Рішення № 90941102, 13.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2676/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за позовом адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій противоправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича (далі - представник) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07 лютого 2020 року № 1172/2020 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до заяви від 03 лютого 2020 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи:

з 19.07.1977 року по червень 1978 року - у відділенні № 1 трактористом згідно наказу № 133 від 18.07.1977 року;

з червня 1978 року по 15 вересня 1978 року - у відділенні № 3 трактористом;

з 15.09.1978 року по 03.11.1978 - водієм у автогаражі, згідно наказу № 198 від 15.09.1978 року;

з 12 січня 1981 року по 22.09.1981 рік - у «Ворошиловградском АТП-12125»;

з жовтня 1981 року по липень 1983 року - водієм в «Краснодонской «Райсельхозхимии»;

з 20 липня 1983 року по 19 вересня 1983 року - водієм в «совхозе имени Октябрьской революции»;

з жовтня 1983 року по грудень 1987 року - в «совхозе «Новосветловский»;

з січня 1988 року по березень 1992 року - в «совхозе «Новосветловский»;

з 11 березня 1992 року по 18.12.1997 - в ТОВ «Форум».

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 після досягнення 60 років звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

До заяви про призначення виплати пенсії позивачем було додано паспорт громадянина України, реєстраційний номер платника податків, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та військовий квиток. Трудову книжку позивач не надав, так як її було знищено під час обстрілу будинку в якому мешкав позивач з листопада 2012 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 07.02.2020 № 1172/2020 у зв`язку з відсутністю на день звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії необхідного страхового стажу.

У рішенні від 07.02.2020 № 1172/2020 відповідач повідомив позивача про наявність страхового стажу 11 років 8 місяців 11 днів, який було нараховано відповідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно до наданого позивачем військового квитка.

В подальшому, 25.05.2020, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення виплати пенсії за віком, до заяви позивачем було додано архівні довідки про підтвердження трудового стажу. На підставі вказаних довідок, позивач просив управління Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи.

У відповідь на заяву позивача про призначення пенсії від 25.05.2020, відповідач повідомив, що надані ним довідки не є документами та не мають юридичної сили і тому не розглядаються, та не можуть служити підставою для визначення права на пенсію, у зв`язку з тим, що видані організацією, яка не перереєстрована на підконтрольній українській владі території.

Позивач вважає, що з урахуванням правового висновку Верховного Суду по справі №235/2357/17, надані ним архівні довідки які є документами, що видані окупаційною владою повинні визнаватися, так як їх невизнання веде за собою порушення та обмеження права позивача щодо призначення пенсії за віком.

Вважає рішення відповідача від 07.02.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 15 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 35-36).

06.08.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 56-58) в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

03.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку із заявою про призначення пенсії за віком. Для призначення пенсії позивачем до заяви було надано: паспорт НОМЕР_1 від 27.06.2000, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №919-5000246770, військовий квиток НОМЕР_2 .

Відповідно наданих документів (військовий квиток) та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявний страховий стаж ОСОБА_1 складає 11 років 8 місяців 11 днів.

Враховуючи вищезазначене та на підставі частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 03.02.2020 у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового стажу.

25.05.2020 на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надійшла заява (невстановленого Законом зразка) ОСОБА_1 від 25.05.2020 (вх.№10/Р-1216-20 від 25.05.2020) про призначення пенсії.

До заяви були додані довідки, які видані підприємствами неіснуючого територіального утворення, тому не є документами. Тому, заява ОСОБА_1 від 25.05.2020 (вх.№ 10/Р-1216-20) була розглянута як звернення, будь-яке рішення з приводу її розгляду управлінням не приймалось.

Лістом від 04.06.2020 (вих.№1216-02-8/603) ОСОБА_1 управлінням було надано обґрунтовану відповідь на заяву.

На думку відповідача, ОСОБА_1 не було дотримано вимог діючого законодавства, а саме: позивач або його представник особисто не звернулись до управління для подання заяви про призначення пенсії, в заяві відсутні дата народження та дані документу, що посвідчує особу, не зазначено ідентифікаційний номер платника податків, заява про призначення пенсії від 25.05.2020 була розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР.

До звернення від 25.05.2020 позивачем були додані наступні папери: №Р-1035-3/14 від 20.02.2017; №13-1397 від 26.01.2017, №11 від 14.01.2020, №24 від 24.12.2019, №201 від 25.11.2019, №03-28/11414 від 09.01.2020, №202 від 25.11.2019, №3286 від 3286 від 12.12.2019, №03-28/12070 від 10.01.2020, №3288 від 12.12.2019, №3289 від 12.12.2019, які видані підприємствами неіснуючого територіального утворення.

Оригінали первинних документів (відомостей), зберігаються в архіві підприємства за фактичною адресою в м. Краснодон та м. Луганськ Луганської області (так звана „ЛНР") перевірити достовірність даних у документах неможливо.

Надані позивачем вищезазначені папери, видані підприємствами неіснуючого територіального утворення, тому не є документами та не мають юридичної сили, і тому не розглядаються та не можуть служити підставою для зарахування спірного страхового стажу.

