Ухвала суду № 91126045, 07.08.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5206/20

провадження № 2-з/361/141/20

07.08.2020

УХВАЛА

07 серпня 2020 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства “Кредобанк” про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року Акціонерне товариство “Кредобанк” (далі – АТ “Кредобанк” або Банк) подало до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 071 від 22 червня 2006 року в розмірі 53458,30 доларів США та 21606 грн. 38 коп.

Разом із позовною заявою позивач АТ “Кредобанк” подало до суду заяву про забезпечення цього позову, у якій просить вжити заходів забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 та знаходяться в нього чи в інших осіб, зокрема, на наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0525310100:05:009:0090, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 3221280801:01:008:0017, площею 1,5 га, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, село Богданівка; домоволодіння, загальною площею 38,60 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заяви зазначало, що предметом поданого ним позову є стягнення заборгованості за кредитним договором № 071, укладеного 22 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством “Кредобанк” (після перейменування АТ “Кредобанк”) та відповідачем ОСОБА_1 у розмірі 53458,30 доларів США та 21606 грн. 38 коп. Посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо сплати заборгованості за вказаним кредитним договором, тому вважає, що забезпечення позову, про які воно просить суд, буде гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки, враховуючи ціну позову, зазначене нерухоме майно буде основним та єдиним майном відповідача за рахунок якого можливо буде задовольнити заявлені у позові грошові вимоги, а рішення суду про задоволення позову добровільно виконано відповідачем не буде і виникне необхідність виконувати його в рамках примусового виконання через відкриття виконавчого провадження, однак наявні ризики того, що відповідач може до розгляду справи по суті відчужити це нерухоме майно третім особам, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення його позову.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексом заходів забезпечення позову.

У ч. 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд повинен перевірити: наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність, обґрунтованість та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду про задоволення позову та повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

За змістом і формою заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам, встановленим у ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Аналізуючи вказані норми законодавства, слід дійти висновку, що при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права, заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи – підтверджені. Не може бути задоволена заява про забезпечення позову, якщо заявник не надав доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведене вище свідчить, що законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу. Тобто, вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову доводи АТ “Кредобанк” щодо здійснення дій відповідачем направлених на відчуження третім особам належного йому нерухомого майна, арешт на яке Банк просить накласти, нічим не підтвердженні. Позивач АТ “Кредобанк” не обґрунтувало, яким чином невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить не можливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, доказів на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, враховуючи, що в забезпечення виконання умов кредитного договору № 071 від 22 червня 2006 року відповідачем ОСОБА_2 передано в іпотеку Банку нерухоме майно: домоволодіння, загальною площею 349,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , суду не надано.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову позивач АТ “Кредобанк” просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 та знаходяться в нього чи в інших осіб, однак яке конкретно рухоме майно та у яких фінансових установах чи інших осіб знаходяться грошові кошти, які належать відповідачу, у заяві теж не зазначено.

Крім того, відсутність доказів, на підтвердження співмірності заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, унеможливлюють вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, а також грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 та знаходяться в нього чи в інших осіб.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що заява АТ “Кредобанк” про забезпечення позову вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України не відповідає.

Згідно із ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заява АТ “Кредобанк” про забезпечення позову підлягає поверненню позивачу, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 149 – 153, 259, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Заяву Акціонерного товариства “Кредобанк” про забезпечення позову повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.