Постанова № 8995818, 14.12.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-46462/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Алєксєєвої Н.Ю.,

при секретарі –Кусайло Я.Г.,

за участю представника позивача - Фищук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномир Полтава"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномир Полтава" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що мало наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7450,00 грн., та пені в сумі 357,60 грн. у зв’язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заперечень, на пропозицію суду, і доказів в обґрунтування своїх заперечень не надав.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за даною явкою сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши інші докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Згідно частин 2, 3 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством /пункт 4 статті 20 зазначеного Закону/.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Судом встановлено, що 15 травня 2009 року, на підставі направлення №03-88/95 від 29.04.09 р. позивачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техномір Полтава» не предмет подання роботодавцем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, реєстрації роботодавця у відділенні Фонду, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, сплати суми адміністративно-господарських санкцій та пені, про що складено акт № 128 від 15 травня 2009 року.

За результатами перевірки встановлено, що відповідач не зареєстрований у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та до 01.03.2009 року не подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік.

Крім того, позивачем встановлено, що підприємством не виконується норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до частини 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи зазначене, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 7450 грн. за рік, які він повинен був сплатити до 16.04.2009 року (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» – до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Виходячи з цього, у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 357,60 грн.

Суд не погоджується з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, про наявність вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач звітував до Полтавського міського центру зайнятості 5 місяців, шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН у червні, липні, серпні, вересні та грудні 2008 року, що підтверджується листом Полтавського міського центра зайнятості №6968 від 27.08.09.

Згідно листа центра зайнятості №7572 від 22.09.2009 р. протягом 2008 року на підприємство відповідача направлялася 1 особа, однак не була працевлаштована, у зв’язку з невідповідністю вимогам роботодавця.

Таким чином, відповідач не звітував до районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів 7 місяців. За таких обставин адміністративно-господарські санкції та пеню за їх несвоєчасну сплату необхідно розрахувати виходячи з періоду, протягом якого відповідачем не було дотримано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві відповідача в 2008 році працювало 10 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 149000 грн., середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає, відповідно, 149000 : 10 = 14900 грн.

За 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, за 12 місяців відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: (14900 : 2) х 1 – 0 = 7450,00 грн.

Отже, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 7 місяців, протягом яких відповідач повинен був звітувати до центру зайнятості, він повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у такому розмірі: 7450,00 грн./12 міс. х 7 міс. = 4345,81 грн.

Виходячи з цього, розмір пені у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого законодавством терміну, складає: 4345,81 х 0,04 % х 120 = 208,60 грн.

Оскільки вказані суми не були сплачені відповідачем, то згідно частини 5 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вони можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

          Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Таким чином, з урахуванням викладеного та виходячи із загальних норм права стосовно відповідальності за встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномир Полтава" підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномир Полтава" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномир Полтава" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ГУДКУ в Полтавській області, р/р 31218230700002, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804) адміністративно-господарські санкції в сумі 4345,81 грн. та пеню в сумі 208,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2009 року.

          Суддя                                                                                Н.Ю. Алєксєєва