Ухвала суду № 91228649, 31.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 31.08.2020

Справа № 937/5316/20

Провадження № 2-з/937/107/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Іваненко О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 937/5316/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – приватний виконавець Проценко Дмитро Юрійович, про визнання недійсним передавального акту від 11 жовтня 2019 року по заміні кредитора,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову по цивільній справі № 937/5316/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», АТ «Укрсоцбанк», третя особа – приватний виконавець Проценко Д.Ю. про визнання недійсним передавального акту від 11 жовтня 2019 року по заміні кредитора, шляхом накладення арешту на іпотечне нерухоме майно (квартира), площею 54.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 07.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Алейніковою Н.О., зареєстрованого в реєстрі за № 216, право власності зареєстроване за позивачем в реєстрі прав на нерухоме майно № 16493635 від 21.02.2007 КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», номер запису 165 в книзі 3-21.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що нею до провадження Мелітопольського міськрайонного суду нею подана позовна заява до AT «Альфа -Банк», ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним передавального акту від 11.10.2019 в частині переданого активу ПАТ «Укрсоцбанк» до AT «Альфа-Банк» за кредитним зобов`язанням за договором № Ж325/6-К від 07.02.2007 року та виконавчим листом № 320/400/16-ц від 16.11.2017 та заміни кредитора - ПАТ «Укрсоцбанк» на AT «Альфа-Банк» в кредитному зобов`язанні між нею та ПАТ «Укрсоцбанк», з моменту укладення. Відповідно до заяви AT «Альфа-Банк» від 12.02.2020 року та п. 1 Передавального акту від 15.10.2019 майнові права, актив та обов`язки у AT «Альфа-Банк» відносно позивача передані саме суто за актом та виникли у останнього з 15.10.2019, як вказує AT набув усіх прав за переданими активами, та автоматично, без необхідності внесення змін до договорів, включаючи права за договорами забезпечення, як-то за іпотечним договором № Ж 325/6-1 від 07.02.2007, предметом якого є нерухоме майно, загальною площею - 54.8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач вказує, що перехід прав за кредитним зобов`язанням та заміна кредитора в тому числі по забезпечувальним зобов`язанням (іпотечному) - перехід прав на іпотечне майно не реалізується їм, а вже відбувся суто на підставі передавального акту, але не угоди (договору) між банками та здійснюється реалізація усіх прав кредитора в тому числі з іпотечним майном, перехід та заміна яких визнається недійсним. Наразі AT має повний перелік без виключення переданих прав за договором забезпечення, що підтверджується даними реєстру з 16.10.2019, в тому числі права на відступлення прав за іпотекою на користь будь-кого в порядку Закону, що тягне перехід усіх кредитних прав до буд-якої особи за Законом, право на позасудове стягнення на іпотечне майно, що тягне зміну власника та права власності на майно.

Враховуючи наведене позивачу, як боржнику представниками банку AT «Альфа-Банк» та AT «Укрсоцбанк» вказується про те, що AT «Альфа-Банк» має намір поставити предмет іпотеки на баланс останнього, отже, набути право власності на предмет іпотеки, реалізуючи своє право в порядку ЗУ «Про Іпотеку» в позасудовому порядку. AT «Альфа-Банк» вказує на заміну кредитора в зобов`язанні в основному та в забезпечуваному автоматично за ЗУ № 1985-8 від 23.03.2017 року без внесення змін до договорів та додаткових дій, правочинів - тільки на підставі передавального акту (додаток).

Таким чином, будь-яка реалізація прав кредитора, в кредитному зобов`язанні враховуючі іпотечне, в разі визнання переходу по заміни кредитора недійсним судом, як таким, що суперечить Закону з моменту укладення правочину або не встановленням переходу - не породжує будь-яких юридичних наслідків, та в цьому разі AT «Альфа -Банк» не є суб`єктом прав кредитора та прав Іпотекодержателя за іпотечним майном, та права кредитора вважаються такими, що не належать AT «Альфа-Банк», отже, що може в подальшому утруднити та зробити неможливими поновлення майнового права за рішенням суду та ефективний захист майнових прав, в тому числі на іпотечне майно, за заявленими позовними вимогами, які змінити в процесі розгляду буде неможливо, що може утруднити поновити порушені та оспорювані майнові права, які є похідними на іпотечне нерухоме майно.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Як роз`яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову, є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд /суддя/ має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підставою забезпечення позову є припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову не є мотивованою, в заяві не обґрунтовано підстави щодо істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та встановлено, що заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України, а тому правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.

Керуючись ст.149-153 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 937/5316/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – приватний виконавець Проценко Дмитро Юрійович, про визнання недійсним передавального акту від 11 жовтня 2019 року по заміні кредитора - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко