Постанова № 9081512, 08.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2010                                                                                           № 54/386

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Тридента Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009

у справі № 54/386 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Агротех-Гарантія"

до                                                   ТОВ "Тридента Агро"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 238328,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" про стягнення 204.979,70 грн. інфляційних втрат та 26.169,62 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати товару, поставленого позивачем за договором купівлі-продажу № 28-02-07/П від 22.02.2007 р.

У судовому засіданні 04.11.2009 р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог на 7.179,33 грн. Нова ціна позову згідно з розрахунком позивача становить 238.328,65 грн. Заява прийнята місцевим судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 54/386 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А, ідентифікаційний код 25591321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" (37632, Полтавська область, Миргородський район, с. Бакумівка, ідентифікаційний номер 31622816) 209.710 (двісті дев’ять тисяч сімсот десять) гривень 60 коп. інфляційних втрат, 28.618 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 05 коп. процентів річних, 2.383 (дві тисячі триста вісімдесят три) гривні 28 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує про те, що судом неправомірно нараховані інфляційні втрати в розмірі 209.710,60 грн. та 3 відсотки річних на два дні більше, чим мало б бути нараховано відповідно до обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” і порушено апеляційне провадження у справі № 54/386, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.03.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.04.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2010 р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Апелянт своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не з’явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 р. у справі № 6/563 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО", яке набрало законної сили 29.07.2009 р. (згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 р.), встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань з поставки оплаченого товару за договором № 28-02-07/П від 22.02.2007 р., внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 387.778,47 грн.

Вказаним рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 р. у справі № 6/563 з відповідача, серед іншого, стягнуто і суму попередньої оплати товару в розмірі 387.778,47 грн. Нарахування на вказану суму інфляційних втрат та 3 % річних не було предметом розгляду у справі № 6/563.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та процентів річних за порушення грошового зобов’язання зі сплати суми боргу у розмірі 387.778,47 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом за вих. № 430 від 27.04.2007 р. позивач відмовився від договору № 28-02-07/П від 22.02.2007 р. та вимагав повернення сплачених ним коштів. Вказаний лист був отриманий відповідачем 11.05.2007 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, зобов’язання мало бути виконане у строк до 18.05.2007 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 209.710,60 грн. інфляційних втрат та 28.618,05 грн. процентів річних, нарахованих на суму основної заборгованості в сумі 387.778,47 грн. за період з 19.05.2007 р. по 03.11.2009 р.

Згідно з розрахунком місцевого суду, який перевірено колегією суддів на відповідність законодавству, розмір інфляційних втрат становить 209.788,15 грн., а розмір процентів річних становить 28.684,98 грн.

Оскільки позивачем не заявлялось клопотань про вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають задоволенню у сумі 238.328,65 грн. за розрахунком позивача.

При цьому апеляційна інстанція також бере до уваги і те, що основний борг в розмірі 387.778,47 грн., стягнутий з відповідача серед іншого рішенням Господарського суду м. Києва у справі у справі № 6/563, станом на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 54/386 відповідачем не погашений, що підтверджується листом ВДВС Голосіївського районного управління юстиції від 18.03.2010 р. № 278/1-2010р. (копія – у справі).

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Колегія суддів також відзначає, що відповідач помилково вважає, що місцевий суд неправомірно нарахував інфляційні втрати в розмірі 209.710,60 грн., посилаючись на Лист Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 р., у якому вказано, що при визначені суми боргу з урахуванням індексу інфляції у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, що зроблені у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу інфляції відповідного періоду.

Апеляційним судом встановлено, що сума боргу в розмірі 387.778,47 грн. складається з внесків, що зроблені в різні періоди. Водночас грошове зобов'язання на всю суму в розмірі 387.778,47 грн. виникло у відповідача з 19.05.2007 р. – після отримання письмової вимоги про повернення передоплати за товар, що підтверджується листом № 430 від 27.04.2007 р. та поштовим повідомленням від 11.05.2007 р.

Відтак, розрахунок місцевого суду відповідає положенням законодавства.

Окремо колегія суддів відзначає, що апелянт, стверджуючи про неправомірне нарахування 3 відсотків річних (на два дні більше), жодним чином не обґрунтував неправомірність такого нарахування, не подав відповідного контррозрахунку.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 54/386 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 54/386 – без змін.

2. Матеріали справи № 54/386 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді