Постанова № 9123828, 18.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.11.09Справа №2а-6281/09/10/0170 11:44 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача – Шульга О.А., представник по довіреності №01.05.174 від 18.03.2008 року;

від відповідача – Душенчук Т.Б., представник по довіреності №3033/9/10-0 від 01.12.2008 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" - позивач – 12 травня 2009 року звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим - відповідача - про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. №0001411503/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки дійшов безпідставного висновку про порушення позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку в загальній сумі 3310грн.80коп. Позивач зазначає, що вказана сума була ним своєчасно сплачена, але не надійшла до бюджету з вини банку, у зв'язку з чим позивач відкликав платіжні доручення з банку та вдруге перерахував грошові кошти через інший банк. Позивач вважає, що у такому випадку відповідальність за несвоєчасне перерахування суми податкового зобов’язання до бюджету покладається на банк відповідно до пп.16.5.1 п.16.1 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181), у зв’язку з чим вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування грошових коштів до бюджету на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 18.11.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує законність податкового повідомлення-рішення тим, що при проведенні перевірки позивача встановлено порушення ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, а саме: порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з земельного податку в сумі 3310грн.80коп. на 25 днів, у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що вказана сума була сплачена до бюджету несвоєчасно, що підтверджено даними особових рахунків позивача, факт порушення зафіксовано в належним чином складеному акті перевірки.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (код ЄДРПОУ 01130621, юридична адреса: 95491, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Аерофлотське, площа Аеропорту, буд.15) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 04 лютого 2008 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 1882145000013656 (а.с.6-9).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року №1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року №2535-XII зі змінами та доповненнями визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про плату за землю” визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Стаття 17 Закону України “Про плату за землю” передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що відповідач самостійно надав до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим податкові розрахунки земельного податку за 2008 рік (а.с.63-72). Згідно з зазначеними податковими розрахунками по земельному податку відповідачем нараховано податок за поточний рік у загальній сумі 40768грн.66коп. (1492,65+540,78+3464,7+37,11+209,08+35024,34), який підлягає сплаті щомісячно на протязі року.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, податкове зобов’язання позивача по земельному податку за 2009 рік у зазначеній сумі є узгодженим та підлягає сплаті до бюджету.

Судом під час розгляду справи встановлено, що за вересень 2009 року позивач згідно зазначених розрахунків повинен був сплатити 3397грн.40коп. (124,39+45,07+288,73+3,09+2918,7+17,42).

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим 15.04.2009 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання строків сплати земельного податку з юридичних осіб за вересень 2008 року та орендної плати за землю за вересень-жовтень 2008 року. За результатами перевірки складено акт №823/15-2/01130621 від 15.04.2009 року (а.с.32-34). В даному акті та додатку до нього відповідач зазначив, що позивачем несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкового зобов’язання по земельному податку за вересень 2009 року в сумі 3310грн.80коп. – з затримкою сплати на 25 календарних днів, та сума податкового зобов’язання по орендній платі за землю за вересень-жовтень 2008 року в сумі 1591грн.90коп. – з затримкою сплати до 30 календарних днів. Як зазначено податковим органом сума податкового зобов’язання з земельного податку, що нарахована в особовому рахунку позивача 30.10.2008 року, була сплачена 24.11.2008 року. Вказаний акт перевірки отриманий уповноваженою особою позивача 15.04.2009 року, що підтверджено підписом на акті (а.с.75).

Суд зазначає, що до проведення перевірки ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» було направлено запрошення №1006/10/15-03 від 25.03.2009 року (а.с.73), згідно з яким посадовим особам позивача необхідно було з’явитися до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим для проведення перевірки з питання дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов’язання по орендній платі за земельні ділянки та земельного податку. Зазначене запрошення отримано уповноваженою особою позивача 25.03.2009 року, що підтверджено підписом на запрошенні.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях при розгляді справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. Також суд зазначає, що позивачем в даній адміністративній справі не оспорюються висновки податкового органу стосовно своєчасності сплати орендної плати за землю, податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій по орендній платі за землю позивачем не надано, у зв'язку з чим судом не оцінюється та не перевіряються на відповідність діючому законодавству акт перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в зазначеній частині.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки, згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення №0001411503/0 від 30.04.2009 року (а.с.11) про застосування штрафних санкцій по земельному податку з юридичних осіб в сумі 331грн.08коп. (у розмірі 10% сплаченої суми узгодженого податкового зобов’язання – 3310грн.80коп.).

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до податкових розрахунків земельного податку позивач був зобов’язаний сплатити за вересень 2008 року 3397грн.40коп., тоді як штрафні санкції вказаним податковим повідомленням-рішенням застосовані за несвоєчасну сплату 3310грн.80коп. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 штрафні санкції застосовуються на сплачену суму узгодженого податкового зобов’язання. Таким чином, оскільки податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем станом на день перевірки була сплачена сума земельного податку за вересень 2008 року лише в сумі 3310грн.80коп., штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання були застосовані саме виходячи з зазначеної суми.

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено посадовій особі позивача – головному бухгалтеру 30 квітня 2009 року, що підтверджено його підписом на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.76).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем на підтвердження своєчасності сплати податкового зобов’язання по земельному податку надані платіжні доручення:

- №3626 від 23.10.2008 року (а.с.12) на суму 2918грн.70коп. з зазначенням призначення платежу - податок на землю за вересень 2008 року;

- №3627 від 23.10.2008 року (а.с.13) на суму 288грн.73коп. з зазначенням призначення платежу - податок на землю за вересень 2008 року;

- №3628 від 23.10.2008 року (а.с.14) на суму 124грн.39коп. з зазначенням призначення платежу - податок на землю за вересень 2008 року;

- №3629 від 23.10.2008 року (а.с.15) на суму 45грн.07коп. з зазначенням призначення платежу - податок на землю за вересень 2008 року;

- №3630 від 23.10.2008 року (а.с.16) на суму 17грн.42коп. з зазначенням призначення платежу - податок на землю за вересень 2008 року;

- №3631 від 23.10.2008 року (а.с.17) на суму 3грн.09коп. з зазначенням призначення платежу - податок на землю за вересень 2008 року;

всього на загальну суму 3397грн.40коп., тобто зазначеними платіжними дорученнями позивачем сплачено до бюджету податок нам землю за вересень 2008 року в повному обсязі. Наявність на час подання зазначених платіжних доручень до банку на розрахунковому рахунку позивача грошових коштів в сумі, достатній для перерахування грошових коштів до бюджету, підтверджено також листом філії «Кримського Центрального Відділення Промінвестбанку» №11-05/08 від 13.02.2009 року (а.с.31).

Суд зазначає, що на всіх перелічених платіжних дорученнях наявна відмітка банку – філія “Кримське Центральне Відділення Промінвестбанку” - про їх прийняття 23.10.2008 року. Прийняття зазначених платіжних доручень до виконання банком також підтверджується листом філії “Кримське Центральне Відділення Промінвестбанку” від 07.11.2008 року №09/6035 (а.с.47), що відповідачем під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось. Також під час розгляду справи подання позивачем зазначених платіжних доручень до банку було підтверджено листом філії “Кримське Центральне Відділення Промінвестбанку” від 20.07.2009 року №04/3489 (а.с.52).

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (із змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону №2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 року №2346-ІІІ платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, при цьому поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

На підставі ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов’язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей – це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документу на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Крім того, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" при використанні розрахункового документу ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов’язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов’язаний сплатити отримувачу пеню. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон №2181 пов’язує настання певних правових наслідків.

Зокрема, приписами пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов’язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку.

За приписами п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону №2181 за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 16.5.3. п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

З аналізу наведеного законодавства випливає, що після прийняття банком розрахункового документу щодо перерахування податків до бюджету податкові зобов’язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов’язку повторно сплатити податки, збори (обов’язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Таким чином, суд зазначає, що з 23.10.2008 року, тобто з моменту прийняття філією “Кримське Центральне Відділення Промінвестбанку” платіжних доручень №3626 від 23.10.2008 року, №3627 від 23.10.2008 року, №3628 від 23.10.2008 року, №3629 від 23.10.2008 року, №3630 від 23.10.2008 року, №3631 від 23.10.2008 року, податкове зобов’язання ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» з земельного податку в сумі 3397грн.40коп. за вересень 2008 року було виконане у повному обсязі.

Отже у податкового органу були відсутні підстави вважати неперераховані вже банком грошові кошти щодо сплати земельного податку в розмірі 3397грн.40коп. податковим боргом позивача ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь».

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 30.04.2009 року №0001411503/0 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення частини позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 18 листопада 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 23 листопада 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0001411503/0 від 30.04.2009 року, прийняте стосовно Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь».

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (код ЄДРПОУ 01130621; 95491, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Аерофлотське, площа Аеропорту, буд.15) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.