Рішення № 91043863, 19.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2632/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), у якому позивач просить суд: визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладене у листі від 26.06.2020 № 48-46/Н-21/8-1241/20; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком, пенсію призначено за особистою заявою від 27.05.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, позивач працював на посаді директора Комунального закладу «Рубіжанська обласна санаторна школа».

У відповідності до положень пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058 при призначенні пенсії за віком позивач мав право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

26.06.2020 відповідач листом № 48-46/Н-21/8-1241/20 відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій з тієї підстави, що період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058, не може бути зарахований, оскільки Переліком закладів, установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993, «навчально-реабілітаційний центр» не передбачено.

Обмеження громадянина України в праві на отримання одноразової грошової допомоги, яка надана Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є грубим порушенням конституційного права на отримання соціальних виплат, тому позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги незаконними, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 09.07.2020 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 47-48).

03.08.2020 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вх. № 30959/2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 73-76), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017; починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.

Пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-ІV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

27.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Заяву та документи прийнято 27.05.2020 та зареєстровано за № 1457, про що свідчить копія розписки-повідомлення. Дата народження позивача за паспортом громадянина України 30.04.1960, отже, на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 60 років.

Під час звернення 27.05.2020 за призначенням пенсії позивач надав відповідачу такі документи: довідку РНОКПП, заяву про призначення/перерахунок пенсії від 27.05.2020, паспорт НОМЕР_1 , трудову книжку НОМЕР_2 , військовий квиток НОМЕР_3 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_4 , довідку про відкритий рахунок у банку, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 -№ 141, № 25, № 25, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 № 556, № 177, № 98, № 10, № 176, № 01/03-937.

Окрім того, 27.05.2020 позивач разом з заявою про призначення пенсії надав відповідачу заяву, складену власноруч, в якій просив при призначенні пенсії за віком не враховувати до стажу період роботи з 12.09.1977 по 01.09.1979 до надання довідки, що підтверджує цей період.

За розрахунком стажу (Стаж для розрахунку права ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплата Пенсії) до страхового стажу для розрахунку права на призначення пенсії за віком позивачу зараховано такі періоди: з 01.09.1979 по 22.06.1984 (04 р. 09 міс. 22 дн. - навчання у вищих/середніх НЗ), з 15.08.1984 по 23.05.1985 (00 р. 09 міс. 09 дн.), з 27.05.1985 по 15.12.1986 (01 р. 06 міс. 19 дн.), військова служба, з 15.01.1987 по 01.09.1989 (02 р. 07 міс. 17дн.), з 04.01.1993 по 31.12.2003 (10 р. 11 міс. 28 дн.), з 01.01.2004 по 30.04.2020 (16 р. 04 міс. 00 дн.), всього страховий стаж - 37 р. 01 міс. 05 дн. (вислуга років або спеціальний стаж - 00 р 00 міс. 00 дн).

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем встановлено, що станом на 27.05.2020 позивач не має стажу роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України, що передбачено Переліком № 909.

До стажу роботи в закладах на посадах, що передбачені Переліком № 909, не зараховано період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, оскільки до розділу «1. Освіта» Переліку №909 не включено установу з назвою «навчально-реабілітаційний центр».

Разом з тим, 15.08.1984 позивача прийнято до Рубіжанської школи-інтернату на посаду вихователя та викладача, з якої 23.05.1985 його було звільнено в зв`язку з призовом до лав Радянської Армії. З 15.01.1987 позивача прийнято до Рубіжанської школи-інтернату на посаду вихователя в зв`язку зі звільненням з лав Радянської Армії. З 01.09.1989 позивача переведено на посаду директора санаторної школи-інтернату, на базі якої 04.01.1993 створено Рубіжанську державну комунальну санаторну школу-інтернат. З 04.01.1993 позивача призначено директором Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату, яка неодноразово реорганізовувалася та змінювала назву. Так, 19.06.1998 на базі Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату створено Рубіжанський навчально- реабілітаційний багатопрофільний Центр. На час звернення за призначенням пенсії позивач працював на посаді директора Рубіжанської обласної санаторної школи, на час звернення до суду позивач працює на посаді директора Рубіжанської обласної санаторної школи за контрактом.

Рішенням відповідача від 27.05.2020 № 124150001791 позивачу призначено пенсію за віком з 01.05.2020 відповідно до заяви від 27.05.2020. Призначення та отримання пенсії позивачем у позові не заперечується.

Втім, 18.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою відповідно до Закону України «Про звернення громадян», в якій просив надати роз`яснення, чому при призначенні пенсії за віком йому не було виплачено 10 розмірів пенсій.

Листом від 26.06.2020 № 48-46/Н-2141/20 відповідач надав позивачу відповідь на звернення від 18.06.2020. Цим листом позивачу повідомлено, що навчально-реабілітаційний центр до Переліку № 909 не включено, а тому період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, не може бути зарахований до спеціального стажу.

Враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату зазначеної грошової допомоги, а відповідач не приймав рішення про відмову в її виплаті згідно з Законом № 1058-ІV, Рубіжанське ОУПФУ вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу в виплаті зазначеної грошової допомоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 36-37).

27.05.2020 позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, до заяви позивачем було додано: довідку РНОКПП, заяву про призначення/перерахунок пенсії від 27.05.2020, паспорт НОМЕР_1 , трудову книжку НОМЕР_2 , військовий квиток НОМЕР_3 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_4 , довідку про відкритий рахунок у банку, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 -№ 141, № 25, № 25, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 № 556, № 177, № 98, № 10, № 176, № 01/03-937 (арк. спр. 56).

Також до заяви про призначенні пенсії позивачем додано власноруч написану заяву, в якій він просив при призначенні пенсії за віком не враховувати в стаж період роботи з 12.09.1977 по 01.09.1979 до надання довідки, що підтверджує цей період (арк. спр. 70).

Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії ОСОБА_1 враховано до страхового стажу для розрахунку права на призначення пенсії за віком такі періоди:

з 01.09.1979 по 22.06.1984 (04 років 09 місяців 22 днів - навчання у вищих/середніх НЗ),

з 15.08.1984 по 23.05.1985 (00 років 09 місяців 09 днів);

з 27.05.1985 по 15.12.1986 (01 років 06 місяців 19 днів - військова служба);

з 15.01.1987 по 01.09.1989 (02 років 07 місяців 17днів);

з 04.01.1993 по 31.12.2003 (10 років 11 місяців 28 днів);

з 01.01.2004 по 30.04.2020 (16 років 04 місяців 00 днів);

Всього страховий стаж - 37 років 01 місяць 05 днів (арк. спр. 53-55).

Період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу не зараховано.

18.06.2020 позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із заявою, з вимогою надати роз`яснення стосовно того, чому при призначенні пенсії за віком позивачу не було виплачено 10 розмірів пенсії (арк. спр. 78).

У відповідь на звернення позивача листом від 26.06.2020 № 48-46/Н-21/8-1241/20 Рубіжанське ОУПФУ серед іншого повідомило, що період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058) не може бути зарахований, отже, для виплати грошової допомоги відповідно до вимог п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 при призначенні пенсії за віком немає законних підстав (арк. спр. 8).

Трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить наступні записи щодо спірних періодів роботи (арк. спр. 10-12):

Запис № 6 від 15.08.1984 прийнятий на роботу в Рубіжанську школу-інтернат вихователем та вчителем російської мови та літератури, наказ № 37 від 22.08.1984;

Запис № 7 від 23.05.1985 звільнений з роботи у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії, наказ № 98 від 23.05.1985;

Запис № 8 від 15.01.1987 прийнятий на роботу в Рубіжанську школу-інтернат вихователем, у зв`язку зі звільненням із лав Радянської Армії, наказ № 10 від 15.01.1987;

Запис № 9 від 01.09.1989 переведений директором санаторної школи- інтернат, наказ № 176 від 24.07.1989;

Запис № 10 від 04.01.1993 створена на базі Рубіжанської санаторної школи- інтернату для дітей хворих сколіозом Рубіжанська державна комунальна санаторна школа-інтернат, розпорядження ЛОДА № 1 від 04.01.1993;

Запис № 11 від 04.01.1993 призначений директором Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату, розпорядження ЛОДА № 1 від 04.01.1993;

Запис № 12 від 19.06.1998 ліквідувати Рубіжанську державну комунальну санаторну школу- інтернат для дітей хворих на сколіоз та створено на її базі навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр, наказ № 171 від 19.06.1998;

Запис № 13 від 19.06.1998 призначений виконуючим обов`язки директора Рубіжанського навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, наказ № 171 від 19.06.1998;

Запис № 14 від 01.09.1998 призначений директором Рубіжанського навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, наказ № 360-к від 12.08.1998;

Запис № 15 Рубіжанський навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр перейменований у Рубіжанський обласний навчально-реабілітаційний центр, підстава: рішення облради від 23.12.2005 № 22/36;

Запис № 16 Рубіжанський обласний навчально-реабілітаційний центр перейменований у Комунальний заклад «Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів», Підстава: рішення облради від 31.01.2014 № 22/17;

Запис № 17 Комунальний заклад «Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» перейменований у Рубіжанську обласну санаторну школу, підстава: розпорядження голови ОДА від 13.12.2019 № 1011;

Запис № 18 від 01.07.2020 укладено контракт з директором Рубіжанської обласної санаторної школи строком на 1 (один) рік з 01.07.2020 до 30.06.2021.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно з розділом 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, право на пенсію за вислугу років мають учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи наступних закладів освіти: загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи.

Відповідно до приміток 2 і 3 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ; робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, у з пункті 1 якого зазначено: Загальноосвітні навчальні заклади - учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, художні школи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, загальний страховий стаж ОСОБА_1 , зарахований відповідачем для призначення пенсії за віком, складає 37 років 1 місяці 5 днів, з них на посадах, що дають право на призначення пенсії за пунктом 7-1 розділу ХV Закону № 1058 - 30 років 8 місяців 24 дні. Як зазначає відповідач, до страхового стажу позивачу не враховано період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, у зв`язку з тим, що до розділу «1. Освіта» Переліку № 909 не включено установу з назвою «навчально-реабілітаційний центр».

Закон України «Про освіту» регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про освіту» здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують також спеціальні заклади загальної середньої освіти, зокрема, навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної середньої освіти для осіб з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку.

Згідно із пунктами 2, 4 Статуту Рубіжанського навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, затвердженого головою Луганської обласної ради, Рубіжанський навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр - це заклад освіти, який забезпечує умови відновлення здоров`я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають вади у фізичному розвитку, органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем. Основними завданням центру є зокрема забезпечення умов для отримання вихованцями якісної освіти певного рівня. Відповідно до пункту 9 Статуту, випускникам Центра видається відповідний документ про освіту встановленого зразка, відповідно до статті 27 Закону України «Про освіту» (арк. спр. 17-18).

Відповідно до п. 1.1-1.3 Статуту Рубіжанської обласної санаторної школи затвердженого Розпорядженням голови обласної держадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 13.12.2019 № 1011, викладеного в новій редакції у зв`язку з перейменуванням Комунального закладу «Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» у Рубіжанську обласну санаторну школу. Комунальний заклад «Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» є правонаступником Рубіжанського обласного навчально-реабілітаційного центру. Рубіжанська обласна санаторна школа є закладом загальної середньої освіти з медичним профілем для дітей, хворих на сколіоз, що потребують тривалого лікування, який забезпечує здобуття ними початкової, базової та профільної середньої освіти, відновлення і зміцнення х здоров`я, а також надання їм медичної допомоги (арк. спр. 22).

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі дає право на отримання пенсії за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адже Рубіжанський навчально-реабілітаційний центр є закладом загальної середньої освіти, а посада директорів загальноосвітніх навчальних закладів входить до Переліку № 909.

Відповідно до листа Рубіжанського ОУПФУ від 28.07.2020 № 1241-31-7/2117, позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 02.09.1989 по 03.01.1993 (3 роки 4 місяці 1 день) на посаді директора санаторної школи-інтернату, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Втім ані у листі-відповіді на заяву позивача від 18.06.2020, ані у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначає, що ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу вищезазначений період роботи.

З цього приводу, суд зазначає таке.

Трудова книжка позивача містить наступні записи щодо спірних періодів роботи:

Запис № 9 від 01.09.1989 переведений директором санаторної школи- інтернат, наказ № 176 від 24.07.1989;

Запис № 10 від 04.01.1993 створена на базі Рубіжанської санаторної школи- інтернату для дітей хворих сколіозом Рубіжанська державна комунальна санаторна школа-інтернат, розпорядження ЛОДА № 1 від 04.01.1993;

Запис № 11 від 04.01.1993 призначений директором Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату, розпорядження ЛОДА № 1 від 04.01.1993.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зауважує, що стаж роботи позивача з 02.09.1989 по 03.01.1993 на посаді директора санаторної школи-інтернату підтверджується наявними записами в трудовій книжці, що є достатнім для підтвердження страхового стажу.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах пенсійного справи наявна довідка № 556 від 12.05.2020 та наказ № 176, датований 1989 роком, про переміщення кадрів, якими підтверджується робота ОСОБА_1 на посаді директора санаторної школи-інтернату (арк. спр. 61, 64).

Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20 лютого 2019 року (справа № 462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мав страховий стаж 35 років на таких посадах, до цього не отримував будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком, а відтак, має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення Рубіжанського ОУПФУ про відмову в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій, суд зазначає таке.

18.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми, в якій просив надати роз`яснення з приводу невиплати при призначенні пенсії грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій.

За результатами розгляду заяви позивача відповідач у порядку розгляду звернень громадян листом від 26.06.2020 надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058), не може бути зарахований, отже, для виплати грошової допомоги відповідно до вимог п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 при призначенні пенсії за віком немає законних підстав (арк. спр. 8).

Рішення за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем не виносилось, тому підстави для його скасування відсутні. А відтак, у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення слід відмовити.

Таким чином, суд доходить висновку, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, його посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримував будь-яку пенсію, а тому він має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи на посаді директора санаторної школи-інтернату з 02.09.1989 по 03.01.1993 та періоду роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи на посаді директора санаторної школи-інтернату з 02.09.1989 по 03.01.1993 та періоду роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі; зобов`язання відповідача врахувати до страхового стажу період роботи позивача на посаді директора санаторної школи-інтернату з 02.09.1989 по 03.01.1993 та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на досліджені судом докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з обранням належного способу захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (арк. спр. 7).

На підставі частини восьмої статті 139 КАС України суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати повністю.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код за ЄДРПОУ 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Студентська, б. 35 А) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неврахування страхового стажу роботи ОСОБА_1 на посаді директора санаторної школи-інтернату з 02.09.1989 по 03.01.1993 та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, що дає право на пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області врахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді директора санаторної школи-інтернату з 02.09.1989 по 03.01.1993 та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун