Постанова № 9126241, 11.03.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-538/10/1770

11 березня 2010 року 18год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мамай І.Є.

відповідача: представник Личук О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у м.Рівне

доПриватне підприємство " Тарон"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача –Приватного підприємства "Тарон" суму податкового боргу по орендній платі за землю в розмірі 11063 грн. 38 коп.

В судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, що співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, повністю підтримав позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 11063грн. 38коп.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечив, зазначивши, що податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 11063 грн. 38 коп. виник у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач - Приватне підприємство "Тарон" зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.05.1999 р., свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи (а.с.14), 04.12.2006 року включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.16) і перебуває на обліку, як платник податків в Державній податковій інспекції у м.Рівне.

28.01.2009 року Приватним підприємством "Тарон" подано до Державної податкової інспекції у м.Рівне податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на вказаний календарний рік в сумі 39237,38 грн. (а.с.17).

          Частиною 1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.1991 року встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних і справляються на всій території України. А згідно п.3 ч.1 ст.9 вказаного Закону, платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

          Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

          Згідно ст.13 цього Закону, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку,яка перебуває у державній і комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

          Статтею 14 цього Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористува-чами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи з норми вищевказаного Закону, відповідач повинен був сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто впродовж 2009 року щомісячно по 3269,78 грн.

Зазначене податкове зобов'язання, в силу вимог абз.2 п.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідач податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності не сплачував, уточнюючих розрахунків не подавав.

          За правилами п.1.3. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, є податковим боргом.

01.06.2009 року ДПІ в м. Рівне було прийнято рішення №173 про розстрочення податкових зобов'язань (боргу) (а.с.19), на підставі якого між ДПІ в м. Рівне та відповідачем було укладено договір №14 про розстрочення податкових зобов'язань від 01.06.2009 року (а.с.18), згідно з якими податковий орган надав платнику розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 2269,04 грн. під проценти терміном з 01.06.2009 року по 10.08.2009 року. Платник не забезпечив своєчасну сплату розстроченої суми податкового зобов'язання згідно договору №214, на підставі чого виникла заборгованість на суму 1134,52грн.

30.06.2009 року ДПІ в м. Рівне було прийнято рішення №250 про розстрочення податкових зобов'язань (боргу) (а.с.24), на підставі якого між ДПІ в м. Рівне та відповідачем було укладено договір №303 про розстрочення податкових зобов'язань від 30.06.2009 року (а.с.23), згідно з якими податковий орган надав платнику розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 3175,59 грн. під проценти терміном з 30.06.2009 року по 20.08.2009 року. Платник не забезпечив своєчасну сплату розстроченої суми податкового зобов'язання, на підставі чого виникла заборгованість на суму 1587,79 грн.

30.07.2009 року ДПІ в м. Рівне було прийнято рішення №281 про розстрочення податкових зобов'язань (боргу) (а.с.21), на підставі якого між ДПІ в м. Рівне та відповідачем було укладено договір №339 про розстрочення податкових зобов'язань від 30.07.2009 року (а.с.20), згідно з якими податковий орган надав платнику розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 2849,98 грн. під проценти терміном з 30.07.2009 року по 10.09.2009 року. Платник не забезпечив своєчасну сплату розстроченої суми податкового зобов'язання, на підставі чого виникла заборгованість в сумі 1424,99 грн.

Відповідно до цього, 10.09.2009 року позивачем було прийнято рішення №27 про скасування розстрочення сплати податкового зобов'язання від 10.09.2009 року, відповідно до якого рішення №281 від 30.07.2009 року та договір №339 від 30.07.2009 року - скасовано (а.с.22).

          Відповідно до пп.16.1.1. п.16.1. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Тому, несвоєчасна сплата відповідачем суми узгодженого податкового зобов'язання стала підставою для нарахування йому пені.

          В силу положень пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, визнається сумою податкового боргу платника податків, і щодо такої суми, в порядку передбаченому п.6.2. ст.6 вказаного Закону, надсилаються податкові вимоги.

Відповідно до цього, позивачем для відповідача виставлено першу податкову вимогу форми "Ю1" від 14.08.2009 року № 1/826 (а.с.26) та здійснено запис у держаний реєстр рухомого майна про податкову заставу (а.с.15); і другу податкову вимогу форми "Ю2" від 29.09.2009 року № 2/945.

Станом на день розгляду справи у суді, відповідачем податкові вимоги не задоволені, згідно даних обліку позивача (а.с.29-30) та облікових карток платника (а.с.3-13), за відповідачем обліковується податкова заборгованість перед бюджетом на загальну суму 11063 грн. 38 коп., в тому числі: заборгованість на підставі декларації №1691 від 28.01.2009 року на суму 3269,78 грн.; договору №214 від 01.06.2009 року про розстрочення податкових зобов'язань від 01.06.2009 року та рішення №173 від 01.06.2009 року на суму 1134,52 грн.; договору №339 про розстрочення податкових зобов'язань від 30.07.2009 року та рішення №281 від 30.07.2009 року на суму 1424,99 грн.; договору №303 про розстрочення податкових зобов'язань від 30.06.2009 року; рішення №250 від 30.06.2009 року на суму 1587,79 грн. та пені в сумі 121,40 грн.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає до задоволення.

          Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Примусове стягнення податкової заборгованості – це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків. Згідно зі ст.3 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. Активами платника податків, як зазначено у п.1.7 ст.1 Закону, є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. Згідно з вимогами ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

За таких підстав, податковий борг відповідача підлягає стягненню в судовому порядку, при цьому немає необхідності визначати спосіб і порядок такого стягнення, позаяк примусове стягнення здійснюється за рахунок активів боржника в силу Закону.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача-Приватного підприємства " Тарон" на користь Державної податкової інспекції у м.Рівне заборгованість по орендній платі за землю в сумі 11063 (одинадцять тисяч шістдесят три) грн. 38 коп., яку перерахувати на р/р 33212812700002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, одержувач – місцевий бюджет м. Рівне, код платежу 130502.          

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя           <Підпис >                    Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 16.03.2010 року.