Рішення № 90941101, 12.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2419/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання: Суховій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Автолайн Компані" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 48286,21 грн,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд, позивач) до приватного підприємства "Автолайн Компані" (далі - ПП "Автолайн Компані", відповідач), в якому позивач просив суд стягнути з приватного підприємства "Автолайн Компані" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік 44427,95 гривень та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, яка нарахована за період з 16 квітня 2019 року по 22 червня 2020 року у розмірі 3858,21 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 червня 2012 року на адресу позивача від державної служби зайнятості надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, але не здійснював замовлення на професійне навчання або підготовку даної категорії безробітних.

Для виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, на думку позивача, роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме:

- забезпечувати для осіб з інвалідністю робочі місця з відповідною оплатою праці з урахуванням професійно-кваліфкаційного складу безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості;

- здійснювати підбір робочого місця працівникам на підприємстві, де настала інвалідність;

- приймати на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо звертаються до підприємств, установ, організацій за працевлаштуванням;

- пристосовувати робочі місця для осіб з інвалідністю з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; - у разі необхідності створювати спеціальні робочі місця за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів;

- здійснити замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю. Професійне навчання на замовлення роботодавця здійснюють центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, центри професійної реабілітації осіб з інвалідністю Міністерства соціальної політики України та інші навчальні заклади;

- брати участь у заходах, що організовують центри зайнятості для роботодавців з метою підбору кандидатів на роботу: ярмарках, міні-ярмарках вакансій, презентації професій, зустрічах, з метою вирішення проблем та обговорення перспектив працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідач не виконав усіх вище перелічених заходів щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи інформацію за звітом 10-ПІ за 2018 рік, який був надісланий на адресу позивача, відповідачем вбачається не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у зв`язку з чим нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 44427,95 гривень, яку відповідач, враховуючи норму частини 4 статті 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", повинен був сплатити до 15 квітня 2019 року, про що був повідомлений позивачем листом від 18.06.2020 № 757/02-09.

02.07.2020 до відділу діловодства та обліку звернення громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 29028/2020 відповідачем надано відзив на позовну заяву, (арк. спр. 57-58).

28.05.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 20855/2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 43-47).

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 36-37).

Ухвалою суду від 31.07.2020 витребувано докази у справі (арк.спр. 80).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70), ПП "Автолайн Компані" зареєстровано у ЛОВФСЗІ з 09.06.2020 за № 44/216/208, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 12.05.2014 № 3422 (арк. спр. 24).

На виконання вимог Порядку № 70 ПП та запиту про надання звіту форми № 10-ПІ за 2018 рік "Автолайн Компані" 18.06.2020 до ЛОВФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, в якому зазначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 2 (арк. спр. 27).

Позивачем на адресу ПП "Автолайн Компані" направлено лист від 18.06.2020 за вихідним номером 757/02-09 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році до 15.04.2020, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 28).

Позивачем 09.04.2020 за вихідним номером 4866/10 на адресу Головного управління ДПС у Луганській області направлено запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, у розрізі по місяцях за 2017, 2018, 2019 роки, а також суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ПП "Автолайн Компані".

Згідно з інформацією, зазначеною у листі Головного управління ДПС у Луганській області від 14.04.2020 № 2777/10/12-32-51-06, починаючи з 2017 року по 2019 рік 2777/10/12-32-51-06 звітувало про працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність (арк. спр. 31).

Позивачем 16.06.2020 за вихідним номером 738/05-14 на адресу Кремінського районного центру зайнятості направлено запит про те, чи надавалися ПП "Автолайн Компані" до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося ПП "Автолайн Компані" замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 29).

Листом від 19.06.2020 за вихідним номером 03-20 Кремінський районний центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2017-2019 років відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю; відмов підприємства у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням центру зайнятості не було (арк. спр. 30).

За несвоєчасну сплату ПП "Автолайн Компані" адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 3858,26 гривень, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 32).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 816/678/17, від 05 березня 2019 року у справі № 815/2562/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 "Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення", звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875-XII.

Судом встановлено, що у ПП «Автолайн компані» до Кремінського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у 2017 році, в якій роботодавцем вказано про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю. Факт подачі вказаної звітності також підтверджено листом Кремінського районного центру зайнятості від 19.06.2020 (арк. спр. 30).

З метою вирішення питання працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році про наявність вакансій на ПП «Автолайн компані» подавались оголошення в друкованих засобах масової інформації (арк. спр. 59-76).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2018 році на підприємстві працювала особа з інвалідністю, яку наказом ПП «Автолайн компані» від 16.10.2018 № 67-к звільнено з посади інженера за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (арк. спр. 92). Вказаний факт також підтверджується довідкою МСЕК № 0020431 та журналом реєстрації наказів по особовому складу (арк. спр. 93-115).

З вищевикладеного судом встановлено, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Твердження позивача щодо невжиття відповідачем всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2018 року суд також відхиляє як безпідставні, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875-XII, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування чи несвоєчасне повідомлення центру зайнятості про відкриття вакансії.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття ПП «Автолайн компані» усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Автолайн Компані" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 48286,21 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.

Суддя Є.О. Кисельова