Постанова № 9092241, 15.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.33

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2010 року Справа № 2а-28229/09/1270           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Псоміаді С.І.

за участю представників сторін

позивача:                              

відповідача № 1:           не з’явився,

відповідача № 2:           не з’явився,

відповідача № 3: Захватаєвої Ю.А., довіреність № 9-1.1-30/1324 від 14.04.10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фелікс» до Валяєва Андрія Васильовича – державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, Головного управління Держкомзему у Луганській області про визнання недійсним припису № 5189 від 09.11.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Валяєва Андрія Васильовича – державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, Головного управління Держкомзему у Луганській області про визнання недійсним припису № 5189 від 09.11.2009 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 16.11.2009 на адресу приватного підприємства «Фелікс» поштою надійшов припис державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області Валяєва А.В. від 09.11.2009 № 5189 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.11.2009. У приписі відповідач зобов’язав позивача усунути порушення земельного законодавства, а саме привести у відповідність до вимог чинного законодавства документи на зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою м. Краснодон, вул. К. Животова, 67.

З зазначеним приписом позивач не згоден, оскільки під час проведення перевірки було порушено вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V щодо організації перевірки та порядку її проведення. Тому вказаний припис прийнятий на підставі незаконної перевірки та є незаконним.

Так, на місці розташування земельної ділянки перевірка не проводилась, акт перевірки сфальсифіковано, оскільки представник ПП «Фелікс» Синюкова Л.М., зазначена в акті перевірки як особа в присутності якої проведено перевірку, фактично не була присутня при складанні акту. Позивач не був повідомлений про обстеження земельної ділянки та проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Не вжито заходів для з’ясування особи фактичного власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. В акті не зазначена площа земельної ділянки, фактичний стан використання земельної ділянки, не наведено план-схему фактичного розташування земельної ділянки.

Позивач вважає, що у відповідачів не було підстав для перевірки.

В ході судового розгляду справи встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 901 «Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин» державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальні органи ліквідовано.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо припинення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців 02 грудня 2009 року внесено рішення про припинення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області.

Судові повістки, що неодноразово надсилались відповідачам у справі, повернуті центром поштового зв’язку через неможливість їх вручення у зв’язку з відсутністю адресата за вказаною на поштовому конверті адресою - 91055, м. Луганськ, вул. Свердлова, буд. 58.

Листом від 04 березня 2010 року № 9-6-30/0738 головне управління Держкомзему у Луганській області повідомило, що на даний час ліквідаційною комісією здійснюється складання та затвердження ліквідаційного балансу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, правонаступника не визначено. Станом на 05 лютого 2010 року всіх працівників Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області звільнено. Функції з державного контролю за використанням та охороною земель покладено на державних інспекторів, що будуть діяти у всіх територіальних органах Держкомзему, згідно з наказом Держкомзему від 08 січня 2010 року № 7 «Про внесення змін до типових положень органів земельних ресурсів».

Враховуючи, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 901 «Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин» державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальні органи ліквідовано, правонаступника не визначено, станом на 05 лютого 2010 року всіх працівників Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області звільнено, функції з державного контролю за використанням та охороною земель покладено на державних інспекторів, що будуть діяти у всіх територіальних органах Держкомзему, та неможливість з’ясування згоди позивача на заміну відповідача іншою особою, ухвалою суду від 29 березня 2010 року відповідно до вимог частини 3 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі залучено третього відповідача - головне управління Держкомзему у Луганській області (арк. справи 49-50).

У судове засідання представник позивача не з’явився, на адресу суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позов визнав у повному обсязі.

Представники першого та другого відповідачів у судове засідання не з’явились, причини неявки суд не повідомили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи положення ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та представника другого відповідача – суб’єктів владних повноважень.

Представник третього відповідача у судовому засіданні надала відзив на адміністративний позов, пояснивши, що проти позову не заперечує та залишає вирішення позовних вимог на розгляд суду.

Заслухавши пояснення представника третього відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

В судовому засіданні встановлено, що 09.11.2009 на підприємстві позивача проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт від 09 листопада 2009 року.

