Постанова № 9022662, 22.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2009                                                                                           № 15/113

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –           Шевчук О.Л., Шевчук В.Л.          

від відповідача –           не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2009

у справі № 15/113 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Томіг"

до                                                   Відкритого акціонерне товариство "Прилуцький завод "Білкозин"

про                                                   стягнення 264425,75 грн.

Постанова прийнята 22.12.2009 року в зв’язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 26.11.2009 року відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ „Томіг” звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до ВАТ „Прилуцький завод „Білкозин” про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання зобов’язань за договором.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2009 року позовні вимоги ТОВ „Томіг” були задоволені частково. Стягнуто з ВАТ „Прилуцький завод „Білковин” на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 208046,97 грн. та 3% річних в сумі 34578,55 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду та припинити провадження по справі.

Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норма матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, встановив наступне:

          10.01.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 83 голинного спилку шкір великої рогатої худоби.

          На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку відповідачу вказаного товару в період з 15.01.2008 року по 18.06.2008 року.

          Проте, відповідач ВАТ „Прилуцький завод „Білкозин” своїх зобов’язань за вказаним договором стосовно оплати вартості поставленого товару з відстрочкою 15 банківських днів після отримання товару на склад виконував не належним чином, сплативши лише частину коштів.

          Оскільки відповідачем заборгованість позивачу так і не сплачувалась, останній 17.10.2008 року звернувся до Господарського суду Чернігівської області

з позовом до ВАТ „Прилуцький завод „Білкозин” про стягнення боргу та штрафних санкцій за неналежне виконання договору поставки.

          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.01.2009 року позовні вимоги ТОВ „Томіг” були задоволенні повністю та стягнуто з відповідача на його користь 1717165,90 грн. основного боргу за період з 23.04.2008 року по 16.10.2008 року, витрати від інфляції в розмірі 26069,72 грн. та 3% річних в сумі 17862,93 грн.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін. В касаційному порядку дане рішення не оскаржувалося.

          Оскільки відповідач рішення суду першої інстанції не виконує, присуджену до стягнення суму коштів з урахуванням індексу інфляції та 3% річних позивачу не сплачує, останній звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання за період з 17.10.2008 року по 18.06.2009 рік.

          Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Як зазначалося вище, рішенням суду, яке набрало чинності був встановлений факт порушення відповідачем виконання своїх зобов’язань за договором поставки та присуджено до стягнення суму боргу в розмірі 1717165,90 грн.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.01.2009 року з відповідача був стягнутий боргу з урахуванням штрафних санкцій за період з 23.04.2008 року по 16.10.2008 року.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В даному позову ТОВ „Томіг” просить в зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань стягнути інфляційні витрати та 3% річних за період з 17.10.2008 року по 18.06.2009 року, тобто з моменту звернення до суду з позовом по захист свого порушеного права.

          Даний період заборгованості не був предметом розгляду у суді першої інстанції та позивач не звертався до суду з заявою про збільшення позовних вимог з урахуванням вказаного періоду.

          Враховуючи вище зазначене, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача проте, що провадження по даній справі необхідно припинити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

          Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

          Доводи представника відповідача про те, на виконання рішення суду від 26.01.2009 року Державною виконавчою службою вчиняються дії по примусовому стягненню заборгованості з відповідача, а отже цивільні права та обов’язки позивача як кредитора за договором поставки припинилися, є хибними, оскільки в силу ст.ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

          Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/685 від 20.11.2008 року „Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства” чинне законодавство, зокрема, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання зобов’язання суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простороченої суми за невиконання зобов’язання, і, зокрема, за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, судом першої інстанції вірно був зроблений висновок про задоволення позовних вимог.

Проте, щодо розміру задоволених вимог колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

ТОВ „Томіг” просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 34578,55 грн. за період з 17.10.2008 року по 18.06.2009 року.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача та суду першої інстанції, вважає його вірним, а тому вказані вимоги підлягають повному задоволенню.

Щодо розміру та строку нарахування інфляційних витрат, які були судом першої інстанції задоволені в повному розмірі, необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з позовних вимог та розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, інфляційні витрати останнім нараховувалися з серпня 2008 року.

Судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні вимог в цій частині, оскільки судом першої інстанції вже приймалося рішення про стягнення інфляційних витрат з урахуванням даного періоду.

Проте, не дивлячись на часткове задоволення вимог судом першої інстанції в частині стягнення інфляційних витрат, Господарський суд Чернігівської області здійснив невірний розрахунок вказаних витрат, а тому він підлягає зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 року „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Отже, відповідно до боргу відповідача, при розрахунку інфляційного збільшення враховуються індекси інфляції за листопад, грудень, січень, лютий, березень, квітень та травень місяці.

Таким чином розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за вказаний період виглядає наступним чином:

1717165,90 грн. * 1,113 (101,5*102,1*102,9*101,5*101,4*100,9*100,5=1,113) -1717165,90 грн. = 194039,75 грн.

Отже позовні вимоги ТОВ „Томіг” в частині стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 194039,75 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           За таких обставин, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Прилуцький завод „Білкозин” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2009 року у справі №15/113 підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Прилуцький завод „Білкозин” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2009 року у справі №15/113 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

” Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Прилуцький завод „Білкозин”, (17507, м. Прилуки, вул. Дружби народів, 44, код 00418604, ( п/р невідомий)), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Томіг”, (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 3, код 13848909, п/р 26009611141 в філії ВАТ „Морський транспортний банк” м. Миколаїв) інфляційні витрати в сумі 194039,75 грн.

          В задоволенні позовної вимог про стягнення інфляційних витрат в розмірі 14007,22 грн. – відмовити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Прилуцький завод „Білкозин”, (17507, м. Прилуки, вул. Дружби народів, 44, код 00418604, ( п/р невідомий)), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Томіг”, (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 3, код 13848909, п/р 26009611141 в філії ВАТ „Морський транспортний банк” м. Миколаїв) державне мито за подання позовної заяви в розмірі 2286,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 272,34 грн.”

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Томіг”, (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 3, код 13848909, п/р 26009611141 в філії ВАТ „Морський транспортний банк” м. Миколаїв) на користь Відкритого акціонерного товариства „Прилуцький завод „Білкозин”, (17507, м. Прилуки, вул. Дружби народів, 44, код 00418604, ( п/р невідомий)) мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 70,04 грн.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

          Матеріали справи № 15/113 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді