Рішення № 90943202, 12.08.2020, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2337/19

2/171/290/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 серпня 2020 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Хоруженко Н.В., за участю секретаря - Харченко О.М.,

представника позивача - Шипіленко Р.О., представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 року позивач АТ«Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 у якому просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 014/3653/147291/82 від 11.04.2008 року у сумі 32325,53 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0875 га, - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.04.2008 року між ВАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір. Відповідно укладеного договору ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 40000,00 доларів США на строк до 11.04.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11.04.2008 року між ВАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та відповідачем ОСОБА_2 як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, за умовами якого належний відповідачеві предмет іпотеки: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянку за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0875 га, забезпечує вимогу іпотекодержателя, що виникають з умов кредитного договору та додаткових умов. Іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору. Боржник ОСОБА_3 не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 11.04.22008 року, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості та рішенням Апостолівського районного суду від 19.02.2016 року було стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 22635,21 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 475687,04 грн.), яка складається з: заборгованість за процентами у розмірі - 1494,60 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 31409,55 грн.); пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів у розмірі - 1763,12 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 37052,60 грн.); поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 19377,49 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 407224,89 грн.), судовий збір в сумі 3654,00 грн. Однак, позичальник ОСОБА_3 не виконує рішення суду, у зв`язку з чим на адресу позичальника та відповідача 20.09.2019 року позивачем направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, але заборгованість не погашено. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 02.01.2020 року відкрито провадження по даній справі.

27.02.2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 у якому він просив відмовити у задоволенні позову так як позичальником останній платіж за кредитним договором здійснено 15.01.2015 року, позивачем було пред`явлено вимогу про дострокове стягнення заборгованості, згодом рішенням суду від 19.02.2016 року з позичальника стягнуто заборгованість за кредитним договором, рішення суду набрало законної сили 28.03.2016 року, тому з часу ухвалення рішення позивач мав право нараховувати лише проценти згідно ст. 625 ЦК України, тому подальше нарахування позивачем відсотків, штрафів та пені є безпідставним, а розмір заборгованості є невірним. Домоволодіння яке є предметом позову було придбано не за кредитні кошти, а тому особи які там проживають не можуть бути виселені. Крім того, на час звернення позивача до суду сплинули строки позовної давності, тому просив їх застосувати. Тому просив у позові відмовити.

17.03.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у які наполягається на задоволенні позову. При цьому, позивач стверджує, що строк позовної давності не сплину, оскільки рішенням суду від 19.02.2016 року встановлено факт дійсності правочину, факт наявності боргових зобов`язань, крім того рішення суду третьою особою не виконано, а тому строк звернення до суду не сплинув, оскільки кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Крім того, строк позовної давності переривався, оскільки третьою особою ОСОБА_3 було вчинено дії, які свідчать про визнання боргу, а саме у ході перемовин 10.07.2019 року ОСОБА_3 висловила намір врегулювати проблему заборгованості шляхом сплати 200000 грн., тобто визнала заборгованість. Тому просили позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.05.2020 року було закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача АТ«Райффайзен Банк Аваль» Шипіленко Р.О. позов підтримав, просив задовольнити вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та в письмовій заяві про застосування строку позовної давності.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 11.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач та третьою особою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір014/3653/147291/82, за умовами якого вона отримала кредит в розмірі 40000,00 доларів США на строк до 11.04.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку (а.с.8-17).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11.04.2008 року між ВАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та відповідачем ОСОБА_2 як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, за умовами якого належний відповідачеві предмет іпотеки: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0875 га, забезпечує вимогу іпотекодержателя, що виникають з умов кредитного договору та додаткових умов. Іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору (а.с. 18-24).

Боржник ОСОБА_3 не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 11.04.22008 року, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості та заочним рішенням Апостолівського районного суду від 19.02.2016 року було стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 22635,21 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 475687,04 грн.), яка складається з: заборгованість за процентами у розмірі - 1494,60 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 31409,55 грн.); пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів у розмірі - 1763,12 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 37052,60 грн.); поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 19377,49 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 407224,89 грн.), судовий збір в сумі 3654,00 грн. (а.с.25).

Дане рішення позичальник ОСОБА_3 не виконує, а позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором станом на 19.09.2019 року - 32 325,53 дол. США, що еквівалентно 797 466, 07 грн., яка складається з заборгованості за кредитним договором 19377,49 дол. США, заборгованості за відсотками 12948,04 дл. США. (а.с.6-7).

