Рішення № 90814632, 16.01.2020, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1484/14-ц

провадження №2/504/80/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді – Вінської Н.В.,

секретаря – Сухіна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 транспортного страхового бюро України третьої особи ОСОБА_4 про стягнення завданих внаслідок ДТП матеріальних збитків та моральної шкоди,

Встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, який неодноразово уточнював та з урахуванням останніх уточнень /а.с.230-235/, просив стягнути з відповідачів матеріальні збитки (матеріальну) шкоду в розмірі 29756,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., заподіяні внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, яка відбулась 08.05.2011 року.

У обґрунтування позову зазначив, що 08 травня 2011 року відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Toyota» на 28 км автодороги Одеса-Южний, не був уважним не стежив за дорожньою обстановкою, виконуючи маневр – змінюючи напрямок руху не переконавшись, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, допустив зіткнення із автомобілем марки «Nisan Primera» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від керуванням позивача ОСОБА_1 . В наслідок ДТП автомобіль позивача зазнав значних механічних ушкоджень. Цивільно правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ЗАТ «Міська Страхова Компанія», яка на час розгляду справи визнана банкротом. Добровільно ОСОБА_2 відшкодувати завдану ДТП шкоду відмовляється. У зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Окрім того в наслідок ДТП позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що факт дорожньо -транспортної пригоди з вини відповідача призвів до втрат немайнового характеру внаслідок мольних та фізичних страждань через завдання ушкодження належному майну.

У судове засідання представник позивача, ОСОБА_5 не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутність та підтримання позовних вимог.

Представник МТСБУ в судове засідання не з`явився, надавши заяву в якій зазначив, що МТСБУ не порушувала права позивача та діє в межах ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Додатково зазначив, що 13.11.2018 року Господарський суд Донецької області затвердив звіт ліквідаторів та ліквідаційний баланс ПАТ «Міська страхова компанія», яку визнано банкрутом. Виплати будуть здійсненні всі потерпілим даного страховика в порядку черговості отриманих заяв від потерпілих та черговості потерпілих, які визначені в рішенні Господарського суду Донецької області. Додатково надав письмові заперечення на позов.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, надав письмові заперечення в яких просив у задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась про причини неявки суду не повідомила.

Розглянувши позовну заяву, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 08.05.2011 року, близько 20.15 год., ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Тойота», виконуючи маневр – змінюючи напрямок руху не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, створив перешкоду автомобілю «Нісан» д/з НОМЕР_1 , допустив зіткнення між автомобілями в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 визнано винним за вказане адміністративне правопорушення, постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.08.2011 року /а.с.11/.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.04.2011 року. Цивільно правова відповідальність власника т.з. «Toyota Hiace» НОМЕР_2 , застрахована у ЗАТ «Міська страхова Компанія» з лімітом відповідальності за майнову шкоду – 50000 грн., за шкоду заподіяну майну та здоров`ю – 100000 грн. /а.с.40/.

08.05.2011 року, ОСОБА_6 звернувся із заявою – повідомленням про страховий випадок до ЗАТ «Міська страхова Компанія» /а.с.41/.

Відповідно до звіту №101/11 про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Nissan Primera д/н НОМЕР_1 від 22.08.2011 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику Nissan Primera, становить 29756 грн. /а.с.240-260/.

Згідно з листа від 08.12.2011 року, ПАТ «Міська страхова компанія», повідомила ОСОБА_1 , що випадок є страховим та прийняло рішення про відшкодування ОСОБА_1 , суму у розмірі 17756,00 грн. /а.с.8/. Жодні відомості про відшкодування завданих збитків у матеріалах справи відсутні.

19.05.2014 року на сайті ВГСУ опубліковане оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ «Міська страхова Компанія» /а.с.55-56/.

Згідно з скріншоту з сайту МТСБУ, останній повідомив, що ПАТ «Міська страхова Компанія» на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 року визнано банкрутом та МТСБУ розпочинає прийом заяв потерпілих на отримання виплати за рахунок фонду захисту потерпілих та наголошує, що максимального терміну подання заяви про отримання відшкодування не передбачено /а.с.270/.

Відповідно до відповіді Господарського суду Донецької області від 24.04.2018 року заява ОСОБА_1 про визнання кредитором у справі №905/807/14 про банкрутство ПрАТ «Міська страхова Компанія» - не значиться /а.с. 207/.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 майнової (матеріальної) шкоди, суд виходив з того, що ПАТ «Міська страхова Компанія», визнала зазначений випадок страховим та подальше покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на ОСОБА_2 , суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення майнової шкоди з МТСБУ, суд виходив з відсутності правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача суми страхового відшкодування, - оскільки оголошення страховика - ПрАТ «Міська страхова компанія» банкрутом, призначення ліквідаційної процедури Товариства та ліквідація юридичної особи не є підставою для переведення зобов`язання зі сплати страхового відшкодування на МТСБУ, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на день звернення позивача з даним позовом до суду та на час ухвалення даного рішення суду, процедуру ліквідації страховика ПрАТ «Міська страхова компанія» не завершено та не внесено до реєстру відомості про припинення ПрАТ «Міська страхова компанія», що виключає обов`язок відшкодування відповідачем МТСБУ. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 127/12199/15-ц.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що у страховика - ПАТ «Міська страхова компанія», що ліквідується (перебуває у стані ліквідації), недостатньо коштів та/або майна для виконання зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягненні моральної шкоди, суд виходив з того позивачем не надано будь яких доказів спричинення моральної шкоди, крім того позивачу моральна шкода під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, спричинена не була, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Пунктом 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 127/12199/15-ц Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Із урахуванням наведених норм законодавства та беручи до уваги те, що страховий випадок стався більше ніж за рік до дати ухвалення рішення господарського суду про банкрутство ПрАТ «СК «Лафорт», Верховний Суд приходить до висновку, що на час звернення позивача до суду право вимагати від ПрАТ «СК «Лафорт» страхову виплату належало позивачу відповідно до статті 22 Закону (Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а після завершення процедури ліквідації та внесення до реєстру відомостей про припинення ПрАТ «СК «Лафорт» - від МТСБУ».

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 982, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 3, 9, 24-26, 29, 33, 34, 36, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. , ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторно транспортного страхового бюро України третьої особи ОСОБА_4 про стягнення завданих внаслідок ДТП матеріальних збитків та моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до апеляційного суду Одеської області відповідно до ч. 1 ст. 354 та ст. 355 ЦПК України.

Відповідно до пункту 15.5 перехідних положень ЦПК України в редакції 15.12.2017 року до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя: Н.В. Вінська