Документи, в тому числі уточнюючи довідки про періоди роботи, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і відповідно, не можуть бути враховані при призначенні пенсії.

Отже, відповідно наданих позивачем документів та індивідуальних відомостей страховий стаж ОСОБА_1 складає 11 років 8 місяців 11 днів.

Враховуючи вищезазначене, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, не має правових підстав зарахувати позивачу до страхового стажу спірні періоди роботи та призначити пенсію, у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового стажу.

Посилаючись на вищенаведене, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області вважає свої дії правомірними, позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 (а.с. 5-6).

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 16.12.2019 № 919-5000246770, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 (а.с. 7).

03.02.2020 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком (а.с. 45 зв. бік).

Відповідно до розписки-повідомлення до заяви позивачем було додано: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, військовий квиток НОМЕР_2 , довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення. В графі «Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії» зазначено - трудова книжка або документи про стаж (а.с. 46).

Рішенням від 07.02.2020 № 1172/2020 ( ОСОБА_1 ) відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового стажу. В обґрунтування зазначеного рішення зазначено, що трудова книжка або інший документ, який підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсії позивачем надані не були. Відповідно до наданих документів (військовий квиток) та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявний стаж ОСОБА_1 складає 11 років 8 місяців 11 днів (а.с. 10, 49 зв. бік -50).

В подальшому, 25.05.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою довільної форми, в якій просив призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявності трудового стажу тривалістю 29 років 10 місяців 24 дні станом на 31 грудня 2019 року (а.с. 13-14, 51-52).

До заяви було додано: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копію військового квитка НОМЕР_2 , копію рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.02.2020 № 1172/2020, копію форми ОК-5, копію довідки від 20.02.2017 № Р-1035-3/14, копію заяви про присвоєння спадщини за законом, копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, копію акту № 13-1397 про обстеження пошкодження капітальних будівель, отриманих внаслідок обстрілу, копія довідки від 24.12.2019 № 323, копію довідки від 14.01.2020 № 11, копію довідки про підтвердження трудового стажу від 25.11.2019 № 201, копії довідок від 12.12.2019 №№ 3286, 3287, 3288, 3289, копію довідки від 09.01.2020 № 03.28/11414, копію довідки про реорганізацію від 25.11.2019 № 202, копію довідки 10.01.2019 № 03-28/12070, копію договору про надання правовою допомоги (а.с. 52 зв. бік).

УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, розглянувши заяву позивача у порядку звернення громадян, листом від 01.06.2020 № 1216-02-8/603 повідомило позивачу зокрема, що надані позивачем документи на підтвердження наявного трудового стажу, видані підприємствами неіснуючого територіального утворення. Дані папери не є документами та не мають юридичної сили і тому не розглядаються та не можуть служити підставою для визначення права на пенсію (а.с. 11, 53-54).

Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії, ОСОБА_1 враховано до загального страхового стажу період військової служби з 12.11.1978 по 11.11.1980, страхових стаж до 01.01.2004 у кількості 6 років 11 місяців 18 днів, страховий стаж після 01.01.2004 у кількості 4 року 8 місяців 23 дні, разом страховий стаж позивача складає 11 років 8 місяців 11 днів (а.с. 44-45).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ІІ (далі - Закону 1788-ІІ) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 12 Закону 1788-ІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до пункту "а" статті 83 Закону 1788-ІІ пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що на момент первісного звернення за призначенням пенсії за віком, позивач досяг 60-річного віку та звернувся в межах 3-місячного терміну, передбаченого для звернення за даним видом пенсії.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Зазначена норма кореспондується з п. 1.1 Порядку № 22-1 відповідно до якої заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Форма і зміст заяви затверджена Порядком № 22-1 (додаток № 3).

Документи, необхідні для призначення пенсії, наведені в розділі ІІ Порядку № 22-1.

Відповідно до пункту 4.1 розділу І Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як свідчать матеріали справи, позивач вперше звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 03.02.2020 із заявою встановленого зразка.

Рішенням пенсійного органу від 07.02.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу на день звернення.

В подальшому, 25.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою викладеною в довільній формі про призначення пенсії з урахуванням архівних довідок.

Однак, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача з заявою довільного зразка, яка містить всі необхідні дані для здійснення такого призначення пенсії, як просив позивач.

Таким чином, заяву позивача розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», рішення по суті щодо призначення позивачеві пенсії відповідачем не приймалося, а лист від 01.06.2020 № 1216-02-8/603 має роз`яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків, проте в цьому листі вирішено питання про відсутність, на думку відповідача, в позивача права на призначення пенсії з урахуванням архівних довідок і не зазначено про необхідність звернення з заявою про призначення пенсії встановленого Порядком № 22-1 зразка.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17 зроблено висновок, що «зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови».

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.05.2020 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

В свою чергу, пункт 18 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Позивач при зверненні до пенсійного органу за призначенням пенсії трудову книжку не надав, зазначивши, що її було знищено в результаті обстрілу житлового будинку, де він мешкав, під час проведення бойових у смт. Новосвітлівка Луганської області у 2014 році.

