Рішення № 90874229, 29.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17374/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Сіренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 755/17374/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Світоч», третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» Алієв Гусєйн Азіз Огли про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29.10.2019 р. звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієвим Гусєйн Азіз Огли та запис про право власності 29994917, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,ЄДРПОУ 00039019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.05.2008 року між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1235/08-Пі в іноземній валюті, на забезпечення виконання якого 05 травня 2008 року було укладеного іпотечний договір № 04Л-262, відповідно якого передано в іпотеку відповідачу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що як йому стало відомо, 22.01.2019 р. державний реєстратор Алієв Гусєйн Азіз Огли Комунального підприємства «Світоч» м. Києва на підставі доказу вручення (розписки), серія та номер: 6431, виданий 10.10.2018, видавник: відправлення спец-зв`язку; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: 13.3-03/96-8874, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; договір кредиту, серія та номер: 380/1235/08-Пі, виданий 05.05.2018, видавник: АКБ СР «Укрсоцбанк»; іпотечний договір, серія та номер: 04/1-262, виданий 05.05.2008, видавник: АКТ СР «Укрсоцбанк» здійснив реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на вищевказану квартиру.

Позивач стверджує, що він не отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було прийнято за відсутності будь яких рішень про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки чи виконавчих написів.

Позивач вказує, що проведення такої реєстрації порушує вимоги законів «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та ст. 41 Конституції України.

Позивач зазначає, що спосіб, за яким він втратив право власності на спірне майно, суперечить вимогам іпотечного договору та діючого законодавства, квартира є єдиним житлом його та його родини, тому він змушений звертатися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусєйна Азіз Огли, призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с. 41,42).

Ухвалою суду від 04.11.2019 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову, заборонено Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 (а.с. 39, 40).

Ухвалою суду від 20.01.2010 року задоволено заяву позивача про забезпечення доказів (а.с. 105, 106).

Ухвалою суду від 20.01.2010 року заяви представників АТ «Альфа-Банк» Півторака Т.О., Гамор Н.В. про заміну сторони у справі правонаступником задоволено, замінено відповідача АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (а.с. 107-109).

27.01.2020 року до суду від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» Гамор Н.В. надійшов відзив на позов з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю. Зазначено, що через неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором, ігнорування вимог про усунення порушення, АТ «Укрсоцбанк» скористалося своїм правом у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та задовольнило свої вимоги кредитора/іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору в позасудовому порядку через звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, що передбачено пунктом 4.5.3 іпотечного договору. Мараторій не може розповсюджуватися на спірні правовідносини, оскільки звернення стягнення на квартиру позивача, як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, а згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі іпотечного застереження, тобто в позасудовому порядку за згоди іпотекодавця, про що свідчить підпис останнього в іпотечному договорі, тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» застосуванню не підлягають. На відповідає фактичним обставинам та спростовується матеріалами справи твердження позивача про те, що він не отримував від АТ «Укрсоцбанк» вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 113-116).

Ухвалою суду від 24.02.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 128).

Ухвалою суду від 27.05.2020 року із занесенням в протокол судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 165, 166).

Ухвалою суду від 27.05.2020 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 витребувано письмові докази від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (а.с. 168, 169).

В судове засідання сторони та третя особа не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Представник позивача ОСОБА_2 суду подав заяву з проханням розглянути справу без його участі, у заяві зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Згідно норми частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, представника відповідача та третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно положень частини 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.05.2008 року між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого з 03.12.2019 р. стало АТ «Альфа-Банк», було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1235/08-Пі, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14 % річних строком повернення кредиту до 04.05.2023 року (далі - кредитний договір, а.с. 11, 12).

В забезпечення виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором 05.05.2008 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено Іпотечний договір № 04/1-262, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 4244, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка належала позивачу на праві власності (а.с. 7-10).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.10.2019 року, державним реєстратором Алієвим Гусєйном Азіз Огли Комунального підприємства «Світоч» м. Києва винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45203911 від 24.01.2019 р., відповідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, дата державної реєстрації 22.01.2019 р., номер запису про право власності 29994917 (а.с. 16-19).

