Рішення № 90823089, 03.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.08.2020

ЄУН 937/3725/20

2/937/1991/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 127247,08 грн., посилаючись на те, що 24.01.2017 року між відповідачем та АТ «Альфа-Банк» було укладено Угоду про надання особистого кредиту № 500578584, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 199120 грн, з обов`язком погасити кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту. Свої зобов`язання Банк виконав, а кредитор свої зобов`язання не виконує, в результаті чого заборгованість по кредитному договору станом на 25.03.2020 року становить 127247,08 грн., яка складається з строкової заборгованості у розмірі 53590,13 грн., простроченої заборгованості у розмірі 61444,01 грн., строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 5552,12 грн., простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 4510,82 грн., штрафи у розмірі 3250,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення у разі виникнення обставин, викладених в ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, судовою повісткою про виклик за останньою відомою адресою зареєстрованого місця проживання. Від відповідача 02.07.2020 року надійшла заява про відкладення розгляду справи через спалах корона вірусу відкласти розгляд справи на інший час, у наступне судове засідання 03.08.2020, при тому, що відновлено транспортне сполучення відповідач будучи повідомлений про час та місце судового розгляду не з`явився. Про поважні причини своєї неявки суду він не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позовних вимог від нього не надходило. Тому суд визнає неявку відповідача з неповажних причин, та, на підставі заяви позивача, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити по справі заочне рішення.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 2020 року у справі № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 липня 2020 року (в редакції на момент ухвалення рішення) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 траня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно до положення ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24.01.2017 року між АТ «Альфа-банк» та відповідачем було укладено Угоду про надання особистого кредиту, до умов якого останній приєднався підписавши Заяву про акцепт публічної пропозиції, оферту на укладання угоди, додаток 1 до угоди «Графік платежів», якими він погодився на одержання Кредиту та його умови, які розміщені на інтернет –сторінці Банку www.alfabank.com.ua.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 24.01.2017 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

З анкети-заяви позичальника, оферти на укладання угоди, додатку 1 до угоди «Графік платежів» від 24.01.2017 року, підписаної сторонами, убачається, що Банк надав відповідачу кредит у розмірі 199120 гривень на строк 48 місяців, з номінальною процентною ставкою(річних) 10.99%, комісією за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості 3400 грн., страхування 9120,00 грн.

Банк надав розрахунок, згідно якого заборгованість відповідача за Угодою про надання особистого кредиту станом на 25.03.2020 року становить: 127247,08 грн., яка складається з розміру строкової заборгованості – 53590,13 грн., простроченої заборгованості – 61444,01 грн., строкової заборгованості по нарахованим процентам та комісії – 4452.12 грн., простроченої заборгованості по нарахованим процентам та комісії – 4510,82 грн., штрафу – 3250,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, як передбачено ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами анкети-заяви позичальника, оферти на укладання угоди, додатку 1 до угоди «Графік платежів» від 24.01.2017 року, підписаної сторонами, сторони погодили розмір кредиту – 199120 грн., на строк 48 місяців, розмір номінальної процентної ставки ставки(річних) 10,99%, комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості 3400,00 грн., страхування 9120,00 грн..

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 25.03.2020 року становить: 127247,08 грн., яка складається з розміру строкової заборгованості – 53590,13 грн., простроченої заборгованості – 61444,01 грн., строкової заборгованості по нарахованим процентам та комісії – 4452.12 грн., простроченої заборгованості по нарахованим процентам та комісії – 4510,82 грн., штрафу – 3250,00 грн. Відповідач наданими йому правами не скористався, вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не повернув, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення станом на 25.03.2020 року строкової заборгованості – 53590,13 грн., простроченої заборгованості – 61444,01 грн., строкової заборгованості по нарахованим процентам та комісії – 4452.12 грн., простроченої заборгованості по нарахованим процентам та комісії – 4510,82 грн. підлягають задоволенню.

Щодо частини позовних вимог про стягнення станом на 25.03.2020 року штрафу 3250,00 грн. суд зазначає на таке.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа-банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Стаття 624 ЦК України передбачає, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України позивач не пред`явив.

У анкеті-заяві позичальника, оферті на укладання угоди, додатку 1 до угоди «Графік платежів» від 24.01.2017 року, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розміру штрафу його конкретного розрахунку не навів, взагалі не послався на підстави, за яких він визначився з розміром нарахування. В позові позивач посилався на Угоду, яка розміщений на інтернет –сторінці Банку www.alfabank. ІНФОРМАЦІЯ_1 ua, як невід`ємну частину спірного договору.

Разом з тим, на підтвердження позовних вимог позивач взагалі не надав суду цю Угоду.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, яку саме Угоду розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з нею, підписуючи заяву-анкету про приєднання до неї, а також те, що вказана угода на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (штрафу), та, зокрема, саме у зазначеному банком розмірі.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року(справа 342/180/17) роздруківка Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в його умови та правила споживчого кредитування, кредитор міг додати до позовної заяви вказані Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови щодо сплати неустойки, відсутність у анкеті-заяві, оферті на укладання угоди, додатку 1 до угоди «Графік платежів» від 24.01.2017 року, домовленості сторін про сплату штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком доводи достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частина шоста статті 81 ЦПК України проголошує, що доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява N 28342/95, § 61,).

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 3250,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» суму заборгованості за договором №500578584 від 24.01.2017 у розмірі 123 997 (сто двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 08 копійок, з яких: 53590,13 грн. – строкова заборгованість, 61444,01 грн. – прострочена заборгованість, 4452,12 грн. – строкова заборгованість по нарахованих відсотках та комісіях, 4510,82 грн. – прострочена заборгованість по нарахованих відсотках та комісіях, а також стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2048 (дві тисячі сорок вісім ) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, UA253003460000037396000000004, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна