Постанова № 9094792, 08.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47660/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представників позивача - Сингаївська Т.С., Письмак О.В., Гордієнко Н.В.,

представників відповідача - Крицький Р.Г., Бульбаков Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер"до Державної податкової інспекції у м.Полтавіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.10.2009 № 0002742301/0 та від 28.10.2009 № 0002752301/0, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавакондитер"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтавіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 28.10.2009 № 0002742301/0 про визначення ВАТ «Полтавакондитер» податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 354462,50 грн, в тому числі за основним платежем 231363,00 грн та штрафними санкціями 123099,50 грн, та від 28.10.2009 № 0002752301/0 про зменшення вказаному платнику податків бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 72720,00 грн та застосування штрафної санкції на суму 36360,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дохід від експорту товарів включений позивачем до складу валових доходів І кварталу 2008 року по першій події (факту відвантаження товарів зі складу підприємства), а не по факту перетину митного кордону України; що позивач, дійсно, не включив до залишку запасів вартість транспортно-заготівельних витрат, проте, при визначенні приросту (убутку) вартості транспортно-заготівельних витрат відповідачем не взято до уваги залишок по бухгалтерському рахунку 2011 «Транспортно-заготівельні витрати» станом на 01.01.2008 та 01.04.2008; що факт надання аудиторських послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг від 04.06.2008, а ненадання відповідачу в ході перевірки аудиторського звіту ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» обумовлено відсутністю відповідного запиту з боку відповідача; що господарські відносини позивача з ТОВ «ПК «Технологічна комплектація та будівництво» підтверджуються складеними належним чином первинними документами /договорами, актами прийому-передачі, рахунками, податковими накладними/.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що актом попередньої документальної перевірки від 18.09.2008 за № 1836/23-6/00382208 за період з 01.10.2006 по 31.03.2008 не зафіксовано, а документами обліку позивача не підтверджено факт відвантаження готової продукції на експорт саме в І кварталі 2008 року і тому позивачем занижено валовий дохід ІІ кварталу 2008 року на дохід від відвантаження готової продукції на користь нерезидентів згідно товарно-транспортних накладних та вантажних митних декларацій, оформлених за ІІ квартал 2008 року; що в підтвердження отримання позивачем аудиторських послуг від ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» ним надано контролюючому органу в ході перевірки акт виконаних робіт від 04.06.2008, який не вказує на особу, яка прийняла роботу, не розкриває зміст наданих робіт з зазначенням їх суті (переліку) та обсягу, а також що згідно з пунктом 1.3 договору між ВАТ «Полтавакондитер» та ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» від 15.10.2007 № ААВS-2007-591 результат проведення робіт має включати аудиторський звіт, який під час перевірки не було надано контролюючому органу, що під час досудового слідства встановлено, що директор ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» Дігтяр О.М. підписував договора, податкові накладні та інші документи на поставку товарно-матеріальних цінностей без фактичного здійснення такої поставки, а отримані в безготівковому порядку грошові кошти переводив у готівку за рахунок таких підприємств як ПП «Техсанкомплект», ТОВ БП «Спецпостачання», МПП фірма «Бремер».

В судовому процесі представники позивача та відповідача підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Полтавакондитер» /НОМЕР_1/ з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009, результати якої оформлені актом від 16.10.2009 № 2164/23-1/00382208.

Згідно з висновком цього акту підприємством порушено підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.1 пункту 5.3, пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 246199,00 грн, в тому числі за ІІ квартал 2008 року на 137713,00 грн, ІІІ квартал 2008 року на 19038,00 грн, ІV квартал 2008 року на 89 448,00 грн, завищено податок на прибуток на загальну суму 14836,00 грн, в тому числі за І квартал 2009 року на 9168,00 грн та за ІІ квартал 2009 року на 5668,00 грн, а також завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 72 7200,00 грн.

Н підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення від 28.10.2009 № 0002742301/0 про визначення ВАТ «Полтавакондитер» податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 354462,50 грн, в тому числі за основним платежем 231363,00 грн та штрафними санкціями 123099,50 грн, та від 28.10.2009 № 0002752301/0 про зменшення вказаному платнику податків бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 72720,00 грн та застосування штрафної санкції на суму 36360,00 грн.

