перевищенні владних повноважень, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі хибних висновків та незаконні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повнлму обсязі та прсив суд позов задовльнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення на позов, в яких вказав, що ДПІ у Дзержинському раоні м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт перевірки від 14.08.2009 року № 4168/2305/24128696 та прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.08.2008 року № 0002892305/0, № 0002902305/0. Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), кірм визначених у 04.11" показників за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року встановлено завищення задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" у сумі 17 967 017 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року було встановлено його завищення на загальну суму 3 436 375 грн., у тому числі за лютий 2008 року в сумі 200 000 грн., за березень 2008 року в сумі 109 667 грн., за квітень 2008 року в сумі 329 417 грн., за травень 2008 року у сумі 55 000 грн., за липень 2008 року у сумі 171 667 грн., за серпень 2008 року в сумі 114 167 грн.. за вересень 2008 року у сумі 179 167 грн., за жовтень 2008 року у сумі 195 000 грн., за листопад 2008 року у сумі 391 667 грн., за грудень 2008 року у сумі 884 433 грн., за січень 2009 року в сумі 341 667 грн., за лютий 2009 року у сумі 316 667 грн., за березень 2009 року у сумі 147 858 грн. Виявлені порушення стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, які були прийняті цілком обгрунтовано та правомірно.

У судовому засіданні представники відповідачів підтримали письмові заперечення, просили суд в позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в ході судового засідання, що позивач – Харківський державний регіональний науково-технічний центр з питань технічного захисту інформації пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання – юридичної особи, одержав свідоцтво про державну реєстрацію №24128696 від 28.03.1996р., на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

З 20.07.2009р. по 07.08.2009р. ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка Харківського державного регіонального центру з питань технічного захисту інформації (код в ЄДРПОУ 24128696) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. Результати перевірки оформлені актом від 14.08.2009р. № 4168/2305/24128696.

28.08.2009р. на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова були прийняті податкові повідомлення – рішення:

- №0002892305/0, яким позивачу - Харківському державному регіональному центру з питань технічного захисту інформації було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 7.865.528,5грн. (основний платіж – 4.295.469,00грн.; штраф – 3.570.059,5грн.);

- №0002902305/0, яким позивачу - Харківському державному регіональному центру з питань технічного захисту інформації було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 5.154.562,5грн. (основний платіж – 3.436.375,00грн.; штраф – 1.718.187,5грн.).

У судовому засіданні було встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 14.08.2009р. № 4168/2305/24128696 висновки відповідача про порушення Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне збільшення валових витрат обігу та виробництва на суму витрат по придбанню послуг від ТОВ «Електро-промбуд», від ТОВ «Гермес Втормет», від ПП «Інтер Універсал Трейд», від ТОВ «Схід-профбуд», від ТОВ «Будоптінженер», від ТОВ «Проф-Рембуд», що спричинило заниження податку на прибуток у розмірі 4.295.469,00грн.; а також про порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених ТОВ «Електро-промбуд», ТОВ «Гермес Втормет», ПП «Інтер Універсал Трейд», ТОВ «Схід-профбуд», ТОВ «Будоптінженер», ТОВ «Проф-Рембуд», що спричинило заниження податку на додану вартість в сумі 3.436.375,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення - рішшення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов наступних висновків:

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації та ТОВ «Електро-промбуд» було укладено договори від 01.04.2008р. №144/08, від 04.06.2008р. №145/08, від 18.06.2008р. №147/08, предметом яких є надання інформаційних послуг по програмному забезпеченню та проведення певних розрахунків.

З витребуваних судом і приєднаних до матеріалів справи документів вбачається, що станом на дату укладання та виконання названих правочинів їх сторони мали правоздатність та дієздатність юридичних осіб, правочини укладені у належній формі, предметом правочинів не виступають об’єкти, обмежені в цивільному обороті. Доказів недобросовісності, нерозумності, необачності або неправомірності поведінки позивача під час укладання та виконання перелічених правочинів відповідачем – ДПІ до суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі - не виявлено.

Дослідивши зміст акту перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696, суд відзначає, що за результатами проведеної перевірки відповідач - ДПІ не встановив нікчемності перелічених правочинів, відсутності реального отримання послуг за ними, не зазначав про відсутність у позивача фактичних витрат у спірних правовідносинах.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість твердження відповідача – ДПІ про непов’язаність отриманих від ТОВ «Електро-промбуд» послуг з власною господарською діяльністю позивача та не доведеність зв’язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача, суд дійшов до висновку про безпідставність вказаного твердження.

