Постанова № 9125253, 10.02.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6833/09/1770

10 лютого 2010 року 16 год. 06 хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Голуб В.А., Слободенюк А.О.

відповідача: представник Тарасюк Р.В. третьої особи позивача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Бауматех" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000402351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000402351/1 від 28 травня 2009 року, №0000402351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000402351/3 від 22 жовтня 2009 року) та № 0000412351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000412351/1 від 28 травня 2009 року, № 0000412351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000412351/3 від 22 жовтня 2009 року).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Пояснили суду, що підставою для донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій, став висновок акту перевірки про завищення за охоплений перевіркою період валових витрат, який, в свою чергу, зроблений в тому числі і на підставі аналізу господарських операцій позивача, в рамках яких ним отримувались транспортні послуги від ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 та заниження валового доходу, який, в свою чергу, зроблений на підставі аналізу розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів. При цьому, уточнили, що обставини заниження скоригованого валового доходу в сумі 6413 грн. та завищення валових витрат в сумі 2803 грн., в результаті відсутності документального підтвердження, ними фактично не спростовуються, а дані порушення визнаються. Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3, вказали, що такі не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, позаяк витрати було сформовано позивачем на підставі тих первинних документів обліку, які повністю підтверджують і сам факт здійснення операцій і використання їх результату у власній господарській діяльності. Підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, став висновок акту перевірки про заниження позивачем ПДВ за серпень 2008 року на 9515 грн., який, в свою чергу, зроблений на підставі встановлення розбіжності між митною вартістю товарів та вартістю їх подальшої реалізації на митній території України. Ствердили, що такі висновки є безпідставними, позаяк податковий орган безпідставно ототожнює звичайну ціну з митною вартістю ввезених товарів. Крім того, вказали, що до складу митної вартості помилково було включено ПДВ, а тому вказана ціна фактично не відповідає фактурній вартості, є завищеною. На таких підставах просять адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що в документообігу позивача відсутні товарно-транспортні накладні, а в наданих до перевірки актах приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 на підтвердження понесення витрат на оплату транспортних послуг, не конкретизовано, які саме товари перевозились, а відтак відсутнє належне матеріальне підтвердження надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Відтак вказала, що віднесення позивачем до складу валових витрат, коштів пов'язаних з придбанням транспортних послуг здійснено в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Також ствердила, що позивач реалізував на митній території України товари за цінами нижчими, ніж були встановлені ним у вантажно-митних деклараціях при розмитненні даного товару, а тому в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, невірно визначив базу оподаткування ПДВ, що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ. Відтак, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що планова виїзна перевірка позивача за період його діяльності з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, проведена відповідачем з 15.12.2008 року по 30.01.2009 року. Її результати оформлені актом №276/43/23-141/34703138 від 16.04.2009 року (а.с.8-40).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000402351/0 від 30 квітня 2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 16730,00 грн., в тому числі за основним платежем - 12365,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4365,00 грн. (а.с.41);

- №0000412351/0 від 30 квітня 2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 14273,00 грн., в тому числі за основним платежем - 9515,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4758,00 грн. (а.с.42).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністратив-ному порядку до начальника ДПІ у Рівненському районі, голови ДПА в Рівненській області та голови ДПА України, рішеннями яких, скарги позивача залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення з дробами "1", "2" та "3": №0000402351/1 від 28 травня 2009 року, №0000402351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000402351/3 від 22 жовтня 2009 року та №0000412351/1 від 28 травня 2009 року, №0000412351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000412351/3 від 22 жовтня 2009 року (а.с.43-69).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.4.1, п.4.3. ст..4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, відповідно до чого, позивачем у перевіряємому періоді занижено валовий дохід за IV квартал 2008 року в сумі 6413,00 грн. та завищено валові витрати на 43045,00 грн., в тому числі за IV квартал 2007 року в сумі 799,00 грн., за I квартал 2008 року - 14765,00 грн., за II квартал 2008 року - 9702,00 грн., за III квартал 2008 року - 8785,00 грн. за IV квартал 2008 року в сумі 8994,00 грн. та занижено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 9515 грн., в тому числі за жовтень 2007 року в сумі 9430,00 грн., за січень 2008 року в сумі 85 грн., однак з врахуванням даних рядку 26 декларацій (залишок відємного значення ПДВ), занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті 9515,00 грн. визначена по декларації за серпень 2008 року (рядок 27 декларації).

Висновки щодо заниження валового доходу за IV квартал 2008 року в сумі 6413,00 грн. та завищення валових витрат за IV квартал 2007 року в сумі 799,00 грн., за II квартал 2008 року 698,00 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 1306,00 грн., результатом яких стало нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 2305,00 грн. та штрафної санкції в сумі 576,00 грн., позивачем фактично не оспорюються і документально не спростовуються, а відтак приймаються судом як обґрунтовані, а податкове повідомлення-рішення у відповідній частині, як законне і таке, що до скасування не підлягає.

Висновки щодо завищення валових витрат у I кварталі 2008 року на 14765,00 грн., у II кварталі 2008 року - 9004,00 грн., III кварталі 2008 року 8785,00 грн., IV кварталі 2008 року - 7688,00 грн., в результаті яких позивачу нараховано податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 10060,00 грн. та штрафна санкція в сумі 3789,00 грн., зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 Суть вказаних господарських операцій зводилась до надання останніми на користь першого транспортно-експедиційних послуг. Вказані операції оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами (а.с.79,101-102,118), рахунками (а.с.84,90,94,97,105,109,115,121), актами приймання виконаних робіт (а.с.83,89,93,96,104,108,111,113-114,120). Статус перевізників і їх право надавати послуги з перевезення підтверджено долученими до матеріалів справи свідоцтвами та ліцензіями (а.с.98-99,100,116-117,123-123). Факт оплати позивачем транспортних послуг не заперечується з боку відповідача.

