Постанова № 9081631, 08.04.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

08.04.10                                                                                           Справа № 15/105-1879

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача (скаржник) - не з’явився

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продекспорт», вих.№10/03-12 від 02.03.2010 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 27.01.2010 року, суддя Бучинська Г.Б,

у справі № 15/105-1879

за позовом Дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати», м.Львів

до відповідача Приватного підприємства «Продекспорт», м.Тернопіль

про стягнення 74285,63 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.01.2010 року по справі №15/105-1879 позов ДП «Савсервіс Карпати»задоволено частково, стягнено з ПП «Продекспорт»на користь ДП «Савсервіс Карпати»73372,87 грн. –основного боргу, 116,52 грн. –3% річних та 770,09 грн. –пені. В частині стягнення 26,15 грн. –пені в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи ст.ст. 526, 530, 655 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України. Поряд з цим, суд враховуючи умови договору купівлі-продажу №ТG 01/0107 від 01.07.2007 року, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.625 ЦК України вважає підставними заявлені до стягнення 770,09 грн. –пені та 116,52 грн. –3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Продекспорт»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 27.01.2010 року по справі №15/105-1879, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, не думку скаржника, матеріалами справи не підтверджується заявлена позивачем до стягнення заборгованість, а акт звірки зі сторони відповідача підписано не уповноваженою особою. Крім того, зазначає про неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи у господарському суді.

Представники скаржника (відповідача) та позивача в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.

13.03.2010 року на адресу суду надійшов лист від ПП «Продекспорт», в якому останнє просить залишити без розгляду подану ним апеляційну скаргу в зв’язку з укладенням договору про переведення боргу від 18.01.2010 року.

Колегія суддів розглянувши зазначене клопотання прийшла до висновку, що таке слід відхилити, оскільки підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду не вбачає. Крім того, вказаний договір №11 про переведення боргу від 18.01.2010 року відповідачем у ході розгляду справи у суді першої інстанції до матеріалів справи не долучався, хоча був укладеним за 10 днів до прийняття рішення.

Разом з тим, судом відзначено, що заяви про відкликання апеляційної скарги чи відмова від апеляційної скарги до суду від ПП «Продекспорт»не надходили.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

01 липня 2007 року між Дочірнім підприємством «Савсервіс Карпати»(в тексті договору - продавець) та Приватним підприємством «Продекспорт»(в тексті договору –покупець) укладено договір купівлі - продажу №TG 01/0107, відповідно до умов якого, а саме п.1.1, 1.2 продавець (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі. Найменування, асортимент кількість та ціна товару, що є предметом даного договору визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо до закінчення строку дії даного договору кожна з сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.

Відповідачем підписано вказаний договір з протоколом розбіжностей, зокрема, змінивши п.2.2 договору (яким передбачив право відповідача відмови від співробітництва) та п.7.4 договору (яким передбачено у разі прострочки оплати товару сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ дійсної на момент здійснення такої прострочки).

Згідно п. 5.1. договору купівлі-продажу № TG 01/0107 від 01.07.2007 року покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору. Продавець має право, за погодженням з покупцем, змінити умови розрахунків за товар, шляхом підписання сторонами Додатку №1 у новій редакції.

Згідно з додатку № 1 від 03.01.2008р. до договору № TG 01/0107 від 01.07.2007р. покупець зобов’язався оплачувати товар на умовах відтермінування платежу в залежності від торгової марки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, відповідачем отримано від позивача товар на загальну суму 155519,94 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 07.08.2009 року №32191406, №32191398; від 15.08.2009 року №32261185, №32261186, №32261187, №32261196, №32261255, №32261184, №32271054, №32271043, №32271053; від 22.08.2009 року №32340936, №32340997, №3234097, №32340907; від 12.09.2009 року №32533399, №3253397, №32551697, №32533398; від 17.09.2009 року №32601842, №32602994, №32602977, №32602978, №32602979; від 25.09.2009 року №32680821, №32680709, №32680708, №32680707, №32680789, №32680788, підписаними зі сторони позивача та відповідача та скріпленими відтисками печаток сторін.

Судом відзначено, що накладними від 07.08.2009р року № 32191398, від 15.08.2009 року № 32271043, від 22.08.2009 року № 32340907, від 17.09.2009 року №32601842, №32602994, від 25.09.2009 року №32680821, №32680709 позивач поставив відповідачу товар, порядок розрахунків за який не визначений додатком № 1 до договору.

Враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, яким передбачено, що якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.11.2009р. про сплату суми боргу в розмірі 132989,25 грн.

Проте, відповідачем оплата за отриманий товар проведена не в повному обсязі. Станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 73372,87 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу є підставним та підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 7.4 договору купівлі - продажу №TG 01/0107 від 01.07.2007 року (з врахуванням протоколу розбіжностей до вказаного договору) передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у разі прострочки покупцем (відповідачем) оплати вартості товару.

Враховуючи наведене, а також положення ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача 770,09 грн. –пені.

Поряд з цим, із врахуванням ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, судом підставно стягнено з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 116,52 грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що матеріалами справи не підтверджується заявлена позивачем до стягнення заборгованість спростовується вищенаведеним. Щодо зауважень скаржника, що акт звірки зі сторони відповідача підписано не уповноваженою особою, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній вказаний акт.

Разом з тим, колегією суддів відзначено, що до апеляційної скарги не долучено жодного доказу, яким би спростовувались викладені в рішенні суду обставини. На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року по даній справі, доказів погашення суми боргу відповідачем не представлено.

Щодо зауважень скаржника про неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи у господарському суді, то таке не заслуговує на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі від 12.10.2009 року, ухвал, якими відкладено розгляд справи від 28.10.2009 року та 09.12.2009 року, ухвали від 04.11.2009, якою перенесено засідання у справі (повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, арк. справи 69, 76, 78) відповідачу надавалась можливість подати суду відзив на позов, проте останній таким правом не скористався відзиву на позов не подав. Поряд з цим, відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 27.01.2010 року по справі №15/105-1879 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продекспорт»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.