Постанова № 9092415, 07.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

07.04.2010 р.                                                                                 № 2а-8165/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                              Костів М.В.

при секретарі                                         Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Жила В.С.;

від відповідача: не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства “Бонас”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0004891521/0 від 02.09.2009 р.,

ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заявлено приватним підприємством “Бонас”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0004891521/0 від 02.09.2009 р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 10.02.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту №1654/15-2/20839124, яким виявлено порушення п. 7.2.3. Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: завищення податкового кредиту на суму 6868,26 грн. та, відповідно, заниження податкового зобов’язання за операціями з ТзОВ ТК “Інтремаркет” та ФОП Музівановим Г.Ю. Ствердив, що не мав підстав для збільшення податкового кредиту у липні та жовтні 2008 р., оскільки позивачу не були надані контрагентами податкові накладні. Податковий кредит був збільшений після отримання зазначених податкових накладних. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що згідно із п. 7.2.3. Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань. У разі відмови зі сторони постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Однак позивач таких скарг не подавав, суми до податкового кредиту не включив. Просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

За результатами перевірки позивача відповідачем був складений акт №1654/15-2/20839124 від 07.08.2009 р. про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, якою було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3. Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: завищення податкового кредиту на суму 6868,26 грн. та, відповідно, заниження податкового зобов’язання на 6868,26 грн. На підставі вказаного акту було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення №0004891521/0 від 02.09.2009 р. на загальну суму 7211,67 грн., у т.ч. 6868,26 грн. –основний платіж, 343,41 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене в акті порушення було виявлено за операціями позивача з ТзОВ ТК “Інтремаркет” та ФОП Музівановим Г.Ю. Порушення полягали у включенні позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 р. податкових накладних минулих періодів, а саме: за жовтень 2008 р. на суму 26209,56 грн., у т.ч. ПДВ 4368,26 грн. та за липень 2008 р. на суму 15000 грн., у т.ч. ПДВ 2500 грн. Зазначену обставину позивач не заперечив, посилаючись на отримання зазначених податкових накладних із запізненням та включення їх до декларації після їх отримання від контрагентів. Однак жодних доказів отримання зазначених податкових накладних в більш пізню дату, ніж зазначена на ній, позивач суду не надав.

Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Ч. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Згідно із пп. 7.2.6. вказаного закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Посилання відповідача на неподання позивачем такої заяви не заслуговує на увагу, оскільки подання заяви є правом, а не обов’язком платника. Не використання позивачем свого права не може вважатись порушенням законодавства.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 69 -71, 86, 98, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0004891521/0 від 02.09.2009 р.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                             Костів Михайло Васильович

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2010 року.