До зазначеного податкового зобовязання та зменшеного бюджетного відшкодування підприємством не було застосовано передбачене статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративне узгодження.

Як свідчить зміст акту перевірки, фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 90875,75 грн за ІІ квартал 2008 року слугував висновок контролюючого органу про порушення ВАТ «Полтавакондитер» підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок невключення до валових доходів ІІ кварталу 2008 року доходів, нарахованих по експортним операціям поставки кондитерської продукції на загальну суму 363503,00 грн. До такого висновку контролюючий орган дійшов, виходячи з даних бухгалтерського та податкового обліків позивача за цей період. Так, відповідно до даних оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерським рахункам 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» та 367 «Розрахунки з іноземними покупцями (відвантаження)» підприємством відвантажено продукції іноземним покупцям на загальну суму 159732837,00 грн, тоді як відповідно до даних податкової декларації з податку на прибуток підприємства задекларовано валових доходів на загальну суму 159369334,00 грн, тобто різниця сум складає 363503,00 грн.

Як пояснив представник позивача в судовому процесі, така розбіжність між даними бухгалтерського та податкового обліків ІІ кварталу 2008 року виникла внаслідок того, що доходи, нараховані позивачем від відвантаження продукції на експорт, включені позивачем до складу валових доходів І кварталу 2008 року по даті відвантаження продукції зі складу підприємства, а в бухгалтерському обліку обсяг відвантаженої на експорт продукції відображено за кредитом рахунку 367 «Розрахунки з іноземними покупцями (відвантаження)» в кореспонденції з дебетом рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по даті перетину митного кордону України, яка припала на ІІ квартал 2008 року. По даті відвантаження продукції обсяг експортованої продукції в бухгалтерському обліку відображено за дебетом рахунку 367 в кореспонденції з кредитом рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції».

За правилами пункту 4.1 та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами /пункт 4.1/; валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) /підпункт 4.1.1 пункту 4.1/.

Суд погоджується з відповідачем в тому, що позивач зобовязаний був включити до валових доходів суму доходів, нараховану від продажу продукції на експорт покупцям ЗАТ ОРТ ВФ «Кубаньоптпродторг» /Росія/, ПБОЮЛ Фоміній Н.І. /Росія/, IM «LOLLIPOPS TRADE» /Молдова/ згідно контрактів від 27.06.2007 № 75, від 19.02.2007 № 73 та від 14.10.2005 № 5 відповідно.

Разом з тим, датою збільшення валового доходу є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку /підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»/.

Наведена норма закону містить загальне правило визначення дати збільшення валового доходу, яке передбачає збільшення платником податку валового доходу фактично тоді, коли відбуваються зміни в структурі активів та капіталі платника податку, тобто при здійсненні господарської операції, суть якої розкрита в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

А відтак, дата збільшення валового доходу позивача по господарським операціям з АТ ОРТ ВФ «Кубаньоптпродторг» /Росія/, ПБОЮЛ Фоміній Н.І. /Росія/, IM «LOLLIPOPS TRADE» /Молдова/ припадала на І квартал 2008 року, в якому продукція була відвантажена зі складу позивача зазначеним субєктам господарювання.

Факт відвантаження продукції у І кварталі 2008 року підтверджується залученими позивачем до матеріалів судової справи товарно-транспортними накладними від 29.03.2008 № 200240, № 2002390 та від 31.03.2008 № 200243.

На цей факт вказує також наступний запис в акті перевірки від 16.10.2009: «по даним головної книги підприємства за 2008 рік, наданої для перевірки, рахується Дт сальдо станом на 01.04.2008 в сумі 381018,00 грн по рахунку 367 «Розрахунки з іноземними покупцями (відвантаження),тобто підприємством відвантажена готова продукція зі складу без оформлення ВМД, яка включена до складу скоригованого валового доходу раніше (до початку перевіряємого періоду)».

В судовому процесі представник відповідача пояснив суду, що під час перевірки відповідачу були надані вантажні митні декларації за ІІ квартал 2008 року (початок перевіряємого періоду), а товарно-транспортні накладні за І квартал 2008 року відповідачу надані не були та їх перевірка виходила за межі повноважень контролюючого органу, оскільки перевіркою охоплювався лише період з 01.04.2008 по 30.06.2009.

Судом досліджено попередній акт документальної перевірки від 18.09.2008 № 1836/23-6/00382208 за період з 01.10.2006 по 31.03.2008, яким не зафіксовано заниження позивачем валових доходів І кварталу 2008 року по господарським операціям з експорту кондитерської продукції АТ ОРТ ВФ «Кубаньоптпродторг» /Росія/, ПБОЮЛ Фоміній Н.І. /Росія/, IM «LOLLIPOPS TRADE» /Молдова/.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 90875,75 грн основного платежу та в сумі 45437,88 грн штрафної санкції, у звязку з чим позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Згідно з актом перевірки від 16.10.2009 фактичною підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слугувало те, що у Розрахунках приросту (убутку) балансової вартості запасів /додаток К до податкової декларації з податку на прибуток підприємства/ за ІІ-ІV квартали 2008 року та півріччя 2009 року не відображено залишок запасів вартості транспортно-заготівельних витрат, які обліковуються на підприємстві на бухгалтерському рахунку 2011 «Транспортно-заготівельні витрати».

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно); у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді; у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності /стаття 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»/.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 № 751/4044, яке в силу пункту 1 застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, визначено, що запасами є активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва ; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством /пункт 4/; первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається зокрема з транспортно-заготівельних витрат; сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць /пункт 9/.

Позивач в позовній заяві на арк. 4 та в судовому процесі визнав, що не включав до залишку запасів, а відтак і до розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів за 2008 рік та півріччя 2009 року, вартість заготівельних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до пункту 11.1 статті 11, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік /пункт 11.1 статті 11/; платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону /пункт 16.4 статті 16/.

Довід позивача про те, що відповідач неправильно обрахував прирост (убуток) балансової вартості запасів за 2008 рік та півріччя 2009 року, спростовується актом перевірки від 16.10.2009 /арк. 9-10, 17-18/.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач занизив суму приросту запасів, а відтак і валового доходу за 2008 рік на суму 195712,00 грн та півріччя 2009 року на суму 59345,00 грн.

В ході проведення перевірки позивача встановлено, а матеріалами судової справи (актами приймання виконаних підрядних робіт (товарно-матеріальних цінностей), приходними накладними, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами) підтверджено, що позивач включав до складу валових витрат ІІ-ІV кварталів 2008 року витрати на придбання у ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» товарно-матеріальних цінностей (піна, клещі, запаски, замки, крани тощо) на загальну суму 49603,71 грн та на виконання вказаним товариством підрядних робіт на загальну суму 12377,00 грн за договорами підряду від 28.11.2007 № 444/12-07, від 04.03.2008 № 170/03-08, від 21.04.2008 № 86, від 18.06.2008 № 276/06-08.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 названого Закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів /робіт, послуг/, які придбаваються /виготовляються/ таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

А підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 5.8 цієї статті.

За змістом наведених норм встановлена ними підстава віднесення витрат платника податку до складу валових витрат повязана із придбанням платником податку товарів /робіт, послуг/. За відсутності такого ж відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що СВ ПМ ДПА у Полтавській області порушена кримінальна справа № 08238019 щодо директора ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» Дігтяра О.М. за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

В ході досудового слідства встановлено, що Дігтяр О.М. підписував договора, податкові накладні, акти приймання-передачі робіт (товарно-матеріальних цінностей) та інші документи без фактичної поставки товарно-матеріальних цінностей ВАТ «Полтавакондитер» та реального виконання робіт ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво». Для проведення робіт, замовлених ВАТ «Полтавакондитер», були залучені особи, які не мали ніякого відношення до ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво», ПП «Техсанкомплект», ТОВ БП «Спецпостачання» та ТОВ «Бремер», а документально оформлено, що ці роботи виконані ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво» /том 1, а.с. 186-200/.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Чинним законодавством не встановлені вимоги щодо допустимості доказів, якими можуть доказуватися зазначені обставини, а відтак у суду не має правових підстав не взяти до уваги доводи відповідача, що ґрунтуються на даних досудового слідства, та не дати їм належної оцінки.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину / частина 1 статті 215 ЦК України /.

Згідно з частиною 2 статті 215 вказаного Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що позивач безпідставно сформував валові витрати на загальну суму 61980,71 грн по господарським операціям з ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво».

Судом на підставі акту перевірки від 16.10.2009 встановлено, а представниками позивача в судовому процесі визнано, що позивач включив до складу валових витрат ІV кварталу 2008 року витрати на придбання аудиторських послуг за договором про надання професійних послуг від 15.10.2007 № ААВS-2007-591 з ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» в сумі 363600,00 грн, а до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року - податок на додану вартість в сумі 72720,00 грн за цим же договором.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах /пункт 1.32 статті 1 цього ж Закону/.

Звідси, факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податку може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів (робіт, послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку, відповідали б змісту та меті цієї діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції Закону, яка діяла на дату подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку: з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту ( підпункт 7.4.2 пункту 7.4 цієї статті ).

Таким чином, Законом встановлені різні правила податкового обліку в залежності від намірів платника податку щодо цілей використання придбаних (виготовлених) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), а також враховує можливість зміни цільового призначення таких активів ( послуг ).

Наміри платника податку щодо цільового призначення придбаних (виготовлених) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), як субєктивний чинник, проявляються в актах його поведінки стосовно користування, управління чи розпорядження активами (результатами послуг ).

Згідно з пунктом 1.1 договору про надання професійних послуг від 15.10.2007 № ААВS-2007-591 між ВАТ «Полтавакондитер» та ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» предметом договору є проведення аудиту фінансової звітності ВАТ «Полтавакондитер», складеної у відповідності до Міжнародних стандартів фінансового звітування (МСФЗ).

Результат проведення робіт має включати аудиторський звіт /пункт 1.3 договору/.

Аудиторський звіт ґрунтуватиметься на результатах виконаних робіт та буде містити висновок про те, чи представлена фінансова звітність Замовника достовірно, в усіх істотних аспектах, у відповідності до МСФЗ /пункт 1.4 договору/.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт надання аудиторських послуг підтверджено позивачем на момент перевірки актом приймання-передачі послуг від 04.06.2008 на загальну суму 436320,00 грн, в тому числі ПДВ-72720,00 грн.

Оглянувши цей акт приймання-передачі послуг, який за своїми ознаками не відповідає наведеному у статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначенню первинного документу, судом встановлено, що цей документ за своїм змістом не відповідає вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинного документу, оскільки містить лише вартісну характеристику наданих послуг та не розкриває змісту самих послуг, їх переліку та обсягу.

Аудиторського звіту відповідачу в ході перевірки не надано.

До надання аудиторського звіту в судовому процесі суд ставиться критично, оскільки поважність причини відсутності цього звіту на момент перевірки позивач суду не довів.

Встановлені судом обставини свідчать про відсутність у позивача справжніх намірів на проведення аудиторської перевірки та про отримання економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, внаслідок неї.

Отже, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Полтаві правомірно зменшила позивачу валові витрати та бюджетне відшкодування по вказаній господарській операції.

З врахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню лише частково- в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 136313,63 грн , в тому числі 90875,75 грн основний платіж, 45437,88 грн штрафна санкція, згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 28.10.2009 № 0002742301/0, а в задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Оскільки податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 28.10.2009 № 0002742301/0 є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним цього податкового повідомлення-рішення, і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 28.10.2009 № 0002742301/0 у зазначеній частині.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

< ТЕКСТ ПОСТАНОВИ >

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 28.10.2009 № 0002742301/0 та від 28.10.2009 №0002752301/0 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 28.10.2009 № 0002742301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 136 313,63 грн, в тому числі 90 875,75 грн - основний платіж, 45 437,88 грн - штрафна санкція.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" (вул. Спаська, 10, м. Полтава, код 00382208) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 13 квітня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк