Постанова № 9022663, 24.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2009                                                                                           № 22/229

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Костюченко О.М.;

від відповідача – Асадча А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Київський склотарний завод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2009

у справі № 22/229 (суддя

за позовом                               Державне підприємство "Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України"

до                                                   ЗАТ "Київський склотарний завод"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” (надалі ДП “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України”, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства “Київський склотарний завод” (надалі ЗАТ “Київський склотарний завод”, відповідач) суми заборгованості в розмірі 15933,97 грн. - сума основного боргу, 576,24 грн. - сума пені.

Враховуючи наданий відповідачем відзив, здійснивши перерахунок суми заборгованості, часткову сплату відповідачем боргу в сумі 5957,97 грн., позивач змінив предмет позову та просив стягнути з ЗАТ “Київський склотарний завод” 9064,55 грн. суми основного боргу, 1797,76 грн. суми пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.11.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ “Київський склотарний завод” на користь ДП “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” 9064,55 грн. суми боргу за договором № 32 від 01.07.2003 року, 234,97 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2009 року та стягнути з ЗАТ “Київський склотарний завод” на користь ДП “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” 6075,55 грн. суми боргу, 60,75 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача 1270,00 грн. вартості відвідувань медично-санітарної частини та 1719,00 грн. за послуги по організації роботи оздоровчого пункту.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2009 року апеляційну скаргу ЗАТ “Київський склотарний завод” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 22/229. Розгляд справи призначено на 17.12.2009 року

          Розпорядженням від 17.12.2009 року в.о. голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному розгляд апеляційної скарги у справі № 22/229 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.

          В судовому засіданні 17.12.2009 року виникла необхідність у витребувані додаткових документів, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 24.12.2009 року.

          Розпорядженням від 24.12.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі № 22/229 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Гольцової Л.А.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01.07.2003 року між ДП “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” та ЗАТ “Київський склотарний завод” укладено договір № 32 (далі – Договір) за умовами якого виконавець організовує та здійснює медичне обслуговування працюючого контингенту замовника у фахівців виконавця (крім викликів лікарів додому), а також проведення медичних оглядів при прийомі на роботу, працюючих в шкідливих умовах, водіїв транспортних засобів тощо (п. 1.1 договору).

          Згідно п. 1.2 Договору виконавець організовує роботу фельдшерського здоровпункту та стоматологічного кабінету на території замовника; а замовник (відповідач у справі) користується послугами фахівців медсанчастини та сплачує за надані медичні послуги на умовах договору (п. 1.3 договору).

Відповідно п. 3.1 Договору замовник здійснює оплату медичних послуг шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця коштів:

- за медичне обслуговування працівників фахівцями медсанчастини щомісячно згідно рахунків-фактури на протязі 5-ти банківських днів після їх отримання (вартість відвідування в додатку № 1);

- за медичне обслуговування фельдшерським здоровпунктом та стоматологічним кабінетом – щомісячно згідно додатка № 1 до договору протягом 5-ти банківських днів після їх отримання;

- за проведення медичних оглядів (п.п. 2.1.1 Договору) шляхом 100% передплати згідно рахунків-фактур.

          Згідно з п. 3.3 договору щомісячно виконавець складає акт виконаних робіт в двох примірниках, надає замовнику, які той після підпису повертає виконавцю і одному екземплярі.

Враховуючи, що відповідач не надав суду протокол розбіжностей до Договору між сторонами виникли договірні відносини.

          Заборгованість відповідача за укладеним договором за період з 01.08.2008 року по 30.11.2008 року виникла у зв’язку з неповною оплатою послуг по виконанню яких позивачем складені та направлені відповідачу згідно опису документів 03.02.2009 року наступні документи: рахунки-фактури № СФ-004596 від 29.08.2008 року на суму 2490,00 грн., № СФ-004808 від 30.09.2008 року на суму 2439,37 грн., № СФ-004863 від 30.09.2008 року на суму 3750,00 грн., № СФ-005137 від 31.10.2008 року на суму 3600,00 грн., № СФ-004465 від 21.10.2008 року на суму 1719, 39 грн., № СФ-005171 від 31.10.2008 року на суму 2465,91 грн., № СФ-005402 від 28.11.2008 року на суму 90,00 грн., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СМ-УС89048 від 29.08.2008 року на суму 2490,00 грн., № СМ-УС89275 від 30.09.2008 року на суму 2439,37 грн., № СМ-УС89323 від 30.09.2008 року на суму 3750 грн., № СМ-УС89609 від 31.10.2008 року на суму 3600,00 грн., № СМ-УС89433 від 21.10.2008 року на суму 1719, 39 грн., № СМ-УС89641 від 31.10.2008 року на суму 2465,91 грн., № СМ-УС89877 від 28.11.2008 року на суму 90,00 грн., податкові накладні № 3593 від 29.08.2008 року , № 3815 від 30.09.2008 року, № 3862 від 30.09.2008 року, № 4153 від 31.10.2008 року, № 3875 від 21.10.2008 року, № 4183 від 31.10.2008 року, № 4418 від 28.11.2008 року, списками пацієнтів. Зазначені документи у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи, їх направлення відповідачу підтверджується описом з відміткою пошти про прийняття до відправлення, поштовим чеком № 6941 від 03.02.2009 року, поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

          У відповідності з пунктами 5.1, 5.2 Договору договір укладений на безстроковий термін, і може бути розірваний з ініціативи однієї із сторін з попередженням за один місяць.

Як вбачається з матеріалів справи листом відповідач просив розірвати договірні відносини з 01.11.2008 року, а факт розірвання договору сторонами не заперечується.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів даної справи, суми зазначені у рахунках-фактурах та порядок здійснення їх оплати, частково погоджені позивачем у зв’язку з чим з врахуванням також суми сплаченої відповідачем в розмірі 5957,97 грн. 25.09.2009 року, згідно платіжного доручення № 766 сума заборгованості відповідача становить 7345,14 грн. основного боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції що підвищення вартості медичного обслуговування з 15,00 грн. до 30,00 грн., що стало підставою для перерахування відповідачем суми заборгованості, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, наданим позивачем листом-погодженням за вих. № 122 від 06.06.2008 року у якому зазначено про підвищення вартості тарифу при одноразовому зверненні робітника за медичною допомогою з 1 червня поточного року в розмірі 30 грн..

Даний лист відповідає умовам договору, оскільки згідно з п. 5.3 Договору за взаємною згодою сторін в договір можуть бути внесені зміни та доповнення, які оформлюються у письмовому вигляді, підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід’ємною частиною договору. Лист погоджений з боку відповідача, про що свідчить підпис представника датований 17.06.2008 року, засвідчений печаткою підприємства. Вказаний лист оформлений у письмовому вигляді та є невід’ємною частиною Договору про що в ньому прямо зазначено.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що заперечення відповідача щодо безпідставності сплати рахунку № СФ-004465 від 21.10.2008 року на суму 1719,39 грн., є необгрунтованим, оскільки вимогою ЗАТ “Київський склотарний завод” від 07.10.2008 року та накладною № РН-0000013 від 14.10.2008 року підтверджується отримання відповідачем закуплених за вказаною вимогою медпрепаратів на суму 1719, 39 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, медичні препарати на суму 1719, 39 грн. були отримані працівником медичного пункту ЗАТ “Київський склотарний завод” Нечипорук А.М., проте згідно матеріалів справи, остання була одночасно й працівником медико-санітарної частини, та не була уповноважена отримувати медичні препарати від імені відповідача. Відповідач не надав суду довіреності від імені ЗАТ “Київський склотарний завод” на отримання матеріальних цінностей.

Крім того, Договором не передбачено обов’язок ДП “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” поставляти медикаменти ЗАТ “Київський склотарний завод”. Не визначено порядок замовлення медикаментів. У видатковій накладній № РН-0000013 від 14.10.2008 року відсутнє посилання на договір відповідно якого здійснюється поставка. Відсутня вимога позивача відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України про сплату за поставлені медикаменти на суму 1719,39 грн.

Отже, вимоги про стягнення 1719,39 грн. колегія суддів визнає недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 4.1 Договору за несвоєчасне перерахування коштів згідно умов договору (п. 3.1) замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України від суми платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем порушено зобов’язання за Договором, і відповідно заборгованість становить 7345,14 грн. Проте, з 13.02.2009 року (строк оплати послуг) по 25.09.2009 року становила 13303,13 грн.

З врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання в сумі 13303,13 грн. з ЗАТ “Київський склотарний завод” на користь ДП “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” необхідно стягнути 1545,90 грн. пені.

Суд першої інстанції встановивши, що розрахунок пені зроблений позивачем невірно не здійснив перерахунок його розміру відповідно до розмірів облікових ставок Національного банку України.

П. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Враховуючи, що ДП “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшило розмір позовних вимог, які було прийняті господарським судом м. Києва, має місце нова ціна позову в сумі 10862,31 грн., виходячі з якої вирішується спір.

          Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2009 року у справі № 22/229 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов Державного підприємства “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Київський склотарний завод” (04073, м. Київ, Балтійський провулок 23, р/р 26002300012201 у Мінській філії АКБ „Київ” м. Києва, МФО 320605, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідентифікаційний код 00293278) на користь Державного підприємства “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” (04073, м. Київ, Московський проспект, 19, ідентифікаційний код 32453658) 7345,14 грн. (сім тисяч триста сорок п’ять гривень 14 копійок) суми боргу за договором № 32 від 01.07.2003 року, 1545,90 грн. (одна тисяча п’ятсот сорок п’ять гривні 90 копійок) пені, 88,90 (вісімдесят вісім гривень 90 коп.) державного мита, 96,58 грн. (дев’яносто шість гривень 58 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути Державного підприємства “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” (04073, м. Київ, Московський проспект, 19, ідентифікаційний код 32453658) на користь закритого акціонерного товариства “Київський склотарний завод” (04073, м. Київ, Балтійський провулок 23, р/р 26002300012201 у Мінській філії АКБ „Київ” м. Києва, МФО 320605, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідентифікаційний код 00293278) 29,33 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги

3. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу №22/229 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.12.09 (відправлено)