При цьому підставами виникнення права власності зазначено: доказ вручення (розписка), серія та номер: 6431, виданий 10.10.2018, видавник: відправлення спец-зв`язку; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: 13.3-03/96-8874, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; договір кредиту, серія та номер: 380/1235/08-Пі, виданий 05.05.2018, видавник: АКБ СР «Укрсоцбанк»; іпотечний договір, серія та номер: 04/1-262, виданий 05.05.2008, видавник: АКТ СР «Укрсоцбанк» (а.с. 16).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Пунктом 4.5.3 іпотечного договору обумовлено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно пункту 4.9 іпотечного договору, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (його частину) для задоволення його вимог, що виникають з основного зобов`язання може здійснюватись шляхом надіслання (надання) іпотекодавцю повідомлення про передачу предмета іпотеки (його частини) у власність іпотекодержателя. При цьому право власності на предмет іпотеки (його частину) переходить до іпотекодержателя з моменту отримання іпотекодавцем такого повідомлення особисто або з моменту отримання такого повідомлення за останнім відомим іпотекодержателю місцем проживання іпотекодавця.

Згідно пункту 6.3 іпотечного договору всі повідомлення сторін за цим договором здійснюються в письмовій формі шляхом направлення поштою або передачі особисто телеграм та/або листів за зазначеними нижче адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата та їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Станом на час укладення між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» іпотечного договору від 05.05.2008 року частина перша ст. 37 Закону України «Про іпотеку» діяла в наступній редакції: «Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки».

Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

Аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя) не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного правочину щодо реєстрації права власності іпотекодержателя на це майно.

Як визначено нормою частини 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

08.10.2018 р. АТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_1 надсилав повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, у якому банк вимагав сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 03.10.2018 р. складає 208 308,20дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 03.10.2018 р. складає 5 890 122,66 грн. і 34 920,38 грн. пені та інформував, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 117).

З копії матеріалів реєстраційної справи № 1749984480000 убачається, що лист з вказаною вимогою позивач отримав 10.10.2018 р., про що свідчить копія повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв`язку (а.с. 118 зв).

Позивач заперечує факт отримання вказаного повідомлення з посиланням на те, що він на той час знаходився на стаціонарному лікуванні, на підтвердження чого надано копію виписки № 5958 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с. 162). Проте суд не приймає до уваги такі доводи позивача про неотримання повідомлення про усунення порушень зобов`язання, оскільки у медичній виписці зазначено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарі з 10.10.2018 р. по 26.10.2018 р., що не виключає можливості отримання ним саме 10.10.2018 р., тобто того ж дня до часу знаходження в медичній установі поштової кореспонденції. Будь яких інших доказів на доведення вказаних обставин суду не надано.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд враховує наступні обставини.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону «Про іпотеку»).

Отже, Закон «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, квартира площею 56,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 05 травня 2008 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у державного реєстратора КП «Світоч» Алієва Г.А.О. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18.

З копії матеріалів реєстраційної справи № 1749984480000 убачається, що представником АТ «Укрсоцбанк» державному реєстратору Алієву Г.А.О., серед іншого, подавались заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.01.2019 р., договір про надання відновлювальної кредитної лінії, іпотечний договір, копія повідомлення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом позасудового врегулювання від 03.10.2018 р., опис поштового вкладення, повідомлення-розписка про вручення відправлення поштового спецзв`язку, за результатами розгляду яких державним реєстратором 24.01.2019 р. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45203911 квартири АДРЕСА_1 за суб`єктом АТ «Укрсоцбанк».

При вирішенні спору суд також враховує правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

У вказаних рішеннях суд касаційної інстанції вказав на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Вказані обставини є підставою для задоволення позову в частині вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 здійсненого державним реєстратором Алієвим Г.А.О. Комунального підприємства «Свідоч» м. Києва запису від 22.01.2019 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45203911 від 24.01.2019 року для реального захисту та відновлення порушених прав позивача. В іншій частині позову слід відмовити.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в дохід держави пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 152 грн. 60 коп., що включає судовий збір за одну немайнову вимогу у розмірі 768 грн. 40 коп. та за забезпечення позову у розмірі 384 грн. 20 коп.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 13, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Світоч», третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» Алієв Гусєйн Азіз Огли про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію - задовольнити частково.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, на об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер 1749984480000, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,9 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м., здійснений 22.01.2019 року, номер запису 29994917, державним реєстратором Алієв ГусєйнАзізОгли Комунального підприємства «Світоч» м. Києва на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45203911 від 24.01.2019 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач - Комунальне підприємство «Світоч», місце знаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21586843.

Третя особа - Державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» Алієв ГусєйнАзізОгли, місце знаходження: місце знаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21586843.

Повне судове рішення складене 07 серпня 2020 року.

Суддя Л.М.Виниченко