Рішення № 90836149, 06.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/5872/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, із вимогою – визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №62175852 від 26.05.2020 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавче провадження відкрито приватним виконавцем поза межами виконавчого округу. З огляду на це позивач вбачає підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62175852 від 26.05.2020 року.

Ухвалою судді від 27.07.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом у судове засідання) сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк».

Вказаною ухвалою судді було роз`яснено відповідачу право щодо подання відзиву на позовну заяву. Окрім того, цією ухвалою було зобов`язано відповідача подати до суду оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП №62175852 для огляду у судовому засіданні та копію останніх для приєднання до матеріалів справи.

04.08.2020 року відповідач засобами електронного зв`язку надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки вважала, що її дії були вчинені у відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач відмітила, що позивач, є власником карткового рахунку, з наявними на ньому грошовими коштами 1,00 грн., відкритого в АТ «ПУМБ», що розташований в м.Києві, вул.Андріївська, 4, при цьому, стягувачем до приватного виконавця було подано документи-підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або фінансових установах) знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Юхименко О.Л.

У зв`язку з чим відповідач стверджує, що нею не було порушено норми ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно боржника перебуває у місті Києві.

Окрім того, разом із відзивом на позовну заяву відповідач надіслала до суду витребувані документи - копії матеріалів виконавчого провадження ВП №62175852.

Протокольною ухвалою суду від 06.08.2020 року було визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з означеним позовом та поновлено цей строк, позаяк застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення права позивача на справедливий суд.

Позивач та представник позивача у судове засідання не прибули. 05.08.2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у її відсутності та у відсутності позивача (оскільки він є військовослужбовцем, станом на день розгляду справи проходить військову службу у м.Золочів та обмежений у вільному пересуванні), в якому також вказано, що позивач позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання також не прибула, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи; у відзиві на позовну заяву відповідач просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Третя особа не забезпечила явку уповноваженого представника у судове засідання, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи; правом на подання письмових пояснень по суті спору не скористалася.

Суд ухвалив розгляд справи здійснювати у відсутності сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 05.05.2020 року вчинено виконавчий напис №17644 про стягнення з боржника – ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 9696,27 грн. за кредитом №85019519851 від 14.04.2014 року, укладеним з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк».

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» скерувало Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Юхименко Ользі Леонідівні за вих. №152857 від 05.05.2020 року заяву про відкриття виконавчого провадження, просило прийняти на примусове виконання виконавчий напис №17644, вчинений Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 05.05.2020 року.

У заяві представник третьої особи/стягувача просив виконавця:

-відкрити, за місцем знаходження (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 05.05.2020 року про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 9696,27 грн.;

-звернути стягнення на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , постанову про арешт коштів боржника направляти до відома стягувачу за адресою – вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070;

-звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким є ОСОБА_1 , без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

В якості додатків до вказаної заяви представником стягувача зазначено квитанцію про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №17644 від 05.05.2020 року, належним чином завірену копію довіреності представника стягувача, довідку про відкриття рахунку, виписку з рахунку.

Згідно довідки АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 14.05.2020 вих. №1_01, у клієнта, яким є ОСОБА_1 , є рахунок №UA523348510000026207405433973 від 14.04.2014 року в валюті гривня, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м.Київ, вул.Андріївська, буд.4.

На підставі поданої представником Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заяви Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2020 року ВП №62175852.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №62175852 щодо примусового виконання виконавчого напису №17644, вчиненого Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною 05.05.2020 року, про стягнення з позивача на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 9696,27 грн.

Також, 26.05.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольгою Леонідівною було прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №62175852, згідно з якою постановлено стягнути з боржника, ОСОБА_1 , основну винагороду у сумі 969,63 грн.

26.05.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольгою Леонідівною прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62175852, згідно з якою визначено для боржника, ОСОБА_1 , загальну суму мінімальних витрат 219,88 грн.

Окрім того, постановою Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольгою Леонідівною ВП №62175852 від 26.05.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку - № НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №62175852 від 26.05.2020 року, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, серед іншого, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ч.2 ст.24 Закону).

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом наведених приписів, ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Як вбачається з спірної постанови, адресою боржника (позивача) вказано: АДРЕСА_1 .