Як вбачається з акту перевірки, ПП «Фелікс» за договором купівлі-продажу від 01.03.2004 № 228 отримало у власність складські приміщення, розташовані на земельній ділянці площею 0,2005 га за адресою м. Краснодон, вул. К. Животова, 67. На момент проведення перевірки документи на користування вказаною земельною ділянкою не оформлено (арк. справи 14-15).

На підставі вказаного акту перевірки державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області Валяєвим А.В. винесено припис від 09 листопада 2009 року № 5189, яким ПП «Фелікс» зобов’язано у десятиденний строк усунути порушення земельного законодавств з приведенням у відповідність до вимог чинного законодавства документів на зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою м. Краснодон, вул. К. Животова, 67 (арк. справи 11-12).

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Фелікс» 01 березня 2004 року отримало у власність шляхом викупу за договором купівлі-продажу № 228 нежитлову будівлю - складські приміщення, розташовані за адресою: м. Краснодон, вул. К. Животова, буд. 67.

14 лютого 2007 року вказане нерухоме майно приватне підприємство «Фелікс» продало приватному підприємству «Багатопрофільна фірма «Регіон-торг-сервіс», про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Краснодонського міського округу Коваленко Г.П. За укладеним договором (пункт 8 договору) приватне підприємство «Багатопрофільна фірма «Регіон-торг-сервіс» зобов’язалось, серед іншого, укласти договір оренди земельної ділянки (арк. справи 16-17).

Про виконання зазначеного договору купівлі-продажу свідчить акт прийому-передачі нежитлової будівлі від 14 лютого 2007 року (арк. справи 18) та витяг з Державного реєстру правочинів від 14 лютого 2007 року № 3567982 (арк. справи 19).

Згідно із частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, виходячи з аналізу діючого законодавства та досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що на час проведення перевірки Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, а саме, станом на 09 листопада 2009 року, приватне підприємство «Фелікс» не було ані власником, ані користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Краснодон, вул. К. Животова, буд. 67, а відтак, відповідачем безпідставно зобов’язано позивача привести у відповідність до вимог чинного законодавства документи на вказану земельну ділянку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що перевірки дотримання юридичними особами земельного законодавства повинні здійснюватись з дотриманням вимог Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Враховуючи, що про проведення перевірки відповідач не надсилав позивачу повідомлення, як то передбачено пунктом 3.1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1223/8544, суд робить висновок, що відповідачем проводилась позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є: подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання; перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства (позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення); неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Суб’єкт господарювання відповідно до частини 3 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:

- для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові) і засвідчується печаткою;

- у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім’я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення);

- перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення);

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання;

- за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Як вбачається з акта перевірки від 09 листопада 2009 року, позивача не було ознайомлено з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа, акт перевірки не містить жодного посилання на наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку приватного підприємства «Фелікс». Докази вручення вказаних документів позивачу до початку перевірки в матеріалах справи відсутні.

Посилання в акті перевірки на те, що під час перевірки був присутній представник приватного підприємства «Фелікс» суд вважає таким, що не відповідає дійсності, так як вказаній особі достеменно було відомо про те, що на час перевірки приватне підприємство «Фелікс» не було ані власником, ані користувачем спірної земельної ділянки.

За таких обставин, сумнівним є правомірність проведення перевірки та складених за її результатами акта перевірки та оскаржуваного припису від 09 листопада 2009 року № 5189.

З огляду на наведене суд вважає, що відповідачем - Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, були порушені вимоги Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вимоги припису суперечать нормам Земельного кодексу України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Фелікс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв’язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, який не може бути визнаний нечинним, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області від 09 листопада 2009 року № 5194.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Фелікс» до Валяєва Андрія Васильовича – державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, Головного управління Держкомзему у Луганській області про визнання недійсним припису № 5189 від 09.11.2009 року задовольнити повністю.

          Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області від 09 листопада 2009 року № 5189.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Фелікс» (ідентифікаційний код 13380949, місцезнаходження: 94407, Луганська область, м. Краснодон, пл. Комсомольська, буд. 1, р/р 26000000530980 у КБ «Фінанси та кредит» м. Луганськ, МФО 304717) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні 40 коп.).

          Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу— з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього.

Постанову у повному обсязі виготовлено та підписано 20 квітня 2010 року.

СуддяСолоніченко О.В.

<Довідник >