Ухвала суду № 9096096, 13.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-14516/08 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Олешко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2009 року по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Беркут Транс»до Державної податкової інспекції у м.Вінниці

- про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 9.10.2008 року №0001122310/1 про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток в сумі 571950 грн. та №0001132310/1 про визначення податкового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 313556 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2009 року вказаний позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 26.05.2008 року по 4.07.2008 року працівниками ДПІ у м. Вінниці була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2007 року по 1.04.2008 року, за результатами якої складений акт від 11.07.2008 року №125/23/13338203.

Згідно висновків даного акту, орган державної податкової служби встановив порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.3, ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: платником занижено податок на додану вартість за період з 1.01.2007 року по 31.03.2008 року на суму 200199 грн.; занижено податок на прибуток в сумі 473904 грн. за 1,2,4 квартали 2007 року та 1 квартал 2008 року, завищено податок на прибуток в сумі 112014 грн. за 3 квартал 2007 року.

На підставі вищевказаного акту податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 9.10.2008 року №0001132310/1, яким визначив позивачу податкове зобов»язання за платежем податок на додану вартість в сумі 313556 грн. (200199 грн. за основним платежем та 113357 грн. штрафні (фінансові) санкції), та №0001122310/1 про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток на суму 571950 грн. (358163 грн. за основним платежем та 213787 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Податкове повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках акту перевірки, згідно із якими, позивач в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизив податок на прибуток в сумі 473904 грн. та завищив податок на прибуток в сумі 112014 грн. за 3 квартал 2007 року, зокрема платник не включив до складу валових доходів одержані аванси, у зв»язку із чим, занизив валові доходи на 182016 грн.

Відповідно до акту перевірки, серед доходів, що підлягають включенню до складу валових витрат відображено вартість реалізованих покупцями товарів: за 2007 рік 16757227 грн., за 1 квартал 2008 року 3271487 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку, первинних документів та журналів-ордерів, фактична вартість реалізованих покупцям товарів становить: за 2007 рік 19953851 грн. (3282329 ПДВ), 1 квартал 2008 року 3908915 грн. (639654 грн. ПДВ). Сума, що підлягає включенню до валових доходів згідно первинних документів складає: 2007 рік 16671522 грн., 1 квартал 2008 року 3269261 грн.

Таким чином, податковий орган завищив валові доходи за перевіряємий період на 87931 грн. у зв»язку з неправильним визначенням фактичної вартості реалізованих покупцям товарів (послуг), що підтверджується підсумками журналів-ордерів та відомостями по рахунку 361 за відповідні квартали.

Відповідач не врахував у зменшення валових доходів вартість повернених покупцями товарів на суму 488836,83 грн. (без урахування ПДВ). Повернення покупцями товарів на вказану суму підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

При складанні декларації за 1 квартал 2007 року позивачем не включено до складу валових витрат вартість послуг по перепродажній підготовці товарів, що надані ПП ОСОБА_2 в сумі 1004178 грн.

Вказану помилку самостійно усунуто позивачем, шляхом збільшення валових витрат по рядку 04.1 в декларації за 1 півріччя на 344500 грн., за 9 місяців на 640000 грн., та в річній декларації за 2007 рік на 1004178 грн., що узгоджується з Положенням бухгалтерського обліку, затвердженого наказом МФУ №137 від 28.05.1999 року.

Податковий орган в ході проведення відповідної перевірки платника податків безпідставно не прийняв до уваги вказані витрати. Надання даних послуг на суму 1004178 грн. підтверджується актами виконаних робіт по попередній підготовці автомобілів, що оформлені ПП «Беркут Транс»та ФОП ОСОБА_2, реєстром актів виконаних робіт, журналами проводок за 1 квартал 2007 року.

Висновки акту перевірки щодо заниження позивачем валових доходів необґрунтовані та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими позивачем.

Рішення податкового органу про визначення позивачу податкового зобов»язання за платежем податок на додану вартість винесено на підставі висновків акту перевірки, згідно із якими, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з поставки вживаних автотранспортних засобів платником використано вартість поставки автотранспортних засобів, встановленої на основі усної домовленості з покупцем, та не враховано зміни, внесені до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем не вірно визначено дату виникнення податкових зобов»язань у зв»язку із чим занижено податкове зобов»язання. Позивач визначив дату виникнення податкових зобов»язань не по попередній оплаті, а по даті відвантаження товарів.

Податковий орган з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору.

Такі дії податкового органу не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема щодо застосування звичайної ціни. Відповідачем не доведено, що ціни продажу, які застосував позивач були нижчими за звичайні ціни. Висновки акту перевірки у цій частині необґрунтовані, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вищевказаним обставинам, зібраним по справі доказам та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Ґрунтовно проаналізував норми матеріального права, виклавши об»єктивні висновки в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та вірно вирішив спір.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Позиція податкового органу ґрунтується на неправильному трактуванні норм матеріального права, що оцінено судом першої інстанції та надано відповідний правовий аналіз.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 19.04.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді:

<Текст >