Рішення № 90855156, 10.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1655/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши справу №916/1655/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба Народів" про стягнення 4129,94 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Одеської області у складі судді Гута С.Ф. розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба Народів" про стягнення 29 255,54грн.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2020 року за даним позовом відкрито провадження у справі № 916/1655/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2020р., судове засідання було відкладено на 04.08.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. було закрито провадження у справі №916/1655/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба Народів" про стягнення 29 255,54грн., в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25125,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2020 року було відкладено судове засідання до 10.08.2020 року о 11:20 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба Народів" в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодного клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, що не позбавляє суд можливості прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

10.08.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, між ТОВ «ГАРАНТ-АГ`РО 2016) (далі Позивач) та ПСП «Дружба народів» (далі Відповідач) був укладений Договір пре виконання робіт № 165 від 10.08.2017 р. (далі Договір), згідно умов якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом 30 календарних днів виконати діагностику, ремонт, технічне обслуговування та реставрацію запчастин до сільськогосподарської техніки, а Замовник зобов`язується оплатити виконані роботи. Загальна вартість робіт за Договором визначається шляхом підсумовування вартості робіт, зазначеної в актах прийому-передачі виконаних робіт за Договором (п.1.2.).

11.2.3. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний приймати від Виконавця результати виконаних робіт шляхом оформлення акту виконаних робіт, якщо надані Роботи?

відповідають умовам Договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим Договором.

П.3.2. Договору вказує, що здавання Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного виконання робіт.

Позивач відповідно до умов цього Договору надав Відповідачу послуги на загальну суму 25125,60 грн.

Для прийняття робіт та оплати послуг Позивачем були виготовлені та направлені Відповідачу документи, що підтверджують виконання робіт виконаних за Договором були зареєстровані податкові накладні, а саме: Рахунок фактуру № СФ-0001007 від 06.09.2018 р., Акт № ГА - 0000419 здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2019 р. на суму 22245,60 грн. з ПДВ, Акт повернення запчастин до с/х техніки з ремонту (реставрації) від 01.07.2019 р., податкова накладна № 46 від 01.07.2019 р. ;Рахунок фактуру № СФ-0001008 від 06.09.2018 р., АКТ № ГА - 0000420 здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2019 р. на суму 2160,00 грн. з ПДВ; Акт повернення запчастин до с/х техніки з ремонту (реставрації) від 01.07.2019 р., податкова накладна № 47 від 01.07.2019 р. ; Рахунок фактуру № СФ-0001006 від 06.09.2018 р., АКТ № ГА - 0000418 здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2019 р. на суму 720,00 грн. з ПДВ; Акт повернення запчастин до с/х техніки з ремонту (реставрації) від 01.07.2019 р., податкова накладна № 45 від 01.07.2019 р.

В п. 3.3. Договору встановлено, що підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт представником Замовника є підтвердження відсутності претензій з його боку.

підрядникові.

П. 3.1. Договору передбачено, що замовник повинен розрахуватися за виконані роботи впродовж 30 календарних днів з дня фактично виконаних робіт.

Позивач належним чином виконав свої обов`язки передбачені Договором та надіслав Відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) для підпису.

Відповідач акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав та з Позивачем у встановлений Договором строк не розрахувався.

Станом на 01.06.2020 р. заборгованість за виконані роботи складає 25 125,60 грн.

Таким чином, враховуючи не виконання Відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи, позивачем було нараховано пеню у розмірі 2 803,65грн., 3% річних в сумі 564,98 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 761,21 грн.

У разі прострочення оплати послуг, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості борту за кожний день прострочення, але небільше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості. (п. 4.3. Договору).

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених підстав, Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба Народів" про стягнення 29 255,54 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем було повністю сплачено заборгованість сплачено основну суму заборгованості у розмірі 25125,60 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку від 18.06.2020 року та 02.07.2020 року.

Приймаючи до уваги вище викладене, а саме те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. було закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25125,60грн., тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі - 2 803,65грн., 3% річних у розмірі - 564,98грн. та інфляційні нарахування у розмірі - 761,31грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними Договору №165 про виконання робіт від 10.08.2017р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було повністю сплачено заборгованість сплачено основну суму заборгованості у розмірі 25125,60 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку від 18.06.2020 року та 02.07.2020 року.

Приймаючи до уваги вище викладене, а саме те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. було закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 125,60грн., залишилось стягнути з відповідача пеню у розмірі - 2 803,65грн., 3% річних у розмірі - 564,98грн. та інфляційні нарахування у розмірі - 761,31грн.

У разі прострочення оплати послуг, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості борту за кожний день прострочення, але небільше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості. (п. 4.3. Договору).

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Також, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тому, неустойка відповідно до норм законодавства поділяється на законну і договірну.

Тобто коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Пунктом 2.2. Пленуму, передбачено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконання робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба Народів" про стягнення 4129,94 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що при поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено мінімальну ставку судового збору з урахуванням розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку, що судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 2 102,00грн.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба Народів" про стягнення 4129,94 грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба Народів" (67211, Одеська область, Іванівський район, село Червонознам`янка, вул. Генерала Плієва, будинок 12; код ЄДРПОУ 03769215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" (72301, Запорізька область, місто Мелітополь, провулок Гоголя, будинок 9; код ЄДРПОУ 40492581) суму 3% річних у розмірі 564 /п`ятсот шістдесят чотири/ грн. 98 коп., суму пені у розмірі 2803 /дві тисячі вісімсот три/ грн. 65 коп., суму інфляційних нарахувань у розмірі 761 / сімсот шістдесят одна/ грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 10 серпня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут