Рішення № 91097138, 20.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.08.2020 р. справа №520/9147/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, пенсіонер) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, ГУПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 16.07.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 17.07.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 03.08.2020 р., але розв`язання спору було здійснено судом з урахуванням діючих у часі змін та доповнень до п.3 розділу VI КАС України.

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області з приводу відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018р. по справі №820/276/18 у період 01.01.2016р.-25.05.2020р. 2) зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити розрахунок, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018р. по справі №820/276/18 у період 01.01.2016р.-25.05.2020р. однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», тощо), які надають відповідачу можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має місце затримка у виплаті пенсії, а вказана обставина зумовлює нарахування компенсації у порядку Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (дал іза текстом - адміністративний орган, пенсійний орган, владний суб`єкт, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що відсутні підстави для виплати компенсації, адже платіж мав разовий характер.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України, після звільнення у відставку отримує пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.

Спір між заявником та ГУ ПФУ в Харківській області з приводу повноти виплати пенсії з 01.01.2016р. був вирішений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018р. по справі №820/276/18.

Дане судове рішення було виконано шляхом проведення на користь заявника виплати доплати до пенсії з 05.05.2018 р. по листопад 2018 р. у сумі 5.002,00 грн. у грудні 2018 р. та виплати різниці в пенсії за період з 01.01.2016 р. по 04.05.2018 р. у роз.мірі 20477,65 грн. 25.05.2020р. без урахування компенсації втрати доходів. Викладені обставини відповідачем визнані.

28.05.2020р. заявник звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про нарахування компенсації втрати частини доходів.

За результатами розгляду цього звернення заявника владним суб`єктом була вчинена відмова, котра оформлена листом від 16.07.2020 р. 4206-5918/Ч-0278-2000/20.

Не погодившись із цим, заявник ініціював даний спір.

У силу правового висновку постанови Великої палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 пенсійні спори за позовами громадян підлягають розгляду без застосування строку давності.

Тому вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону оскарженого діяння владного суб`єкта, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, спеціальним законом чітко передбачено правило нарахування компенсації втрати частини доходів у спірних правовідносинах.

Аналогічне за змістом правило міститься і в положеннях загальної норми права - ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням обставини проведення виплати на користь заявника пенсії саме за рішенням суду (а не унаслідок власного вільного та невимушеного волевиявлення) слід вважати доведеним факт існування вини у діянні тероргану ПФУ з приводу пенсійного забезпечення заявника.

Посилання ж відповідача, тероргану ПФУ на п.3 постанови КМУ від 21.12.2018р. №103 суд вважає юридично неспроможним, адже приписи цього пункту суперечать положенням ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Окрім того, суд зважає, що п.3 постанови КМУ від 21.12.2018р. №103 було визнано протиправним та скасовано частковим рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.05.2019р. по справі №826/12704/18.

Розглядаючи справу, суд повторно зауважує, що ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у спірних правовідносинах визначений строк виплати пенсії за основним платежем, а ст.55 цього закону - за різницею по недоплаті.

Цей строк був змінений постановою КМУ від 21.12.2018р. №103.

Проте, за правилом розв`язання юридичних колізій перевагу у застосуванні має норма права вищого рівня, тобто норма закону, а не норма постанови КМУ.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Відтак, суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли виплату пенсії за рішенням суду (рівно як і виплату різниці у недоплаті пенсії) слід вважати затримкою в одержані громадянином у власність коштів як платежів за пенсією у належний строк.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Суд вважає, що проведення виплат на виконання рішень суду не змінює правової природи та характеру тих правовідносин, у яких виник спір як правовідносин з приводу виплати пенсії, тобто проведення регулярних, постійних та систематичних виплат коштів на користь фізичної особи - громадянина.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

У силу ч. 2 ст. 2 цього закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Суд зазначає, що з урахуванням правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 та постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №461/5775/16-а положення ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" у силу ч.5 ст.242 КАС України слід тлумачити як відсутність будь-яких правових перепон для цього.

Оскільки факт отримання позивачем виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння владного суб`єкта було встановлено судовим рішення, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення владного суб`єкта від виконання обов`язку за ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Стосовно виплати компенсації однією сумою суд виходить із того, що дана вимога охоплюється легітимними сподіваннями на отримання пенсійних виплат, які є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".

Вирішуючи спір за вимогою заявника стосовно незастосування пенсійним органом постанови КМУ від 22.08.2018р. №649 суд відмічає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.09.2019р. по справі №440/85/19 та постанови Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №560/523/19 згаданий нормативно-правовий акт є обов`язковим для учасників суспільних відносин як діюче рішення Уряду України.

Втім, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020р. по справі №640/5248/19 були визнані протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови КМУ №649 від 22.08.2018р.

Таким чином, у силу ст.ст.265 та 325 КАС України з 22.07.2020р. постанови КМУ №649 від 22.08.2018р. не існує як речі матеріального світу - чинного нормативного акту, що унеможливлює як її застосування будь-якою особою, так і створення її положеннями будь-яких юридичних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Окрім того, суд вважає за можливе у порядку ч.6 ст.7 КАС України застосувати до спірних правовідносин загальні визначення змісту рішення, дії та бездіяльності владного суб`єкта, котрі наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України та згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

Відмова ж владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта, так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.

У спірних правовідносинах відмова адміністративного органу у нарахуванні компенсації втрати частини доходів оформлена листом, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру.

Отже, факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для визнання протиправною вчиненої владним суб`єктом відмови та обтяження ГУПФУ обов`язком провести нарахування та виплату платежів з компенсації втрати частини доходу.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлену листом від 30.07.2019 р. №3058/П-14 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх; ідентифікаційний код - 14099344) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів за платежами по судовому рішенню у справі №820/276/18 у порядку Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко