Рішення № 91168789, 18.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 320/1371/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки)

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019 щодо сплати ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 409,53 грн., штрафу в розмірі 4022,87 грн., пені в розмірі 4664,69 грн., в загальному розмірі 9097,09 грн.

Позов мотивовано безпідставністю винесення відповідачем вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску, оскільки позивач з 24.02.2018 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, відповідно, звільнений від сплати єдиного внеску, а також з огляду на винесення спірної вимоги на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що є прямим порушенням Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою суду від 19.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що в зв`язку з наявністю в інтегрованій картці платника єдиного внеску станом на 30.04.2018 заборгованості зі сплати єдиного внеску, контролюючим органом сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 17217,48 грн., яку позивачем погашено 04.10.2018. Водночас, у зв`язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску, контролюючим органом було прийнято рішення від 04.02.2019 №0037215006 на загальну суму 8687,56 грн. (у тому числі, 4022,87 грн. штрафних санкцій та 4664,69 грн. пені), яке направлялось за місцем проживання позивача, і у зв`язку з наявністю в інтегрованій картці позивача заборгованості зі сплати ЄСВ контролюючим органом правомірно сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску, яку було нараховано позивачу до моменту отримання ним статусу пенсіонера за віком, свідчить про повне виконання позивачем зобов`язань щодо сплати єдиного внеску. Крім того, у відповіді на відзив наголошено на можливості застосування до платника єдиного внеску штрафних санкцій лише на підставі відповідного рішення контролюючого органу, а не вимогою про сплату боргу (недоїмки), та вказано про сплату позивачем пені та штрафних санкцій у жовтні 2018 року під час погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 №Ф-9485-17.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких, починаючи з 24.02.2018, контролюючим органом не було проведено позивачу жодного нарахування єдиного внеску, а суму штрафних санкцій та пені, визначену у спірній вимозі, нараховано рішенням контролюючого органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період 2013-2017 років.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований з 10.08.1999 по 12.08.2019 як фізична особа-підприємець, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.02.2020 №113/102-05 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком з 24.02.2018.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області сформовано вимогу від 23.08.2018 №Ф-9485-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 17217,48 грн. - недоїмки.

Згідно квитанції від 04.10.2018 №0.0.1150208144.1 позивачем сплачено до Державного бюджету 17217,48 грн. єдиного внеску.

Головним управлінням ДФС у Київській області винесено рішення від 04.02.2019 №0037215006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 4002,87 грн. за період з 02.07.2013 по 12.10.2017 та нараховано 4664,69 грн. пені.

Вказане рішення надсилалось за місцем проживання позивача рекомендованим поштовим відправленням №0911709409398, яке не було вручено адресату «за закінченням терміну зберігання», про що оператором поштового зв`язку оформлено відповідну довідку від 23.02.2019.

Головним управлінням ДФС у Київській області винесено вимогу від 03.04.2019 №Ф-9485-17У про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 06.06.2020 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 9097,09 грн., в тому числі 409,53 грн. недоїмки, 4022,87 грн. штрафів та 4664,69 грн. пені.

Зазначена вимога надсилалась за місцем проживання позивача рекомендованим поштовим відправленням №0911709636580, яке не було вручено адресату «за закінченням терміну зберігання», про що оператором поштового зв`язку оформлено відповідну довідку від 06.05.2020.

Вважаючи вимогу від 03.04.2019 №Ф-9485-17У про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Згідно частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4).

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий).

Згідно частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, за умови отримання такими особами пенсії за віком або наявності у таких осіб інвалідності, або досягнення ними віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.02.2018 отримує пенсію за віком, що убачається з довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.02.2020 №113/102-05.

При цьому відповідачем зазначено, що починаючи з 24.02.2018, контролюючим органом не було проведено позивачу жодного нарахування єдиного внеску.

Будь-яких доказів добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з 24.02.2018 відповідачем суду не надано, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Втім, з наданої відповідачем інтегрованої картки платника єдиного внеску - ОСОБА_1 убачається, що останнє нарахування позивачу єдиного внеску відбулось 19.04.2018 - «[1638.12] Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №6451934/ev від 19.04.2018 терм. спл. 19.04.2018», тобто після виникнення обставин, які є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати за себе єдиного внеску.

Зазначену суму було включено до вимоги від 23.08.2018 №Ф-9485-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску та сплачено позивачем згідно квитанції від 04.10.2018 №0.0.1150208144.1, що підтверджується даними інтегрованої картки платника єдиного внеску - ОСОБА_1 .

Таким чином, твердження відповідача про ненарахування контролюючим органом єдиного внеску ОСОБА_1 , починаючи з 24.02.2018, спростовано даними інтегрованої картки платника єдиного внеску - ОСОБА_1 .

При цьому суд вважає таке нарахування позивачу недоїмки по єдиному внеску протиправним, з огляду на відсутність у контролюючого органу на те відповідних правових підстав через звільнення позивача як пенсіонера, який отримує пенсію за віком, від сплати єдиного внеску, починаючи з 24.02.2018.

Відтак, різницю між сумою недоїмки 17627,01 грн. та сплаченим 04.10.2018 позивачем єдиним внеском у розмірі 17217,48 грн., що складає 409,53 грн., яку включено контролюючим органом до спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), за висновком суду, визначено відповідачем безпідставно, з огляду на погашення позивачем недоїмки по єдиному внеску, яка виникла у нього станом на 24.02.2018, у повному обсязі.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).

Розділом VІІ Інструкції №449 встановлено, зокрема, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (пункт 1).

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал (підпункт 2 пункту 2).

На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (пункт 5).

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (пункт 13).

Як встановлено судом, Головним управлінням ДФС у Київській області винесено рішення від 04.02.2019 №0037215006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 4002,87 грн. за період з 02.07.2013 до 12.10.2017 та нараховано 4664,69 грн. пені.

Згідно розрахунку штрафної санкції до зазначено рішення, штрафні санкції у розмірі 20% нараховано, в тому числі, за несвоєчасну сплату єдиного внеску, нарахованого відповідно до документу від 19.04.2018 №6451934/ev, тобто на суму недоїмки по єдиному внеску, щодо якої суд дійшов висновку про безпідставність її нарахування контролюючим органом позивачу в зв`язку з тим, що вказану суму було нараховано після того, як позивача звільнено від сплати єдиного внеску через досягнення ним пенсійного віку.

Відтак, суд ставить під сумнів правильність нарахування контролюючим органом суми штрафних санкцій та пені, визначених у рішенні про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.02.2019 №0037215006, відповідно, вказане рішення суд не може вважати достовірним та достатнім доказом на підтвердження наявності у відповідача недоїмки по єдиному внеску у розмірі, визначеному у спірній вимозі, в тому числі, на підставі вказаного рішення.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини щодо безпідставності визначення контролюючим органом суми недоїмки по єдиному внеску, яку включено до вимоги від 03.04.2019 №Ф-9485-17У про сплату боргу (недоїмки), а також беручи до уваги факт неправильного визначення контролюючим органом розміру штрафних санкцій та пені у рішенні, на підставі якого сформовано спірну вимогу, суд дійшов висновку про протиправність вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019 №Ф-9485-17У щодо сплати ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 409,53 грн., штрафу в розмірі 4022,87 грн., пені в розмірі 4664,69 грн., в загальному розмірі 9097,09 грн., та про наявність підстав для її скасування. Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо строку звернення до суду, то суд зауважує, що за приписами пункту 4 розділу VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи, що поштове відправлення з вимогою про сплату боргу (недоїмки) 03.04.2019 №Ф-9485-17У направлялось позивачу за його місцем проживання, зазначена вимога вважається врученою позивачу у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто 06.05.2020.

Втім, незважаючи на вказані положення Інструкції №449, позивач фактично дізнався про оскаржувану вимогу 10.02.2020 з відкритого Білоцерківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області виконавчого провадження №59374483. Доказів вручення спірної вимоги позивачу раніше відповідачем суду не надано, клопотань з цього приводу до суду не подано.

При цьому, знаючи про те, що після отримання статусу пенсіонера за віком та сплативши 04.10.2018 до Державного бюджету 17217,48 грн. єдиного внеску на підставі відповідної вимоги, позивач мав виправдані очікування вважати завершеними його розрахунки з бюджетом щодо сплати недоїмки по єдиному внеску, та не міг сподіватися отримати ще одну вимогу про сплату боргу (недоїмки) в майбутньому.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем строки звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 про відкриття провадження у справі відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття рішення по справі.

Частиною другою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі

Оскільки позов задоволено повністю і позивачем не оплачено судовий збір, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019 №Ф-9485-17У щодо сплати ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 409,53 грн., штрафу в розмірі 4022,87 грн., пені в розмірі 4664,69 грн., в загальному розмірі 9097,09 грн.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 травня 2020 року.