10.07.2019 року між сторонами проведено зустріч під час якої ОСОБА_3 висловила намір врегулювати проблему заборгованості шляхом сплати 200000 грн., тобто визнала заборгованість (а.с.102).

Позивачем 20.09.2019 року на адресу відповідача ОСОБА_2 направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та іпотечного договору (а.с.27).

Також позивачем 20.09.2019 року на адресу третьої особи ОСОБА_3 направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (а.с.26).

Після надходження позову до суду а саме 24.02.2020 року у житловому будинку, який є предметом спору здійснено реєстрацію місця проживання доньки відповідача та трьох неповнолітніх дітей. (а.с.72).

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про застосування строку позовної давності.

Між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості, права позивача нараховувати відсотки за користування кредитом після ухвалення судового рішення та пропуску строку звернення до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсяі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України Про іпотеку передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Частина перша статті 35 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Під час судового розгляду факт укладення кредитного договору, договору іпотеки, отримання третьою особою кредитних коштів та неналежне виконання зобов`язання третьою особою сторони не заперечували.

У пункті 1.1 договору іпотеки сторони узгодили, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/3653/147291/82 від 09.04.2008 року позичальника ОСОБА_3 , а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний до 11.04.2018 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 40000,00 дол. США, сплатити проценти за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках передбачених кредитним договором та цим договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотеко держателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту 11.04.2018 року.

Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред`явлення вимоги (стаття 9 договору).

При цьому сторони передбачили, що позичальник зобов`язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов`язань за цим договором протягом не більше 30 календарних днів з моменту її пред`явлення (пункт 9.3).

У судовому засіданні досліджено матеріали справи №171/1831/15-ц провадження 2/171/122/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно яких суд встановив, що на аркуші справи 31 міститься вимога банку про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, направлена ОСОБА_3 02.06.2015 року. Згідно вимоги, керуючись кредитним договором, ст. ст. 625, 1050 ЦК України Банк вимагає протягом не більше ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору.

Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

У п. 54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №14-10цс18 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тому, суд вважає, що у зв`язку з пред`явленням 02.06.2015 року позивачем вимоги до позичальника за кредитним договором третьої особи ОСОБА_3 про дострокове виконання грошових зобов`язань та здійснення дострокового погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та ухваленням заочного рішення Апостолівського районного суду від 19.02.2016 року, яким було стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 22635,21 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 475687,04 грн.), яка складається з: заборгованість за процентами у розмірі - 1494,60 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 31409,55 грн.); пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів у розмірі - 1763,12 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 37052,60 грн.); поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 19377,49 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 407224,89 грн.), право позивача нараховувати передбачені кредитним договором відсотки було припинено.

У подальших правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, вимог про стягнення заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України пред`явлено не було.

Тому суд вважає, що станом на час звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, розмір заборгованості третьої особи ОСОБА_3 за кредитним договором становив 22635,21 доларів США , яка складається з: заборгованість за процентами у розмірі - 1494,60 доларів США ; пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів у розмірі - 1763,12 доларів США ; поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 19377,49 доларів США і у рахунок погашення цієї заборгованості позивач вправі звернутись за судовим захистом з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, перевіряючи доводи представника відповідача про пропуск строку позовної давності суд виходить з того, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право, згідно з вимогою банку від 02.06.2015 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, виникає через 60 календарних днів з моменту пред`явлення вимоги та за умови її невиконання.

У даній справі, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (шістдесятий день з дати вимоги).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Доводи представника позивача про переривання позовної давності 10.07.2019 року під час перемовин між сторонами кредитного договору у ході яких ОСОБА_3 визнала наявність кредитної заборгованості, суд вважає необґрунтованими, адже відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У той же час будь-яких дій третьою особою вчинено не було. Крім того, вказані перемовини велись після закінчення строку позовної давності - після 02.08.2018 року.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, пред`явивши 02.06.2015 року боржнику, досудову вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, змінив строк виконання основного зобов`язання, суд приходить до висновку що АТ «Райффайзен Банк Аваль» пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (шістдесятий день з дати вимоги 02.08.2015 року) протягом трьох років (до 02.08.2018 року), проте до суду звернувся з позовом у грудні 2019 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 256, 257, 261, 267, 509, 526, 530, 612, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання повного тексту безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Апостолівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяН. В. Хоруженко