Із змісту акту перевірки слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині отримання транспортних послуг позивачем не надано документів, що підтверджують факт отримання таких послуг, а саме товарно-транспортних накладних. На цій підставі, податковим органом зроблено висновок, який покладений в основу оспорюваної частини податкового повідомлення-рішення про те, що платником податків понесені витрати не підтверджені відповідними документами, а тому не має правових підстав для включення цих видатків до складу валових витрат підприємства. Однак з вказаними висновками погодитись неможна з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В той же час, ст.11 Закону (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

До документів, які підтверджують факт отримання послуг, перш за все відноситься відповідний акт. Його форма чітко не регламентована, проте, щоб мати статус первинного документу, акт має містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Так, частинами 1,2, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем позивачем в ході проведення перевірки були надані акти приймання наданих транспортних послуг. Вказані акти, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких послуг ще й товарно-транспортними накладними, є протиправною, позаяк законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток і, зокрема, визначення їх витратної частини.

Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Надання транспортних послуг позивачу підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки. Необхідність таких послуг для здійснення господарської діяльності підтверджується договорами про участь позивача у виставках за межами адміністративно-територіальної одиниці, де він має своє місцезнаходження (а.с.80-82,85-86,88,91-92,95,103,106-107, 110,112,119) та договором поставки (а.с.87).

Доказів того, що отримані від ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 послуги отримувались позивачем з метою, відмінною від використання у власній господарській діяльності, суду не надано.

Відтак, позивач мав повне право включати до складу валових витрат вартість отриманих ним у перевірямому періоді послуг, позаяк отримання таких послуг підтверджено належною документацією, а саме актами приймання наданих послуг, які оформлені у відповідності до вимог законодавства.

З огляду на встановлення на підставі досліджених доказів факту надання контрагентами позивачу транспортних послуг, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000402351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000402351/1 від 28 травня 2009 року, №0000402351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000402351/3 від 22 жовтня 2009 року - відповідно) в частині визначення податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 13849,00 грн., в тому числі основний платіж 10060,00 грн., штрафна санкція 3789,00 грн.

Висновки щодо заниження суми податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 9515 грн., в тому числі за жовтень 2007 року в сумі 9430,00 грн., за січень 2008 року в сумі 85 грн., які з врахуванням даних рядку 26 декларацій (залишок відємного значення ПДВ), вказують на заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті 9515,00 грн. по декларації за серпень 2008 року (рядок 27 декларації) ґрунтуються на аналізі збуту позивачем товару, ввезеного з-за кордону.

В судовому засіданні встановлено, що позивач імпортував на територію України по ВМД №204040000/7/000118 від 23.10.2007 року товари (а.с.171-173) з метою їх подальшої реалізації на митній території України. Прирозмитненні товару сплачував митним органам податок на додану вартість виходячи з митної вартості товару, яка визначена в графі 12 ВМД з врахуванням акцизного збору, мита та митних зборів. При цьому митна вартість вказана у ВМД є вищою від фактурної вартості вказаної в графі 42, та від договірної вартості товару, вказаної в контракті та специфікаціях (а.с.174-183). При їх розмитненні позивач сплатив ПДВ, виходячи з митної вартості та сплачену суму ПДВ відніс до податкового кредиту. При поставці вказаних товарів на митній території України позивач визначав базу оподаткування ПДВ, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, яка є нижчою за митну вартість товару (а.с.152-154, 155-168).

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду, а при від'ємному - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу першого п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до абзацу першого п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 1.18 ст.1 зазначеного Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Підпунктами 1.20.5, 1.20.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Згідно п.13 Указу Президента України "Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Тобто, митним органом митна вартість товарів визначена на підставі статистичної оцінки рівня цін їх реалізації на внутрішньому ринку України і така ціна фактично відповідає рівню звичайної ціни. Таким чином для цілей податкового обліку платнику необхідно застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів.

Перевіркою встановлено, що позивачем база оподаткування ПДВ по операціях продажу в Україні ввезених на митну територію України товарів визначена, виходячи з їх фактурної вартості, тобто в порушення п.4.1 ст.4 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, при визначенні бази оподаткування платником податку не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни на товари.

Оскільки судом встановлено, що позивач при розмитненні імпортованих товарів сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості вказаних товарів, зазначеної в графі 12 ВМД, а в подальшому при їх поставці на митній території України розраховував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів, що не оспорюється представниками позивача, то податковий орган правомірно при проведенні перевірки встановив факт заниження підприємцем бази оподаткування ПДВ, що призвело до заниження суми ПДВ у податковій декларації за серпень 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000412351/0 від 30 квітня 2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 14273,00 грн., в тому числі за основним платежем - 9515,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4758,00 грн. (№0000412351/1 від 28 травня 2009 року, №0000412351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000412351/3 від 22 жовтня 2009 року відповідно).

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000402351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000402351/1 від 28 травня 2009 року, №0000402351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000402351/3 від 22 жовтня 2009 року) визнати протиправним та скасувати в частині визначення Товариству обмеженою відповідальністю "Бауматех" податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємтсв" на суму 13849,00 грн., в тому числі основний платіж 10060,00 грн., штрафна санкція 3789,00 грн.

В позові про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі за №0000412351/0 від 30 квітня 2009 року (№0000412351/1 від 28 травня 2009 року, №0000412351/2 від 12 серпня 2009 року, №0000412351/3 від 22 жовтня 2009 року), яким Товариству обмеженою відповідальністю "Бауматех" визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 14273,00 грн., в тому числі основний платіж - 9515,00 грн., штрафна санкція - 4758,00 грн. - відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауматех" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.02.10р.