Постанова № 9125252, 10.02.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7114/09/1770

10 лютого 2010 року 16 год. 28 хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Кулініч А.О.

відповідача: представник представник Тарасюк Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" <Список >

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення №001082351/0 від 27.10.2009 року , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" (далі –ТОВ "Захід Експо Сервіс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі –ДПІ у м.Рівне) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001082351/0 від 27.10.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив суду, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року за спірним податковим повідомленням-рішенням, став висновок акту перевірки про заниження позивачем податкових зобов’язань за квітень 2009 року, який, в свою чергу, зроблений на підставі встановлення розбіжності між митною вартістю ввезених позивачем товарів та вартістю їх подальшої реалізації на митній території України. Ствердив, що такий висновок є безпідставним, позаяк податковий орган безпідставно ототожнює звичайну ціну з митною вартістю ввезених товарів. Крім того, вказав, що ціна реалізації відповідає фактурній вартості, відтак не може вважатися заниженою. На таких підставах просить адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивач реалізував на митній території України товари за цінами нижчими, ніж були встановлені у вантажно-митних деклараціях при розмитненні даного товару, а тому в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, невірно визначив базу оподаткування ПДВ, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ, і як наслідок до завищення суми ПДВ заявленої до відшкодування у наступному податковому періоді. Відтак, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2009 року, проведена відповідачем з 12 по 16 жовтня 2009 року. Її результати оформлені актом №740/105/23-309/34784505 від 20.10.2009 року (а.с.7-12).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001082351/0 від 27.10.2009 року, згідно якого позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 2403,00 грн. (а.с.13).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про

встановлення перевіркою порушень вимог п.4.1, п.4.3. ст..4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, відповідно до чого, позивачем, за рахунок безпідставного декларування у квітні 2009 року від’ємного значення з ПДВ, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року.

          Вказані висновки ґрунтуються на аналізі збуту позивачем товару, ввезеного з-за кордону.

В судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання контракту №0107-1 від 15.01.2007 року з Компанією DILIGENS EUROPE OSTRAVA, що має місцезнаходження в Чеській Республіці (а.с.57-58) імпортував на територію України товари з метою їх подальшої реалізації на митній території України. Імпорт оформлено ВМД №204000002/9/001939 (а.с.14,55-56), CMR А№0124416 (а.с.59), INVOICE 90409/1 (а.с.60).

Згідно з декларацією митної вартості, рішенням митного органу №204000000/ 2009/000258/1 від 14.04.2009 року здійснено митну оцінку, митну вартість товару визначено у гривнях на рівні 64252,19 грн.(а.с.50-51). Вказана митна вартість зазначена і в графі 12 ВМД №204000002/9/001939. При цьому, митна вартість вказана у ВМД є вищою від фактурної вартості вказаної в графі 42, та від договірної вартості товару, вказаної в інвойсі (а.с.60).

Прирозмитненні товару позивач сплачував митним органам податок на додану вартість виходячи з митної вартості товару, яка визначена в графі 12 ВМД з врахуванням митних зборів: 64252,19 + 6434,22 (10% митних зборів) = 70677,41 х 20% = 14135,48 грн.(графа 47 «В»та «С»ВМД)

Таким чином, при розмитненні товару позивач сплатив ПДВ в розмірі 14135,48 грн. з розрахунку ціни товару на рівні 70677,41 грн., і саме таку суму ПДВ відніс до податкового кредиту (а.с.17). А при поставці вказаних товарів на митній території України позивач визначав базу оподаткування ПДВ, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, яка є нижчою за митну вартість товару, і відповідно саме таку суму ПДВ відносив до своїх податкових зобов’язань (а.с.18,48-49).

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду, а при від'ємному - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу першого п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до абзацу першого п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 1.18 ст.1 зазначеного Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Підпунктами 1.20.5, 1.20.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Згідно п.13 Указу Президента України "Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Тобто, митним органом митна вартість товарів визначена на підставі статистичної оцінки рівня цін їх реалізації на внутрішньому ринку України і така ціна фактично відповідає рівню звичайної ціни. Таким чином для цілей податкового обліку платнику необхідно застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів.

Перевіркою встановлено, що позивачем база оподаткування ПДВ по операціях продажу в Україні ввезених на митну територію України товарів визначена, виходячи з їх фактурної вартості, тобто в порушення п.4.1 ст.4 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, при визначенні бази оподаткування платником податку не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни на товари.

Оскільки судом встановлено, що позивач при розмитненні імпортованих товарів сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості вказаних товарів, зазначеної в графі 12 ВМД з урахуванням сплати мита та митних зборів, а в подальшому при їх поставці на митній території України розрахував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів, що не оспорюється представником позивача, то податковий орган правомірно при проведенні перевірки встановив факт заниження позивачем бази оподаткування ПДВ у квітні 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов’язання за даний період і, як наслідок, до завищення задекларованого у даний період від’ємного значення з ПДВ та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за наступний податковий період - травень 2009 року (а.с.19-23).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" в задоволенні позову до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про скасування податкового повідомлення-рішення №001082351/0 від 27.10.2009 року, згядно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 2403,00 грн.,- відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя           <Підпис >                              Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.02.10р.