Рішення № 91168791, 27.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року справа №П/320/605/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2019 №000599506.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним податковим повідомленням-рішенням їй нараховано штраф у сумі 21714,00 грн. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі-Закон №265), а саме: наявність в продажу товарів, не облікованих у встановленому порядку у книзі обліку доходів та витрат, на загальну суму 10857,00 грн. Позивачка стверджує, що ця сума - 10857,00 грн. - є сумою коштів, які були попередньо сплачені нею постачальнику, у той час як сам товар поставлявся протягом певного періоду часу. У зв`язку з цим сума попередньої оплати товару не підлягає відображенню у книзі обліку доходів та витрат, оскільки згідно з порядком ведення книги записи мають виконуватися за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, тобто після реалізації товару. Таким чином, позивачка зазначає, що у книзі обліку доходів та витрат не ведеться облік товарних запасів, а на теперішній час відсутній нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями, які здійснюють підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив лише про факти, встановлені під час перевірки та відображені у відповідному акті, а саме: виявлення факту продажу та наявності в продажу у позивачки товарів (тютюнових виробів), не облікованих у встановленому порядку в книзі обліку доходів і витрат, на загальну суму 10857,00 грн. (згідно накладної від 21.08.2019 №КЕ19-000229607 та чеку терміналу від 20.08.2019), чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону №265. При цьому, на доводи позивачки щодо відсутності законодавчо встановленого обов`язку ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями, які здійснюють підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, відповідач не навів жодних контраргументів.

У додаткових поясненнях по справі відповідач зазначив, що ведення обліку товарних запасів має здійснюватися позивачкою шляхом внесення відповідних записів до книги обліку доходів та витрат згідно Порядку її ведення, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, який передбачає внесення записів про витрати підприємця до граф 5 та 6 Книги та чого позивачкою зроблено не було.

Усною ухвалою суд від 09.06.2020 проголошеною без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Присутні у судовому засіданні 25.06.2020позивач та представник відповідача заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання сторін, усною ухвалою суду від 25.06.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрована 12.10.2006 як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.42).

Позивачка має право здійснювати роздрібну торгівлю тютюновими виробами, що підтверджується ліцензією (реєстраційний номер 26570311201902603), виданою 19.06.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві. Термін дії ліцензії: з 01.07.2019 по 01.07.2020 (а.с.43).

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2019 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 11.10.2019 №0289/1036/05/ НОМЕР_1 (а.с.14).

В ході перевірки було встановлено факт продажу та наявності в продажу товарів (тютюнових виробів), не облікованих у встановленому порядку у книзі обліку доходів та витрат, на загальну суму 10857,02 грн. згідно накладної №КЕ19-000229607 від 21.08.2019 та чеку терміналу від 20.08.2019, чим порушено пункт 12 частини статті 3 Закону №265.

Позивачкою були подані до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких відповідач листом 11.11.2019 №7716/ФОП/10-36-05-06 повідомило ФОП ОСОБА_1 про правомірність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачкою вимог пункту 12 частини статті 3 Закону №265 (а.с.8-9).

На підставі акта від 11.10.2019 №0289/1036/05/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2019 №000599506, яким позивачці за порушення вимог Закону №265 нараховано штраф у розмірі 21714,00 грн. (а.с.5).

Позивачкою була подана до Державної податкової служби України скарга на прийняте податкове повідомлення-рішення (а.с.15-16), за результатом розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 11.01.2020 №1321/6/99-00-05/05-05-06 скаргу позивачки залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.10-11).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивачка звернулась з даним позовом до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

При цьому, відповідно до статті 20 Закону №265 до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків, відповідно до положень статті 16 Податкового кодексу України, зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено приписами статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 (надалі Порядок №-481), самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став виявлений під час перевірки факт наявності у продажу позивачки товарів (тютюнових виробів), не облікованих у встановленому порядку в книзі обліку доходів і витрат, на загальну суму 10857,00 грн. (згідно накладної від 21.08.2019 №КЕ19-000229607 та чеку терміналу від 20.08.2019).

Судом встановлено, що позивачкою було здійснено сплату грошових кошів у розмірі 10857,00 грн. на користь ТОВ "Тедіс-Україна", про що свідчить дублікат чека від 20.08.2019 №0.0.1442477932.1 (а.с.12).

У позовній заяві позивачка наголосила на тому, що зазначена сума коштів є попередньою оплатою за товар.