На підтвердження даних обставин, позивач надав довідки від 20.02.2017 № Р-1035/3/14, від 24.12.2019 № 323, акт № 13-1397 від 26.01.2017 (а.с. 9, 15, 25).

Спірним питанням в даній справі є також не прийняття управлінням Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку Луганської області на підтвердження наявного трудового стажу у ОСОБА_1 :

- довідки від 14.01.2020 № 11 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудовою книжки або відповідних записів у ній, виданої ТОВ «Форум», відповідно до якої ОСОБА_1 з 11.03.1992 по 18.12.1997 працював водієм в ТОВ «Форум» (а.с. 15 зв. бік);

- довідки від 25.11.2019 № 201 про підтвердження трудового стажу, виданої СТОВ «Агросвіт», відповідно до якої позивач працював водієм в Краснодонской «Райсельхозхимии» з жовтня 1981 року по липень 1983 року та в «совхозе Октябрьской революции» з 20.07.1983 по 19.09.1983 (а.с. 16) ;

- довідки від 25.11.2019 № 202 про реорганізацію, виданої СТОВ «Агросвіт» (а.с. 18 зв. бік);

- архівної довідки від 09.01.2020 № 03-28/11414, виданої архівним управління «Администрации г. Луганска Луганской народной республики», відповідно до якої ОСОБА_1 працював у Ворошиловградському АТП слюсарем 2-го розряду з ремонту автомобілей з 13.01.1981 по 22.09.1981;

- архівної довідки від 10.01.2020 № 03-28/12070, виданої архівним управління «Администрации г. Луганска Луганской народной республики» про заробітну плату позивачу у Ворошиловградському АТП у 1981 році (а.с. 18);

- архівної довідки від 12.12.2019 № 3286, виданої архівним відділом «Администрации города Краснодона и Краснодонского района Луганской народной республики» відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 19.07.1977 по 03.11.1978 та з 20.09.1983 по 06.03.1992 працював в КСП «Новосветловский», совхоз «Новосветловский» на посадах тракториста та шофера (а.с. 19);

- архівної довідки від 12.12.2019 № 3287, виданої архівним відділом «Администрации города Краснодона и Краснодонского района Луганской народной республики» про заробітну плату позивача у КСП «Новосветловский», совхоз «Новосветловский» у 1977, 1978 роках (а.с. 19 зв. бік);

- архівної довідки від 12.12.2019 № 3288, виданої архівним відділом «Администрации города Краснодона и Краснодонского района Луганской народной республики» про заробітну плату позивача у КСП «Новосветловский», совхоз «Новосветловский» з 1983 по 1987 роки (а.с. 17 зв. бік);

- архівної довідки від 12.12.2019 № 3289, виданої архівним відділом «Администрации города Краснодона и Краснодонского района Луганской народной республики» про заробітну плату позивача у КСП «Новосветловский», совхоз «Новосветловский» з 1988 по 1992 роки (а.с. 16 зв. бік).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії позивачу, розміщені на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.

З наведених підстав суд вважає, що відповідачем неправомірно не взято до уваги інформацію, що міститься в архівних довідках, наданих позивачем для підтвердження наявного трудового стажу, які видані архівними установами «Луганской народной республики».

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Як вже вище вказано, судом встановлено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.05.2020 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання його вчинити певні дії.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 07.02.2020 № 1172/2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, суд зазначає таке.

При зверненні 03.02.2020 із заявою про призначення пенсії, позивачем не було надано трудову книжку або документів, які підтверджують наявний трудовий стаж. Отже відповідачем відповідно до наданого ОСОБА_1 військового квитка та даних реєстру застрахованих осіб, зараховано до загального трудового стажу 11 років 8 місяців 11 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком. Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Суд вважає, що в даному випадку УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області не мало правових підстав для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , а отже діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суд вважає рішення відповідача від 07.02.2020 № 1172/2020 ( ОСОБА_1 ) правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Отже у задоволені цієї частини позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням того, що позивачем подано 25 травня 2020 року повторно заяву про призначення пенсії з документами, достатніми для призначення пенсії, суд дійшов висновку, що саме з цієї дати у позивача виникло право на призначення пенсії.

У свою чергу пункт "а" частини 1 статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду з повторною заявою про призначення пенсії з достатним пакетом документів лише 25.05.2020, п. "а" ч. 1 ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не може бути застосовано, а тому призначення пенсії ОСОБА_1 має відбутися саме з 25.05.2020.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з обранням належного способу захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 15.07.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору у сумі 840,80 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що відстрочену суму судового збору слід стягнути з позивача на користь Державного бюджету України в розмірі 420,40 грн та з відповідача на користь Державного бюджету України в розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій противоправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.05.2020 зареєстровану за № 10/Р-1216-20 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код: 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 ) про призначення пенсії за віком від 25.05.2020 зареєстровану за № 10/Р-1216-20 та прийняти рішення за наслідками її розгляду відповідно до чинного законодавства, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код: 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова