Рішення № 91029303, 18.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Київ № 640/11028/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-97855-53 від 09.11.2018 в сумі 15819,54 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Донець В.А.) від 24.06.2019 позовну заяву залишено без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2019 №1003 адміністративна справа №640/11028/19 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями та за результатом такого розподілу передана для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2019 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він не реєструвався фізичною особою-підприємцем та дізнався про це від податкового органу, у зв`язку із чим звернувся до правоохоронних органів. Крім того, позивачем зазначено, що він багато років працює як наймана особа та єдиний соціальний внесок щомісячно сплачується роботодавцем.

Відповідачем надано відзив на позов, у якому зазначено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, однак ним не сплачено єдиний соціальний внесок, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, в тому числі у випадку не отримання доходу у звітному періоді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2020 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Кіровоградській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.04.1996 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано Виконавчим комітетом Знам`янської міської ради як фізичну особу-підприємця.

Позивачем зазначено, що він не реєструвався як фізична особа-підприємець та звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальника відсутня інформація щодо наявності пільги у позивача по сплаті єдиного соціального внеску (відсутня позначка ФО інвалід та ФО пенсіонер).

Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків за ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 15819,54 грн. станом на 31.10.2018.

Суд встановив, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, у зв`язку із наявністю у позивача недоїмки, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-97855-53У, відповідно до якої сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті до бюджету ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 становить 15819,54 грн.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , про вказану вимогу він дізнався із матеріалів виконавчого провадження №58919631, відкритого щодо виконання даної вимоги про сплату боргу.

Вважаючи зазначену вимогу протиправною, позивачем оскаржено її до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 року (справа №160/3114/19), від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

ОСОБА_1 зазначено, що протягом 2017 - 2018 років він був застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2020 витребувано від позивача докази на підтвердження доводів про перебування у трудових відносинах із ПАТ «Українська залізниця» та докази сплати даним товариством єдиного соціального внеску протягом 2018 року за працівника ОСОБА_1 , а також інформацію про стан розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення, на яку є посилання у позовній заяві.

На виконання вимог даної ухвали позивачем 24.04.2020 надано докази перебування у трудових відносинах із АТ «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія». Так, відповідно до довідки від 21.04.2020 №36 ОСОБА_1 займає посаду менеджера-начальника відділу організації перевезень Управління оперативної роботи вказаної філії.

Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія» від 21.04.2020 №ПК-14-69 філією щомісячно здійснюється перерахування єдиного внеску у розмірі 22% від заробітної плати ОСОБА_1 .

Позивачем також надано довідку форми ОК-5 за період з 1998 року по 2020 рік, відповідно до якої за вказаний період сплачувався єдиний внесок за ОСОБА_1 .

Особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.01.2020 №480/4656/18, від 18.03.2020 № 1.380.2019.003164 (К/9901/1729/20).

Таким чином, позивачем вже сплачено єдиний внесок як працівник АТ «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія», то підстави для стягнення єдиного внеску на підставі вимоги №Ф-97855-53 від 09.11.2018 в сумі 15819,54 грн. відсутні.

Стосовно посилання позивача на те, що він не реєструвався фізичною особою-підприємцем та звернувся до правоохоронних органів із заявою при вчинення кримінального правопорушення 07.06.2019, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення будь-якими особами кримінального правопорушення щодо реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем без відома останнього. Крім того, на вимогу суду позивачем не надано інформацію про стан розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає, що позивачем не надано доказів понесення таких витрат. Так, позовна заява, інші заяви, клопотання по справі подані позивачем. Від імені представника подано тільки заяву про прискорення розгляду справи. Наданий до матеріалів справи попередній розрахунок очікуваних судових витрат не містить детального розрахунку вартості витрат на правову допомогу в сумі 3500 грн. Крім того, до матеріалів справи не надано докази оплати вартості таких послуг.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів, неможливо встановити об`єми, кількість та види конкретних послуг, які включені до попереднього розрахунку судових витрат. Відтак, підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу у суду відсутні.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 № 813/2729/16.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-97855-53 від 09.11.2018 в сумі 15819,54 грн.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, адреса: 25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 55).

Суддя Н.М. Клименчук