Постанова № 9081520, 15.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2010                                                                                           № 51/560

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача           Токар Ю.В.,

від відповідача          не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2010

у справі № 51/560 ( .....)

за позовом                               Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до                                                   Кредитної спілки «Ефір»

про                                                   стягнення 4561,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Кредитної спілки «Ефір» (відповідача) до Державного бюджету 3819,94 грн. заборгованості з орендної плати, 312,46 грн. інфляційних нарахувань та 429,39 грн. пені за договором № 3007 від 07.04.2006.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 269,94 грн. заборгованості з орендної плати, 448,77 грн. пені, 300,07 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2010 у справі № 51/560 позов задоволено частково. Стягнуто з Кредитної спілки «Ефір» в доход Державного бюджету України 269,94 грн. заборгованості з орендної плати, 448,77 грн. пені, 82,20 грн. інфляційних нарахувань, 17,90 грн. державного мита, 41,43грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення змінити в частині зменшення інфляційних нарахувань та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:

07.04.2006 між сторонами був укладений договір оренди № 3007 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого позивач зобов’язався передати, а відповідач – прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 14,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42, а саме: приміщення № 38 (ІІ поверх, група приміщень № 2), яке знаходиться на балансі Національної телекомпанії України (балансоутримувач) для здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Пунктом 10.1. договору передбачено строк його дії – з 07.04.2006 до 07.03.2007.

Відповідно до п. 10.5 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

За актом приймання-передачі від 07.04.2006 позивач передав, а відповідач прийняв вищевказане майно.

Порядок розрахунків визначений в розділі 3 договору. Так, відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку – лютий 2006 р.: 823,31 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди – квітень 2006 р. буде визначена шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень та квітень 2006 р.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору перерахування здійснюється відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок балансоутримувача: р/р 35223005000821 в УДК м. Києва, МФО 820019, код ЗКПО 23152907.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.4 договору).

26.04.2007 між сторонами був укладений додатковий договір № 1 від 26.04.2007 про внесення змін до договору оренди № 3007 від 07.04.2006, відповідно до якого мету використання у п. 1.1. договору викладено у такій редакції: «з метою здійснення діяльності з надання фінансових послуг»; абзаци 1, 3 п. 3.1. договору викладено в такій редакції: «Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший /базовий/ місяць розрахунку – січень 2007 р.: 1784,13 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року».

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки відповідач продовжував після 07.03.2007 користуватися майном площею 14,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42, а саме: приміщення № 38 (ІІ поверх, група приміщень № 2), а позивач проти наведеного будь-яких заперечень не висловлював, суд першої інстанції зробив висновок, що, в силу вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, договір неодноразово був поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме до 05.02.2008, до 05.01.2009, до 07.12.2010.

Відповідач листом від 27.01.2009 № 28 звернувся до позивача з пропозицією припинити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.04.2006 № 3007 з 01.02.2009.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

01.02.2009 за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна відповідач повернув, а позивач прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 14,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42, а саме: приміщення № 38 (ІІ поверх, група приміщень № 2).

Позивач листом від 05.05.2009 № 30-05/5219 звернувся до відповідача з вимогою про сплату 3819,94 грн. заборгованості з орендної плати, 366,27 грн. пені в строк до 15.05.2009.

Як вбачається із матеріалів, за період з квітня 2006 року до 1 лютого 2009 року відповідач повинен був сплатити до державного бюджету орендну плату у розмірі 30659,64 грн. Однак, відповідачем було сплачено лише 27264,77 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за період з листопада 2008 року до 1 лютого 2009 року становить 269,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач не сплатив у повному обсязі оренду плату за договором № 3007 від 07.04.2006, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 269,94 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо своєчасної сплати орендної плати, позивачем нараховано за період з 11.12.2008 до 08.09.2009 пеню у розмірі 448,77 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач допустив помилку та сума пені за вказаний період є дещо більшою, ніж вказав позивач. Так, виходячи із частини суми заборгованості у розмірі 47,45 грн. за два періоди з 11.03.2009 по 14.06.2009; з 15.06.2009 по 11.08.2009, розмір пені складатиме відповідно 3,00 грн. і 1,66 грн., а не як зазначив позивач 1,81 грн. і 0,80 грн., виходячи з такого розрахунку: 47,45 х 24 % / 100% / 365 дн. х 96 дн. = 3,00 грн.; 47,45 х 22 % / 100% / 365 дн. х 58 дн. = 1,66 грн. За інші періоди позивачем розмір пені розрахований правильно.

Отже, за вказаний період із всієї суми заборгованості розмір пені складає 450,83 грн., а не 448,77 грн. як зазначив позивач.

Враховуючи те, що відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 ПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача пеню в заявленій сумі - 448,77 грн.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує із позовної заяви та розрахунку інфляційних нарахувань, позивач просив стягнути інфляційні нарахування в сумі 300,07 грн. за період з грудня 2008 р. по серпень 2009 р., а не з грудня 2008 р. по березень 2009 р. як вказує суд першої інстанції.

Такий висновок підтверджується тим, що в розрахунку інфляційних нарахувань позивачем зазначено індекси інфляції за місяці з грудня 2008р. по серпень 2009 р. включно (тобто до дати подання позовної заяви до суду – 01.09.2009) і відповідно здійснено нарахування із суми заборгованості:

1191,42 грн. за період з грудня 2008 р. по серпень 2009 р.:

1191,42 грн. х 110,5222% / 100% = 1316,78 грн. - 1191,42 грн. = 125,36 грн.;

1272,09 грн. за період з січня 2009 р. по серпень 2009 р.:

1272,09 грн. х 108,2489% / 100% = 1377,02 грн. - 1272,09 грн. = 104,93 грн.;

1308,98 грн. за період з лютого 2009 р. по серпень 2009р.:

1308,98 грн. х 105,1982% / 100% = 1377,02 грн. - 1308,98 грн. = 68,04 грн.;

47,45 грн. за період з березня 2009 р. по серпень 2009 р.:

47,45 грн. х 103,6435 % / 100 % = 49,18 грн. – 47,45 грн. = 1,73 грн.

Отже, розмір інфляційних нарахувань становить 125,36 грн. + 104,93 грн. + 68,04грн. + 1,73 грн. = 300,06 грн. Однак, позивачем допущено арифметичну помилку та вказано інфляційні нарахування у розмірі 300,07 грн.

Враховуючи те, що суд першої інстанції помилково визначив період нарахування інфляційних втрат та відповідно їх суму - 82,20 грн., рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2010 у даній справі підлягає зміні в частині стягнення суми інфляційних нарахувань та відповідно судових витрат.

За таких обставин, апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2010 у справі №51/560 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кредитної спілки «Ефір» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 37, к. 2, ідентифікаційний код 20059254) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України (ВДК у Шевченківському районі м. Києва, р/р 31111094700011, код 26077968 ГУДК в м. Києві, МФО 820019, КЕКД: 22080300) 269,94 грн. (двісті шістдесят дев’ять гривень 94 коп.) заборгованості з орендної плати, 448,77 грн. (чотириста сорок вісім гривень 77 коп.) пені, 300,06 грн. (триста гривень 06 коп.) інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з Кредитної спілки «Ефір» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 37, к. 2, ідентифікаційний код 20059254) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 101,99 грн. державного мита, 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача 0,01 грн. інфляційних нарахувань відмовити».

Стягнути з Кредитної спілки «Ефір» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 37, к. 2, ідентифікаційний код 20059254) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 50,99 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №51/560 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.04.10 (відправлено)