За видатковою накладною №КЕ19-000229607 від 21.08.2019ФОП ОСОБА_1 було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" товар (тютюнові вироби) на загальну суму 10477,03 грн. (а.с.13).

Дослідивши витяги з книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, долучені позивачкою до матеріалів справи, судом встановлено, що у вказаному документі відсутній запис про здійснення позивачкою у серпні 2019 року витрат у розмірі 10857,00 грн. (а.с.44-46).

У додаткових поясненнях по справі відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 повинна була відобразити суму у розмірі 10857,00 грн. у графі 6 книги обліку доходів та витрат, оскільки дані витрати пов`язані з її господарською діяльністю та є фактично понесеними.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що Порядком №481 не передбачено ведення у Книзі обліку доходів та витрат залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

В пункті 5 Порядку 481 зазначено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пункт 6 Порядку №481 також передбачає зв`язок між записом у графі 6 про суму понесених підприємцем витрат та отриманням доходу за підсумками дня.

Суд наголошує на тому, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту реалізації позивачкою у серпні 2019 року товару (тютюнових виробів), придбаного ФОП ОСОБА_1 у ТОВ "Тедіс-Україна" за видатковою накладною №КЕ19-000229607 від 21.08.2019 та вартість якого була сплачена відповідно до чека від 20.08.2019 №0.0.1442477932.1, що виключає наявність у позивачки обов`язку щодо здійснення обліку такого товару в книзі обліку доходів та витрат.

При цьому, статтею 20 Закону № 265 передбачена відповідальність за реалізацію не облікованих товарів, а не за їх надлишок чи нестачу.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №814/2158/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80269770).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд зазначає, що надані позивачкою під час перевірки накладна від 21.08.2019 №КЕ19-000229607 та чек терміналу від 20.08.2019 є належними та допустимими доказами, які підтверджують документальне оформлення позивачем обліку товару, що перебуває на реалізації, а отже - відсутність порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 20 Закону №265.

Також суд зауважує, що поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Однак, норми цього Положення (стандарту), згідно з пунктом 2, застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже, ані зазначений Закон, ані Положення (стандарт) №246 не поширюються на таку категорію суб`єктів господарювання, як фізичні особи-підприємці, а тому ведення обліку товарних запасів з використанням Стандарту 9 «Запаси» може здійснюватися фізичною особою-підприємцем виключно за власним бажанням.

Така позиція викладена, зокрема, в індивідуальних податкових консультаціях Державної фіскальної служби України від 05.06.2018 №2469/С/99-99-13-01-02-14/ІПК, від 28.02.2019 №811/Д/99-99-13-01-02-14/ІПК та від 11.03.2019 №962/6/99-99-13-01-04-15/ІПК.

Крім того, судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області було складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.11.2019 №343, в якому контролюючим органом зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків, а саме: реалізація та наявність у продажу товарів облікованих неналежним чином за місцем продажу та призначення, чим порушено пункт 12 статті 3 Закону №265 та статті 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.19).

Водночас, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №759/20941/19 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У вказаному рішенні суд зазначив, що ОСОБА_1 фактично ставиться у провину не порушення нею самого по собі п.12 ст.3 Закону №265, а порядку, встановленого законодавством щодо обліку ФОП товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Суд наголосив на тому, що для оцінки судом цих обставин у протоколі належало б зазначити, який саме порядок і встановлений якими нормами законодавства при цьому порушила ОСОБА_1 , а за відсутності таких даних її винуватість за п.12 ст.3 Закону №265 виключається, оскільки ця норма має відсильний характер, що не було враховано під час складання протоколу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Святошинського районного суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №759/20941/19 набрала законної сили.

Частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, у вказаному судовому рішенні суд зазначив про не доведення контролюючим органом факту порушення ОСОБА_1 вимог пункту 3 статті 12 Закону №265.

Таким чином, висновки відповідача щодо не здійснення позивачкою обліку товару спростовується вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили, яке у даному випадку, має преюдиціальний характер.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові 10.10.2019 у справі №2а-1870/1260/11 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84899231).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність висновків про порушення позивачкою вимог Закону №265 не надав, а тому суд вважає, що спірне рішення прийнято протиправно та необґрунтовано.

Враховуючи вказане положення КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 0.0.1593497328.1 від 23.01.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.4).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 12.11.2019 №000599506.

3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.