Так, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оскільки в ході проведення перевірки відповідач – ДПІ не піддав сумніву законність правочинів, укладених між позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації та ТОВ «Електро-промбуд», і не поклав в основу спірних податкових повідомлень – рішень висновок про нікчемність господарських операцій, за якими позивачем було сформовано валові витрати обігу та виробництва, то суд не має правових підстав для поширення на спірні правовідносини приписів ст.228 Цивільного кодексу України в частині визначення укладених з ТОВ «Електро-промбуд» правочинів нікчемними та приписів ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України в частині юридичних наслідків недійсності правочину.

Оглянувши в судовому засіданні первинні документи, які були складені при виконанні правочинів з ТОВ «Електро-промбуд», суд зазначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення), спричиняють втрату юридичної сили та доказовості.

Отже, висновок ДПІ про не підтвердження фактичних витрат позивача у спірних правовідносинах відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

При вирішенні спору суд також бере до уваги, що зазначені в оглянутих документах послуги повністю узгоджуються з основними напрямками діяльності позивача, викладеними в п.2.2 статуту (а.с.101 т.1) та від здійснення якої позивачем протягом 01.01.2008р.-31.03.2009р., згідно з актом перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696, було отримано дохід в сумі 40.452.926,00грн. При цьому, суд зауважує, що здійснення позивачем збиткових операцій відповідач – ДПІ в ході перевірки не виявив, що вказує на відсутність таких операцій.

Оскільки завищення вартості отриманих від ТОВ «Електро-промбуд» послуг відповідачем не виявлено, відповідних фактів в акті перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696 не відображено, а несумісність отриманих послуг з господарською діяльністю позивача спростовується матеріалами справи, то суд вважає неправомірним висновок відповідача про завищення Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації валових витрат обігу та виробництва за взаємовідносинами з ТОВ «Електро-промбуд» на суму 1.500.000,00грн.

Стосовно висновку відповідача про завищення Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації податкового кредиту з ПДВ на суму 300.000,00грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Електро-промбуд», суд зазначає, що складені останнім податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», були видані особою зі статусом платника ПДВ, що відповідачем не спростовується. Оплата податку підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Системно аналізуючи приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб’єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб – через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ «Електро-промбуд» спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), наявності у позивача при укладанні договорів від 01.04.2008р. №144/08, від 04.06.2008р. №145/08, від 18.06.2008р. №147/08 іншого наміру, ніж отримання відповідних послуг, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова до суду не подано.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість упорядковані Законом України «Про ПДВ», зокрема, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 і п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про ПДВ» за наявності належно складених податкових накладних та оплати вартості відображених в них послуг шляхом здійснення безготівкових розрахунків, відсутності доказів завищення вартості послуг, позивач правомірно відніс на збільшення податкового кредиту з ПДВ суми податку за виписаними ТОВ «Електро-промбуд» податковими накладними, позаяк відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів несумісності зазначених в податкових накладних послуг з господарською діяльністю позивача. Наведеним спростовується висновок відповідача про порушення Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Доводи відповідача про визнання ТОВ «Електро-промбуд» банкрутом не можуть бути взяті судом до уваги при розв’язанні спору, так як господарські правовідносини між указаним суб’єктом господарювання та позивачем були завершені у 3 кварталі 2008р., а згідно з даними довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запис про винесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Електро-промбуд» був внесений до реєстру 27.04.2009р., а запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом – 14.08.2009р., тобто вказані події відбулись вже після завершення господарських взаємовідносин між позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації та ТОВ «Електро-промбуд».

Таким чином, висновок про порушення Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за взаємовідносинами з ТОВ «Електро-промбуд» є неправомірним, адже відповідач в ході розгляду справи не виконав покладеного на нього ч.2 ст.71 КАС України обов’язку і не довів обґрунтованості цього висновку.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Гермес Втормет», суд зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації та ТОВ «Гермес Втормет» було укладено договори від 10.10.2007р. №ГВ-132/07, від 01.01.2008р. №ГВ-134/08, від 25.01.2008р. №ГВ-139/08, від 19.02.2008р. №141/08.

Предметом перелічених договорів є надання інформаційних послуг по програмному забезпеченню та проведення певних розрахунків.

Судом встановлено, що вказані послуги є цілком сумісними з господарською діяльністю позивача, від результатів здійснення якої позивач, згідно з актом перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696, отримав дохід в сумі 40.452.926,00грн. При цьому, проведення позивачем збиткових операцій з матеріалів справи не вбачається.

Означені вище правочини відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, при складанні акту перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696 відповідач не указав про нікчемність цих правочинів, не піддав сумніву дійсності господарських операцій за ними. З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців слідує, що запис про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Гермес Втормет» було внесено до реєстру 29.07.2008р., тобто у 3 кварталі 2008р., а господарські взаємовідносини позивача з названим суб’єктом господарювання були завершені у 2 кварталі 2008р. За таких підстав, мотивування відповідачем спірних рішень наявністю факту порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Гермес Втормет» суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки хронологічно подія банкрутства мала місце після події завершення господарських операцій.

Вартість послуг в сумі 2.070.417,00грн. та сума ПДВ в розмірі 414.083,00грн. були оплачені позивачем на користь ТОВ «Гермес Втормет» шляхом проведення безготівкових розрахунків, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень. Завищення вартості послуг відповідачем не встановлено, в акті перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696 такого факту не відображено, перед судом відповідач такого доводу не наводив. В судовому засіданні з пояснень представників відповідача судом встановлено, що зауважень до наявності у ТОВ «Гермес Втормет» статусу платника ПДВ на момент виписування податкових накладних за вищепереліченими договорами, відповідач під час перевірки не висловлював, бо такий статусу був наявний.

Оглянувши копії первинних документів, які були складені при виконанні договорів від 10.10.2007р. №ГВ-132/07, від 01.01.2008р. №ГВ-134/08, від 25.01.2008р. №ГВ-139/08, від 19.02.2008р. №141/08, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату документами юридичної сили та доказовості.

Отже, висновок відповідача про порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд вважає помилковим.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження свого припущення про невикористання позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації отриманих від ТОВ «Гермес Втормет» послуг у власній господарській діяльності.

          На противагу вказаному висновку відповідача суд наголошує, що здійснення позивачем розрахунку за послуги шляхом безготівкового перерахування коштів, тобто відбулось вибуття коштів з власності позивача, та відсутність доказів наявності у позивача - Харківського державного регіонального центру з питань технічного захисту інформації та ТОВ «Гермес Втормет» спільного інтересу у сфері господарювання, пов’язаності цих суб’єктів господарювання, вжиття ними спільних взаємоузгоджених зловмисних дій на шкоду інтересам інших осіб, обставин здійснення господарських операцій, які б явно відрізнялась від звичайних умов господарської діяльності, доводить наявність у позивача наміру на отримання і використання у власній господарській діяльності послуг.

          За таких обставин, висновок відповідача про порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПВД» є неправомірним, а одже і не доведений ДПІ за правилами ч.2 ст.71 КАС України.

Стосовно взаємовідносин з ПП «Інтер Універсал Трейд», судом було встановлено, що між позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації та ПП «Інтер Універсал Трейд» було укладено договори від 01.01.2008р. №И-135/08, від 25.01.2008р. №И-138/08, від 25.03.2008р. №И-143/08.

Предметом перелічених договорів є надання інформаційних послуг по програмному забезпеченню та проведення певних розрахунків.

З долучених до справи копій первинних документів, які були складені при виконанні перелічених договорів слідує, що оглянуті первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату документами юридичної сили та доказовості. Отже, факт здійснення господарських операцій підтверджений належними первинними документами, що спростовує висновок відповідача про порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, оскільки за результатами перевірки відповідач – ДПІ не зробив висновок про нікчемність договорів від 01.01.2008р. №И-135/08, від 25.01.2008р. №И-138/08, від 25.03.2008р. №И-143/08, а суд, дослідивши зібрані по справі докази, дійшов до висновку про відповідність цих договорів вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, відсутні підстави для висновку про те, що витрати по оплаті вартості отриманих в межах цих договорів послуг та ПДВ не можуть бути відображені в обліку позивача.

Реальність оплати вартості послуг в сумі 1.400.000,00грн. і суми ПДВ в розмірі 280.000,00грн. підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, достовірність яких відповідачем не спростована.

Послуги, з приводу отримання яких були укладені договори від 01.01.2008р. №И-135/08, від 25.01.2008р. №И-138/08, від 25.03.2008р. №И-143/08, є цілком сумісними з господарською діяльністю позивача. Доказів проведення позивачем збиткових операцій або включення до валових витрат обігу та виробництва послуг за завищеними цінами відповідач до суду не подав. Про відсутність у ПП «Інтер Універсал Трейд» правоздатності юридичної особи чи статусу платника ПДВ відповідач ні в акті перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696, ні в судовому засіданні не зазначав.

          В ході розгляду справи суд не виявив доказів наявності у позивача - Харківського державного регіонального центру з питань технічного захисту інформації та ПП «Інтер Універсал Трейд» спільного інтересу у сфері господарювання, пов’язаності цих суб’єктів господарювання, вжиття ними спільних взаємоузгоджених зловмисних дій на шкоду інтересам інших осіб, обставин здійснення господарських операцій, які б явно відрізнялась від звичайних умов господарської діяльності.

Таким чином, факт вибуття з власності позивача активів у вигляді грошових коштів за відсутності доказів одержання від цього діяння будь-якої вигоди, доводить наявність у позивача наміру на отримання і використання у власній господарській діяльності послуг за договорами від 01.01.2008р. №И-135/08, від 25.01.2008р. №И-138/08, від 25.03.2008р. №И-143/08.

          За таких обставин, висновок відповідача про порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПВД» є неправомірним та не доведений ДПІ за правилами ч.2 ст.71 КАС України.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Схід-Профбуд», судом встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається. що між позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації та ТОВ «Схід-Профбуд» було укладено договори від 06.10.2008р. №СП-151/08, від 20.10.2008р. №СП-152/08, від 03.11.2008р. №СП-154/08, від 10.11.2008р. №СП-157/08, від 12.11.2008р. №СП-160/08, від 25.11.2008р. №163/08, від 03.12.2008р. №СП-165/08, від 21.01.2009р. №169/09.

Предметом перелічених договорів є надання інформаційних послуг по програмному забезпеченню та проведення певних розрахунків.

З приєднаної до матеріалів справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців слідує, що ТОВ «Схід-Профбуд» має право та дієздатність юридичної особи, записів про відсутність за місцезнаходженням до реєстру не внесено.

Оглянувши перелічені договори, суд дійшов до висновку про те, що за своїм суб’єктним складом, предметом, змістом прав і обов’язків вказані договори відповідають вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, що узгоджується з актом перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696, де відсутній висновок відповідача про нікчемність цих договорів.

Наданими на вимогу суду копіями платіжних доручень, які долучені судом до матеріалів справи, підтверджується факт оплати позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації на користь ТОВ «Схід-Профбуд» вартості послуг в сумі 4.583.333,00грн. та суми ПДВ в розмірі 916.666,67грн. Вказані обставини відповідачем в ході перевірки сумніву не піддавались, а в ході розгляду справи не спростовувались.

Доказів несумісності послуг, надання яких є предметом договорів від 06.10.2008р. №СП-151/08, від 20.10.2008р. №СП-152/08, від 03.11.2008р. №СП-154/08, від 10.11.2008р. №СП-157/08, від 12.11.2008р. №СП-160/08, від 25.11.2008р. №163/08, від 03.12.2008р. №СП-165/08, від 21.01.2009р. №169/09, з господарською діяльністю позивача ДПІ до суду не подала.

Порушень щодо формування позивачем загальної суми валового доходу або ненадання документів, на підставі яких він був сформований, відповідач - ДПІ в акті перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696 не навів, доказів наявності цих обставин суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає непереконливими доводи відповідача про неможливість встановити для кого саме здійснював подальшу поставку послуг позивач, оскільки в калькуляції собівартості цих послуг має бути відображено її складові.

Посилання відповідача на отримання Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації вигоди за названими договорами також є непереконливими, так як спростовується зібраними судом доказами, а саме: копіями платіжних доручень, якими доведено, що активи у вигляді грошових коштів вибули з власності позивача. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача інтересу в їх отриманні саме ТОВ «Схід-Профбуд», наявності між вказаними суб’єктами господарювання зловмисної домовленості щодо завдання шкоди інтересам інших осіб, відповідачем до суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі не виявлено.

Оглянувши в судовому засіданні копії первинних документів, які були складені з посиланням на договори від 06.10.2008р. №СП-151/08, від 20.10.2008р. №СП-152/08, від 03.11.2008р. №СП-154/08, від 10.11.2008р. №СП-157/08, від 12.11.2008р. №СП-160/08, від 25.11.2008р. №163/08, від 03.12.2008р. №СП-165/08, від 21.01.2009р. №169/09, суд дійшов до висновку про те, що оглянуті документи не мають вад, які б зумовлювали втрату документами юридичної сили та доказовості. Отже, висновок відповідача про наявність порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є юридично неспроможним.

За встановлених судом обставин відсутності в діяльності позивача збиткових операцій та сумісності указаних в перелічених договорах послуг з власною господарською діяльністю Харківського державного регіонального центру з питань технічного захисту інформації слід дійти висновку про безпідставність твердження ДПІ про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Будоптінженер» суд зазначає наступне:

У судовому засіданні було з’ясовано, що висновок відповідача про порушення Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації у взаємовідносинах з даним суб’єктом господарювання п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вмотивований неможливістю проведення перевірки ТОВ «Будоптінженер» у зв’язку з винесенням Господарським судом Харківської області постанови від 06.02.2009р. по справі №Б-39/04-09 про визнання ТОВ «Будоптінженер» банкрутом.

Суд відзначає, що наведений висновок обґрунтований виключно посиланням на відомості бази АРМ «Автоматизована система відпрацювання податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податків». Аналізуючи норми чинного законодавства, суд наголошує, що за відсутності прямої вказівки про це будь-які обставини об’єктивної дійсності не можуть бути підтверджені виключно відомостями бази даних, позаяк такі відомості мають похідний характер від документів, які засвідчують наявність певних обставин.

На виконання вимог ст.11 КАС України судом від відповідача було витребувано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, з якої слідує, що запис про внесення судового рішення про визнання ТОВ «Будоптінженер» було зроблено в реєстрі лише 03.03.2009р., запис про державну реєстрацію юридичної особи внесено до реєстру лише 14.07.2009р.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації та ТОВ «Будоптінженер» було укладено договори від 01.07.2008р. №Б-148/08, від 01.08.2008р. №Б-149/08, від 15.09.2008р. №Б-150/08, від 20.10.2008р. №Б-153/08, від 03.11.2008р. №Б-155/08, від 10.11.2008р. №158/08, від 18.11.2008р. №Б-161/08.

Згідно з оглянутими судом первинними документами вказані договори були виконані протягом 3 кварталу 2008р.-4 кварталу 2008р., отже до дати винесення судового акту, яким ТОВ «Будоптінженер» визнано банкрутом, а тому матеріалами справи не підтверджується наявність правового зв'язку між банкрутством ТОВ «Будоптінженер» та укладанням і виконанням означених правочинів.

Виконання перелічених договорів в частині оплати вартості указаних в них послуг в сумі 3.638.833,00грн. та суми податку в розмірі 727.766,67грн. підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Заперечуючи проти позову, відповідач – ДПІ не спростовував ані дійсності проведення розрахунків, ані наявності у сторін перелічених договорів право і дієздатності юридичних осіб та статусу платників податку на додану вартість.

Дослідивши зміст акту від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696, суд відзначає, що вказане зумовлено відсутністю виявлених порушень з цих питань.

Проведене судом вивчення тексту копій договорів від 01.07.2008р. №Б-148/08, від 01.08.2008р. №Б-149/08, від 15.09.2008р. №Б-150/08, від 20.10.2008р. №Б-153/08, від 03.11.2008р. №Б-155/08, від 10.11.2008р. №158/08, від 18.11.2008р. №Б-161/08 показало що, предметом перелічених договорів є надання інформаційних послуг по програмному забезпеченню та проведення певних розрахунків.

Оскільки перелічені договори за своїм суб’єктним складом, предметом, змістом прав і обов’язків відповідають вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, а предмет цих договорів узгоджується з господарською діяльністю позивача, яка згідно з актом перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696 не має ознак збитковості, то суд не вбачає правових підстав для висновку про неможливість віднесення понесених за договорами витрат і сплаченого ПДВ відповідно до валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ.

Складені при виконанні перелічених договорів первинні документи відповідають положенням чинного законодавства в частині вимог до оформлення первинних документів, бо складені існуючими суб’єктами права, з дотриманням форми і змісту, підтверджують господарські операції, що фактично мали місце.

У судовому засіданні представниками відповідача не було наведено жодних доказів протилежного.

Долученими до справи доказами вибуття з власності позивача активів у вигляді грошових коштів, які були у спосіб безготівкових розрахунків сплачені на користь ТОВ «Будоптінженер», відсутністю фактичних даних про повернення цих коштів до позивача або одержання позивачем будь-якої компенсації їх вартості (окрім отриманих за договорами послуг), спростовується судження відповідача – ДПІ про намір Харківського державного регіонального центру з питань технічного захисту інформації отримати вигоду у взаємовідносинах з означеним суб’єктом господарювання.

За таких обставин, висновок відповідача – ДПІ про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» слід визнати неправомірним, через його не доведення за правилами ч.2 ст.71 КАС України.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Проф-Рембуд» судом було встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що між позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації та ТОВ «Проф-Рембуд» було укладено договори від 03.11.2008р. №ПР-156/08, від 10.11.2008р. №ПР-159/08, від 18.11.2009р. №ПР-162/08, від 25.11.2008р. №ПР-164/08, від 03.12.2008р. №ПР-166/08, від 05.01.2009р. №ПР-168/09, від 26.01.2009р. №ПР-170/09.

Предметом перелічених договорів є надання інформаційних послуг по програмному забезпеченню та проведення певних розрахунків, що узгоджується з господарською діяльністю позивача, від якої, згідно з актом від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696, Харківський державний регіональний центр з питань технічного захисту інформації одержав дохід у сумі 40.452.926,00грн. Здійснення позивачем збиткових господарських операцій матеріали справи не містять, доказів про наявність збиткових операцій за рахунок завищення вартості отриманих послуг або заниження вартості наданих послуг відповідачем до суду не надано, а судом самостійно при виконанні ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі не виявлено.

За своїм суб’єктним складом, предметом, змістом прав і обов’язків ці договори відповідають вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, фактичних даних, які б указували на невідповідність цих договорів положенням закону, зокрема, нікчемність правочинів, відповідач до суду не надав, в акті перевірки від 14.08.2009р. №4168/2305/24128696 таких фактичних даних не наведено.

Оглянувши складені на виконання перелічених договорів копії первинних документів, суд відзначає, що оглянуті первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату документами юридичної сили та доказовості. Отже, факт здійснення господарських операцій підтверджений належними первинними документами, що спростовує висновок відповідача про порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наданими на вимогу суду копіями платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи, підтверджується факт оплати позивачем - Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації на користь ТОВ «Проф-Рембуд» вартості послуг в сумі 3.989.292,00грн. та суми ПДВ в розмірі 797.858,33грн. Вказані обставини відповідачем в ході перевірки сумніву не піддавались, а в ході розгляду справи не спростовувались.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом – Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд дійшов до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов’язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Зі змісту акту від 14.08.2009р. №4168/2305/2412869608.08.2009р., за викладеними у ньому висновками фактичною підставою для судження про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за взаємовідносинами з ТОВ «Проф-Рембуд» є твердження відповідача про наявність у останнього стану «10» - «запит про встановлення місцезнаходження (місця проживання).

Проте, за відомостями довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців наявності у ТОВ «Проф-Рембуд» такого стану не підтверджено.

Оскільки долученими до справи доказами підтверджено вибуття з власності позивача активів у вигляді коштів у зв’язку з їх перерахуванням у спосіб безготівкових розрахунків на користь ТОВ «Проф-Рембуд», а судження відповідача про отримання Харківським державним регіональним центром з питань технічного захисту інформації у взаємовідносинах з даним суб’єктом господарювання вигоди внаслідок недоведеності цього судження належними та допустимими доказами має виключно характер припущення, то висновок ДПІ п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим.

Окрім того, суд зауважує, що відповідач не надав до суду доказів створення контрагентів позивача з порушенням закону, обізнаності позивача з обставинами діяльності його контрагентів, не надав доказів порушення проти посадових осіб контрагентів позивача або за фактами діяльності контрагентів кримінального переслідування. Доказів наявності таких фактів судом при виконанні вимог ст.11 КАС України в чатсині офіційного з’ясування всіх обставин по справі не виявлено.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку суб’єктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Перевірка судом інших підстав чи обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб’єкта владних повноважень, а правовим – мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обгрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за ознаками ст. 3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд дійшов до висновку про те, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, безпідставно покладаючи на нього обов’язок здійснити додаткові платежі на користь Держави, а тому підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002892305/0 від 28 серпня 2009 року.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002902305/0 від 28 серпня 2009 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації ( код ЄДРПОУ 24128696, р/р 260033001461 в ХФ АТ «ВіЕйБіБаню) державне мито у сумі 3.40 (три сорок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - відповідно до ст.160 КАС України з дня складання постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови буде виготовлено 27 січня 2010 року.

Суддя О.В. Панченко