Рішення № 90816888, 06.08.2020, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/678/20

Провадження № 2/576/288/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Колодяжного А.О.,

за участю секретаря – Терені Л.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер», про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -

встановив:

16.04.2020 р. до суду надійшла позовна заява підписана Мовчаном Р.А., який діє від імені ОСОБА_1 , з вимогами до ТОВ «Займер». У позові представник ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту № 8319 від 28.09.2019 р., який нібито укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер». Позовні вимоги обґрунтовувались наступним. Позивачу із 28.09.2019 р. почали надходити дзвінки із ТОВ «Займер» з вимогою повернення боргу. 21.01.2020 р. позивач звернулась до відповідача та просила провести перевірку щодо шахрайських дій, які повязані нібито із отриманням кредиту, надати докази укладення договору кредиту. 31.01.2020 р. вона отримала від відповідача відповідь. Вважає, що підписання кредитного договору відбулось з порушенням прав споживача та законодавства України. Зокрема, позивач стверджує, що сторони при підписанні договору порушили вимоги ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», ст. 1055 ЦК України. У позові також зазначається, що оскільки позивач не бажала отримати кредит, кредиту не отримувала, кредитна угода не відповідає волевиявленню позивача, спірний правочин слід визнати недійсним (а.с.1-4).

21.04.2020 р. суд відкрив провадження у цій справі і з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України та прохання сторони позивача, вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження (а.с.15-16). Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні.

12.05.2020 р. до суду надійшов відзив відповідача (а.с.23-66). Разом із відзивом відповідач надав докази відправлення його копій позивачу та представнику позивача, які отримали їх 15.05.2020 р. та 11.05.2020 р. відповідно (а.с.21-22).

У відзиві відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що позивач надавала згоду на укладення кредитного договору. Зокрема, відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті www.cly.ua. На цій сторінці розміщена інформація про підприємство, копії правовстановлюючих документів, а також пропозиція (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення. Оформлення кредиту здійснюється шляхом заповнення заявки на отримання кредиту з обов`язковим зазначенням суми кредиту, його строку. Заявка підписується за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надходить на телефон заявника. Також проходить перевірка банківської картки заявника. У разі позитивного рішення про надання кредиту у особистому кабінеті заявник ознайомлюється із індивідуальною частиною договору і якщо погоджується, підписує його одноразовим ідентифікатором та отримує кошти на визначену банківську картку. Позивач, отримала кредит саме таким чином і вона ініціювала укладення такого договору, оформивши відповідну заявку на сайті відповідача і підписала цей договір одноразовим ідентифікатором. Також відповідач зазначав, що правочин був вчинений у електронній формі, гроші були перераховані на картку позивача, на спірні відносини не поширюються вимоги Закону України «Про споживче кредитування», доказів шахрайства відносно позивача надано не було.

У встановлений судом строк сторона позивача не подала відповіді на відзив. З урахуванням п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцевих положень» ЦПК України (в редакції, що діяла до 17.07.2020 р.), строк для подання відзиву був продовжений на час карантину.

17.07.2020 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого, Процесуальні строки, які були продовжені відповідно п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Оскільки сторонами не було подано жодних клопотань щодо продовження чи поновлення процесуальних строків, суд вирішив розглянути цю справу.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Стороною позивача не оспорюється той факт, що відповідач в мережі Інтернет має сайт www.cly.ua. На цьому сайті розміщена інформація про підприємство, копії правовстановлюючих документів, тощо, а також Публічна пропозиція (Договір оферти) ТОВ «Займер» на укладення договору про надання фінансового кредиту (а.с.32-34).

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Розділом 2 Публічної пропозиції (Договір оферти) ТОВ «Займер», встановлений порядок надання кредиту та підписання кредитного договору.

За умовами вказаних розділів, з метою отримання кредиту заявник заповнює на сайті Товариства заявку в електронному вигляді. У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні, достовірні та актуальні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту. Підтвердженням згоди заявника на отримання кредиту є направлена заявка та одночасна перевірка дійсності банківської платіжної картки. Перевірка дійсності банківської платіжної картки відбувається шляхом блокування наперед невідомої заявнику довільної суми в розмірі до 3 грн. та наступним зазначенням заявником конкретної суми, що була заблокована. Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер, та шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті заявника на сайті Товариства. У випадку прийняття рішення про надання кредиту заявнику, електронний договір, укладений між Товариством та заявником, розміщується в особистому кабінеті заявника на сайті Товариства. Електронний договір підписується сторонами шляхом накладення електронних підписів одноразовими ідентифікаторами в якості аналогів власноручних підписів заявника та представника Товариства. У разі прийняття рішення про надання кредиту Клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому Кабінеті. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора.

Таким чином, без входу на сайт, без заповнення відповідної електронної заявки із персональними даними, без отримання більше ніж одного смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем укласти неможливо.

З наданої відповідачем заявки № 12300, вбачається, що при оформленні заявки на видачу кредиту позивачу, були заповнені усі розділи, що містять інформацію з персональними даними позивача (а.с.35-36). Зокрема, у заявці мались прізвище, ім`я, по-батькові позивача, її номер паспорту, електронна адреса, адреса проживання, дата народження, номер мобільного телефону, номери мобільних телефонів родичів. Також маються і фотознімки паспорту позивача, а також позивача разом із паспортом (а.с.41-42).

Із роздруківки особистого кабінету позивача, слідує, що також вона оформлювала позику у відповідача і до часу спірного договору (а.с.43).

Також відповідачем надано й індивідуальну частину договору № 83019 від 28.09.2019 р., яка підписана позивачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 , тобто введенням цієї комбінації цифр та букв, які були надіслані їй на мобільний номер (а.с.38-40). Ця індивідуальна частина договору включає всі істотні умови для відповідного виду договору.

Як вбачається із довідки ТОВ «Платежі онлайн», грошові кошти в сумі 4000 грн. по кредиту № 83019 були 28.09.2019 р. перераховані на платіжну картку НОМЕР_2 , тобто ту картку, що вказана у індивідуальній частині договору № 83019 від 28.09.2019 р. (а.с.65).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням тієї кількості персональних даних позивача, її фотознімків із паспортом, застосування її мобільного телефону, які були використані під час оформлення кредиту, позивачем не надано суду, належних та допустимих доказів того, що вона не укладала кредитний договір та не отримувала кошти.

Крім того, ст. 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, суд не може прийняти до уваги твердження позивача щодо недотримання письмової форми договору. Також суд не може прийняти і доводи позивача щодо невідповідності даного договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки в силу пунктів 1 та 7 частини 2 статті 3 цього закону, він не поширюється на дані правовідносини.

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 3, 205, 207, 652, 639 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 19, 85, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер», про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Колодяжний