Ухвала суду № 9096112, 13.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/547-29/368 (у 4-ох томах) Головуючий у 1-й інстанції: Сташків Р.Б.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.

при секретарі: Олешко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року по адміністративній справі за позовом ПП «Селдом»до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва

- про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.09.2003 року №000082309/3 про визначення податкового зобов»язання за платежем –ПДВ на суму 225875 грн., з яких 180700 грн. –основний платіж, 45175 грн. штрафні санкції.

Постановою Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року вказаний позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками ДПІ у Солом»янському районі м. Києва була проведена позапланова перевірка ПП «Селдом»з питань взаємовідносин з ТОВ «Вісла»за травень 2002 року, за результатами якої складений акт від 20.03.2007 року №155/23-911/30471240.

Згідно висновків акту орган державної податкової служби встановив порушення позивачем пп.4.7,4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: платником безпідставно завищено суму податкового кредиту на суму 180700 грн., у зв»язку із чим, занижено ПДВ на зазначену суму.

На підставі вищевказаного акту податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від №000082309/3 від 18.09.2003 року, яким визначив позивачу суму податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на додану вартість у розмірі 225875 грн., з яких: 180700 грн. –за основним платежем та 45175 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Висновки податкового органу щодо безпідставності завищення суми податкового кредиту ґрунтуються на тому, що позивач передав ПП ВКК «Невітан»у якості оплати програмного забезпечення по договору №08-НЕВ/1 прості векселя, вважаючи, що він здійснив компенсацію вартості програмного забезпечення та збільшив суму податкового кредиту на суму нібито сплаченого векселями товару. Передання векселів не є фактичним проведеним розрахунком –компенсацією за отриманий товар, тому у позивача відсутнє право на податковий кредит за такою операцією. Право виникає лише після повного погашення векселів, а підставою для віднесення до податкового кредиту мають бути податкова накладна та копії погашених векселів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

Фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП ВКК «Невітан»здійснювались на підставі укладеного договору №08-НЕВ/1 від 24.08.2001 року, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов»язання виконати послуги по реалізації базової версії програмного забезпечення «Система по временного учёта длительности телефонных разговоров, используемая при модернизации АТС типа «Пентаконта», «Пентакрос». Виконавець при проведенні випробувань та можливого використання при модернізації АТС може самостійно чи залучаючи до зазначеної мети третіх осіб проводити будь-які модефікації программного забезпечення до кінця 2002 року. Вартість программного забезпечення 1084200 грн., в тому числі ПДВ –180700 грн. Вартість послуг складає 500 грн., в тому числі ПДВ 83,33 грн.

31.05.2002 року між сторонами договору складений акт №1 виконаних робіт по договору №08-НЕВ/1, яким зафіксовано факт виконання робіт за даним договором та факт передачі виконавцем замовнику простих векселів на суму 1083700 грн., в тому числі ПДВ 180700 грн., у якості оплати за програмне забезпечення. Вартість наданих послуг 500 грн.

31.05.2002 року ПП ВКК «Невітан»видало ПП «Селдом»податкову накладну №278 на загальну суму 1084200 грн. (180700 грн. ПДВ) та податкову накладну №27 на загальну суму 500 грн. (83,33 грн. ПДВ).

Суми ПДВ по вказаним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому у пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вказаних норм вбачається, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що в разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з нього, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту цього періоду.

Податковий кредит позивача був правомірно сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП ВКК «Невітан», за договором №08-НЕВ/1, в рахунок яких були передені векселя. Позивач виконав усі умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»для включення до податкового кредиту вищевказаних податкових накладних.

Податок на додану вартість входить до складу договірної суми, яку позивач сплатив переданими векселями.

Крім того, відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 19.04.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді:

<Текст >