Постанова № 9126263, 11.03.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7358/09/1770

11 березня 2010 року 12год. 39хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Троянчук Д.М. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкового повідомлення -рішення, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне. В ході судового розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги та просила скасувати податкове повідомлення рішення від 14.01.2009року за № 0000081742/0/17-122.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та надала пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначила, що на час проведення перевірки всі договори, укладені між позивачем та ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанією Лора»є дійсними. Обставини щодо безтоварності господарських операцій, відображених у первинних документах позивача та названих контрагентів заперечує, зазначає, що господарські операції є товарними. Також покликається на Закон України «Про податок на додану вартість»вказує, що надані до перевірки податкові накладні є підставою для віднесення сум нарахованого податку на додану вартість (у складі вартості здійснених господарських операцій з названими контрагентами) до податкового кредиту. Надати копії первинних документів по господарським операціям з ПП "Компанією Лора" не може через їх вилучення правоохоронними органами.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, про що подав письмові заперечення в запереченнях вказує, що господарські операції, відображені у первинних документах позивача та ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанією Лора»є нікчемними, крім того вказує, що уповноваженими особами ПП «Компанії Лора»не видавались наявні у позивача податкові накладні на підставі яких сформовано податковий кредит. В обґрунтування своїх доводів покликається на: покази керівника ПП «Компанії Лора»щодо не видачі податкових накладних; безтоварність господарських операцій та наявність мети на заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість через формування податкового кредиту. Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.

Судом вживалися заходи щодо виклику керівників ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанією Лора»в якості свідків для з'ясування фактичних обставин справи щодо товарності господарських операцій та щодо видачі позивачу податкових накладних. Однак, ні суду, ні сторонам в справі не надалося за можливе забезпечити прибуття названих свідків, а відтак судом здійснено розгляд за навними та зібраними у справі доказами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

За результатами проведення планової документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період 01.10.2005року по 30.09.2008року посадовими особами, яким доручено проведення перевірки, складено акт від 29.12.2008року (а.с. 8-21 том 1) (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки).

На підставі висновків названого акту перевірки за порушення п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2009року № 0000081742/0/17-122, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 46918,50грн., з якої 31279грн. основний платіж та 15639,5грн. фінансова санкція). Згідно розрахунку податкових зобовязань та штрафних санкцій визначених спірним рішенням, відповідачем по господарським операціям позивача з ПП «Компанією Лора»визначено основне зобовязання з ПДВ на суму 16820грн. та штрафну санкцію на вказану суму в розмірі 8410грн., по господарським операціям позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед»визначено основне зобовязання з ПДВ на суму 14459грн. та штрафну санкцію на вказану суму в розмірі 7229,50грн.

Підставою для винесення спірних рішень стали висновки ревізорів, викладені в названому акті перевірки, щодо: нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанією Лора», що полягає у безтоварності господарських операцій, відображених позивачем з ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанією Лора»у первинних документах, що надані до перевірки; не укладання, не підписання посадовими особами ПП «Компанії Лора»первинних документів, наявних у позивача, на підставі яких сформований податковий кредит; фактичне не виконання ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанією Лора»господарський операцій, відображених у наданих для перевірки первинних документах.

А відтак, податковий орган дійшов висновку, що операції, відображені в первинних документах позивача з названими контрагентами направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставного формування позивачем сум податкового кредиту, а як наслідок - не сплата податкових платежів до бюджету.

Крім того, названий акт перевірки, містить висновок, щодо відсутності у ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанії Лора»адміністративно - господарських можливостей (транспорту на перевезення вантажів, працівників, що могли б забезпечити їх виконання), за допомогою яких могли здійснюватись господарські операції; відсутністю ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанією Лора»за місцем їх реєстрації.

Відповідно до пояснень сторін, реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 171-175 том 1), декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2007року, січень-серпень 2008року, та даних обумовленого акту перевірки позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість:

в розмірі 14457,42грн. на підставі податкових накладних №80101 від 01.08.2007року, № 91002 від 10.09.2007року, № 1151 від 15.01.2008року, №20601 від 06.02.2008року, № 30401 від 04.03.2008року, виданих ТОВ «Комерційні рішення лімітед»;

в розмірі 16818,89грн на підставі податкових накладних №40202 від 02.04.2008року, №50601 від 06.05.2008року, № 60402 від 04.06.2008року, № 70102 від 01.07.2008року, №80801 від 08.08.2008року на яких містяться відомості щодо їх видачі ПП «Компанією Лора».

З обумовленого акту документальної перевірки позивача вбачається, що згідно перелічених накладних позивач здійснив перерахування коштів з ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанією Лора»через розрахункових рахунок на загальну суму 187657,85грн., в тому числі ПДВ на суму 31276,31грн. Названі обставинами сторонами не заперечуються.

Судом встановлено, що станом на дату видачі перелічених вище податкових накладних позивач, ТОВ «Комерційні рішення лімітед»та ПП «Компанія Лора» в установленому порядку були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, вказане підтверджуються свідоцтвами про реєстрацію платника ПДВ № 100108661, №100044974.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, керівником ПП «Компанії Лора»є ОСОБА_5.

ДПІ у Рівненському районі проведено документальну позапланову перевірку Приватного підприємства «Компанія Лора»з питань своєчасності, достовірності нарахування і сплати податків та зборів за період діяльності з 02.02.2008року по 31.12.2008року, результати якої відображено в акті від 01.04.2009року №227/39/23-141/23309496. Так в ході названої перевірки встановлено, що: директором Приватного підприємства «Компанія Лора»є ОСОБА_5, в період з 26.02.2008року по 02.10.2008року на рахунок названого підприємства надійшли кошти в сумі 39721108,52грн. за фінансово-господарські операції, які фактично не виконувались, із названої суми надходжень 34451245грн. конвертовано в готівкові кошти з призначенням платежу позика для працівника, зі свідчень ОСОБА_5 (протоколу допиту (а.с. 48))., останній фінансово- господарською діяльністю названого підприємства не займався і не мав наміру займатись, не підписував накладних, ні податкових накладних та ніколи не заключав та не підписував договорів і нікого не уповноважував від свого імені підписувати будь-які бухгалтерські та інші документи, факсиміле свого підпису не виготовляв і нікому його не надавав і не уповноважував ставити на будь-яких документах, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Компанія Лора». Названий акт перевірки підписано без зауважень директором ПП «Компанії Лора»ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 92 ЦК України, Положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”(затв. наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995року), ст. 9, 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”- первинні документи можуть бути складені особою, яка наділена цивільною правоздатністю та обовязками, в свою чергу юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обовязки через свої органи, що діють відповідно до установчих документів та закону.

З наведених показів керівника ПП «Компанія Лора»вбачається, що податкові накладні №40202 від 02.04.2008року, №50601 від 06.05.2008року, № 60402 від 04.06.2008року, № 70102 від 01.07.2008року, №80801 від 08.08.2008року (на підставі яких сформовано позивачем податковий кредит) підписані не керівником ПП «Компанії Лора»ОСОБА_5 (який, як директор, має право на підписання від імені вказаного підприємства документів), а невідомою особою, не уповноваженою від імені вказаного товариства на складання первинних документів та набуття від імені названого товариства цивільних прав та обовязків.

Відповідно до п. 2Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 та зареєстр. зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно до п. 5 вказаного порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 18 порядку передбачає, що всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

А відтак, податкові накладні №40202 від 02.04.2008року, №50601 від 06.05.2008року, № 60402 від 04.06.2008року, № 70102 від 01.07.2008року, №80801 від 08.08.2008року від імені ПП «Компанії Лора»складені та підписані особою, яка не наділена правом на складання податкових накладних від імені ПП «Компанії Лора», а отже є недійсними в силу п. 5 названого вище Порядку.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки судом встановлено, що податкові накладні №40202 від 02.04.2008року, №50601 від 06.05.2008року, № 60402 від 04.06.2008року, № 70102 від 01.07.2008року, №80801 від 08.08.2008року не відповідають вимогам, встановленим пунктом 7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (складені та підписані не уповноваженою особою), то сума ПДВ, зазначена у вказаних податкових накладних, не може бути включена до податкового кредиту. А відтак, відповідачем правомірно відсторновано з податкового кредиту суми ПДВ, вказані у зазначених вище податкових накладних та відповідно правомірно визначено позивачу спірним рішенням податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 16820грн. та суму штрафу в розмірі 8410грн.

Стосовно ж визначення податкових зобовязань з ПДВ по господарським операціям позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед», то відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, керівником названого платника є ОСОБА_6.

Відповідно до наявних в матеріалах справи податкових накладних №80101 від 01.08.2007року, № 91002 від 10.09.2007року, № 1151 від 15.01.2008року, №20601 від 06.02.2008року, № 30401 від 04.03.2008року на підставі яких позивач здійснив формування сум податкового кредиту, вбачається, що названі податкові накладні містять відомості щодо їх складання та підписання від імені ТОВ «Комерційні рішення лімітед»керівником ОСОБА_6 Відповідачем не заперечуються обставини щодо складання вказаних документів обумовленою особою.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п 7.5. Закону «Про податок на додану вартість»).

Однак, в ході судового розгляду справи встановлено, що посадовим особам відповідача (яким було доручено проведення перевірки позивача) надано до перевірки всі податкові, видаткові накладні, платіжні документи щодо підтвердження обставин правомірності формування показників сум податкового кредиту по операціям позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед». Такі первинні документи (видаткові, податкові накладні, платіжні документи) недійсними або не чинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Надані до перевірки податкові накладні були видані особою, що в установленому порядку зареєстрована, як платник податку на додану вартість та містили всі необхідні реквізити передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А відтак, висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»в частині не підтвердження (позивачем в ході перевірки) податковими накладними сум задекларованого податкового кредиту по операціям позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед»не відповідають фактичним обставинам справи.

Стосовно ж доводів відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів підряду з ТОВ «Комерційні рішення лімітед», то відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед»або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед»порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах (видаткових, податкових накладних, платіжних документах) складених позивачем з ТОВ «Комерційні рішення лімітед»лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень не були обвинувальні вироки судів щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТМЦ (за переліком видаткових накладних про їх поставку позивачу ТОВ «Комерційні рішення лімітед») в подальшому позивачем реалізовані іншим субєктам господарювання (ас.181-236 том 1, а.с. 1-23 том 2).

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєст. в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

В супереч обумовленому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, містить припущення щодо безтоварності господарської операції позивача та ТОВ «Комерційні рішення лімітед»; відсутність наміру у ТОВ «Комерційні рішення лімітед»на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобовязань.

Однак, названий акт перевірки не містить підтверджуючих доказів: щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків; щодо не поставки ТОВ «Комерційні рішення лімітед»позивачу ТМЦ перелічених у податкових на видаткових накладних, щодо наявності наміру у названих платників податків та у позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість.

Покликання осіб, що провели перевірку щодо відсутності у ТОВ «Комерційні рішення лімітед»власних технічних, трудових ресурсів та відсутності товариства на дату проведення перевірки за його зареєстрованим місцезнаходженням не можуть підтверджувати обставин щодо наявності умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави та безтоварності господарських операцій позивача та названого контрагента, адже поставка товарів могла виконуватись не лише за рахунок власних технічних, трудових ресурсів але і за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

А відтак, наявними та зібраними доказами в матеріалах справи не надається за можливе підтвердити правомірність вищевказаних тверджень відповідача та осіб, що провели перевірку щодо наявності у позивача умислу на незаконне заволодіння майном держави та безтоварності господарських операцій позивача та ТОВ «Комерційні рішення лімітед».

Таким чином, актом перевірки, як документом, на підставі якого прийнято спірне рішення, не підтверджується обставини щодо нікчемності правочину позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед», щодо наявності у позивача умислу на незаконне заволодіння майном держави та відповідно не підтверджуються обставини щодо порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»в частині не підтвердження (позивачем в ході перевірки) податковими накладними сум задекларованого податкового кредиту по операціям позивача з ТОВ «Комерційні рішення лімітед».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем в супереч обумовленому, відповідачем не доведено правомірності свого рішення у частині визначення податкового зобовязання позивачу з податку на додану вартість в розмірі 14459грн.-основного платежу та 7229,50грн. штрафної санкції.

Враховуючи все вище викладене разом, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м.Рівне від 14.01.2009року №0000081742/0/17-122 скасувати в частині визначення суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_4 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 14459грн. та штрафної санкції в розмірі 7229,50грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Повний текст постанови складено 12.03.2010р.