Згідно копій сторінок паспорта позивача, наявних у матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

В силу ч.ч.1, 2, 6 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження №62175852 боржник був зареєстрований у Львівській області, що не відноситься до виконавчого округу відповідача.

Відповідно до загальнодоступних відомостей з Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом Приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни є місто Київ.

Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, в територіальних межах міста Києва.

Враховуючи вищевказане, відповідач зобов`язаний був перевірити місце проживання/перебування боржника чи місцезнаходження його майна в місті Києві.

Згідно з частинами першою, другою ст.25 Закону №1403-VIII, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Таким чином, на переконання суду, оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження.

Щодо посилань відповідача про правомірність спірної постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на місцезнаходження майна боржника - грошових коштів на картковому рахунку в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» №UA523348510000026207405433973, місцем знаходження якого є місто Київ, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно статті 179 цього ж Кодексу, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

В цій же Главі ЦК України міститься норма статті 192 «Гроші (грошові кошти)», частиною першою якої передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

В той же час, суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні статті 190 ЦК України, як і не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до наведених вище норм законодавства майном боржника можуть бути визнані саме кошти особи на рахунках у банках.

Пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно пунктів 6.1 та 6.2 статті 6 вказаного Закону, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Разом з тим, пунктом 4 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, що затверджена постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (надалі - Інструкція), передбачено, що банки мають право відкривати поточні, вкладні (депозитні) рахунки та рахунки умовного зберігання (ескроу).

При цьому, суд зазначає, що наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

Таким чином, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м.Києві не є тотожним місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів.

Суд зазначає, що поняття «картковий рахунок» було передбачено Постановою НБУ від 19 жовтня 2005 року «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ №223 від 30 квітня 2010 року.

Разом з тим, до заяви про примусове виконання виконавчого напису стягувачем додано виписку з рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , відповідно до якої станом на 25.05.2020 року на рахунку наявні кошти в розмірі 1,00 грн.

У пункті 3 Інструкції визначено, що: вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, які передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії;п оточний рахунок- рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України; рахунок умовного зберігання (ескроу) - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх/видачі коштів готівкою у випадках, передбачених законодавством України, особі (особам), зазначеній (зазначеним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), або повернення таких коштів клієнту за настання підстав, передбачених договором.

У матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування з приводу того, яке відношення до вказаних рахунків має виписка по особовому рахунку позивача, відповідно до якої станом на 25.05.2020 року на рахунку наявні кошти в розмірі 1,00 грн., якщо доказів того, що такий рахунок відкривався на ім`я ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

При цьому, суд зважає на те, у виконавця не було жодних доказів ні про те, чи за заявою боржника було відкрито рахунок в АТ «ПУМБ», чи саме ним здійснювалось поповнення такого рахунку, договору, укладеного між сторонами щодо відкриття рахунку тощо. Цього також жодним чином не було спростовано відповідачем.

Отже, у відповідача - приватного виконавця на час відкриття виконавчого провадження не було доказів наявності у боржника майна у виконавчому окрузі міста Києва.

Враховуючи, що відповідач всупереч вищезазначеним нормам під час відкриття виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі, суд погоджується з доводами позивача про порушення приватним виконавцем приписів статті 24 Закону №1404 та наявність підстав для скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Загалом, такі дії відповідача - приватного виконавця порушують права та обов`язки боржника/позивача у виконавчому провадженні, погіршують його становище, зважаючи, при цьому, на ту обставину, що станом на день звернення до суду з означеним позовом ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та у зв`язку із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є учасником бойових дій, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Окремо суд звертає увагу, що наявності на «картковому рахунку», що за доводами АТ «Перший Український Міжнародний Банк» належить ОСОБА_1 , станом на 25.05.2020 року коштів в розмірі 1,00 грн., є недостатньо для стягнення з позивача на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 9696,27 грн.

Крім того, суд зазначає, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням стягувача, яким є Банк, оскільки зазначена у заяві про відкриття адреса знаходження рахунку боржника є юридичною адресою, за якою зареєстрований і розташовується сам Банк, проте це суперечить принципу, який закладений у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, що виконавче провадження відкривається за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Відкриття провадження за місцезнаходженням стягувача в такій ситуації чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, суд наголошує, що фактично стягувач - Банк, зазначаючи про відкриття рахунку боржника за юридичною адресою самого Банку, штучно створює підстави для відкриття виконавчого провадження за своїм місцезнаходженням, а не за місцем проживання чи знаходження дійсного майна боржника.

Згідно з п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Тож, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, чого зроблено не було.

Вказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.09.2018 року у господарській справі №905/3542/15 в означеному випадку є не доречним, бо у рамках вказаної справи мали місце зовсім інші обставини, а саме постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка оскаржувалася у цій справі, стосувалася виконання ухвали апеляційного суду від 25.01.2018 року про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу у цій справі, та підлягають до сплати позивачу, а банк, в якому були відкриті рахунки відповідача, на яких перебували його власні кошти та на які накладався арешт, знаходився у межах виконавчого округу, на території якого приватний виконавець, що виніс спірну постанову про відкриття провадження, здійснював свою діяльність та відомості щодо якого були внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Окрім того, посилання відповідача на позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові, прийнятій колегією суддів Касаційного господарського суду від 27.12.2019 року у справі №905/584/19, як на підставу правомірності відкриття виконавчого провадження за наявності інформації про відкриті рахунки боржника в зазначеному Банку, судом не приймаються, оскільки обставини викладені в зазначеній постанові Суду стосуються зовсім інших правовідносин, які досліджувались при розгляді у господарській справі. При цьому, з постанови Верховного Суду вбачається, що боржник - ТОВ «Краматорський феросплавний завод» самостійно повідомив приватному виконавцю банківський рахунок, з якого можливо списати грошові кошти в межах виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч вимог чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, у зв`язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62175852 від 26.05.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрім того, представником позивача у позові заявлено клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 1500,00 грн.

Вирішуючи клопотання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, четвертої - шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що за подання позову до суду витрати на професійну правничу допомогу складають 1500,00 грн., що підтверджується квитанцією №б/н від 15.07.2020 року.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником позивача додано до матеріалів справи: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1015963 від 17.07.2020 року, копії договору про надання правової допомоги №01/06 від 15.06.2020 року та додатку №2 від 11.07.2020 року до вказаного договору, акта наданих послуг №2 від 20.07.2020 року, квитанцію від 15.07.2020 року про оплату за надання адвокатських послуг.

Зокрема, в акті №2 від 20.07.2020 року до договору №01/06 про надання правничої допомоги зазначено, що адвокатом надано, а стороною прийнято у повному обсязі послуги, а саме: -консультація щодо порядку оскарження дій Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни з приводу відкриття виконавчого провадження (500,00 грн.); -дослідження документів щодо виконавчого провадження АСВП №62175852 (500,00 грн.); -підготовка позовної заяви до суду (500,00 грн.).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що вартість судових витрат на професійну правничу допомогу суттєво завищена та неспівмірна із наданими послугами, а тому відсутні наявні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги доводи відповідача та зміст виконаних робіт (наданих послуг), згідно з актом від 20.07.2020 року, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки підготовка позовної заяви до суду не передбачала зібрання значного обсягу доказів (до позову надано лише копії паспорта громадянина України та ідентифікаційного номера позивача, посвідчення учасника бойових дій, оскаржуваної постанови, виконавчого напису) та збирання доказів не вимагало подання адвокатських запитів чи інших зусиль адвоката.

Більше того, витрати на надання консультації щодо порядку оскарження дій приватного виконавця, написання та подання позову у загальній сумі 1000,00 грн. суд вважає завищеними, адже спірні правовідносини не вирізняються своєю складністю та з питання вирішення подібних правовідносин судами України напрацьовано сталу судову практику.

З приводу витрат, які пов`язані з наданням позивачу послуг адвокатом по дослідженню матеріалів виконавчого провадження, то суд роз`яснює, що такі витрати не відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В даному випадку, підсумовуючи, суд зазначає, що справа не є справою значної складності, розглянута за відсутності сторін/представників сторін, виконавче провадження відкрито задля стягнення заборгованості у розмірі 9696,27 грн., а всі виконані за договором роботи направлені на підготовку лише позовної заяви.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи, а відтак, підлягає зменшенню до 500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору у справі, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався у даній справі, а отже, враховуючи приписи ст.139 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись ст.ст.2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 271, 272, 287, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправною та скасування постанови задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №62175852 від 26.05.2020 року.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Судовий збір стягненню із сторін не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Суддя Сасевич О.М.