Постанова № 9081423, 15.04.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2010 року Справа № 28/34-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників:

позивача: Харитонов Є.В.- предст., дов. №18/2697 від 31.03.2010 року

відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2010р. у справі №28/34-09

за позовом: державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (м. Жовті Води Дніпропетровської області)

до: управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 97290 грн. 10 коп. заборгованості за послуги з перевезення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року (підписано 02.03.2010р.) у справі №28/34-09 (суддя Манько Г.В.) частково задоволений позов державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (м. Жовті Води Дніпропетровської області) до управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) про стягнення 97290 грн. 10 коп. заборгованості за послуги з перевезення робітників охорони. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 97290 грн. 06 коп. заборгованості, 972 грн. 90 коп. державного мита, 117 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 11471 грн. 99 коп. витрат вартості судової експертизи. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач –управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) –не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2009 року по справі №28/34-09 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача. Відповідач зазначив, що рішення суду було прийнято на підставі акту Державної контрольно-ревізійної служби головного контрольно-ревізійного управління України та внутрішніх документах позивача, які в супереч ст. 34 ГПК України не є допустимими і належними доказами виникнення між сторонами взаємних прав і обов’язків. Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 208 ЦК України, ст. 174, ч.2 ст. 180 ГК України, відповідач вважає, що договір, на який посилається позивач, не є укладеним, оскільки матеріали справи не містять документів, які б підтверджували волевиявлення скаржника щодо укладання правочину (договору). Єдиним здійсненим у встановленій законодавством формі правочином, за яким у сторін вникли взаємні права і обов’язки слід вважати договір від 02.07.2007р. №5154/13-2007. Відповідач вважає, що свої зобов’язання за договором він виконав в повному обсязі, що не заперечувалось позивачем, а вказані в позові позивачем витрати є за своєю природою збитками. Посилаючись на ст. 224 ГК України, ст.ст. 22, 623 ЦК України скаржник зазначає, що обов’язковою передумовою задоволення позовних вимог про відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв’язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов’язку з відшкодування збитків.

Представник відповідача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого відправлення №78045154). Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи, матеріали справи є достатніми для її розгляду, справа переглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позивач –державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (м. Жовті Води Дніпропетровської області) – у запереченні на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні зазначив, що рішення господарського суду слід залишити без змін з огляду на те, що п. 6.2 договору від 02.07.2007р. №5154/13-2007 сторони домовились, що договір може бути доповнений іншими пунктами, які не передбачені договором та не суперечать чинному законодавству. Посилання відповідача на порушення ст.ст. 34, 43 ГПК України не відповідає дійсним обставинам справи. Судом були витребувані від позивача документи на підставі, яких позивач надавав послуги з перевезення, оскільки спочатку відповідач заперечував про надання таких послуг. Замовлення-заявки про надання транспортних засобів, підписані відповідачем, відповідають вимогам ст. 207 ЦК України та п.п. 4.1.1., 4.2.1, та 6.2. договору.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника позивача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 02.07.2007р. між управлінням державної служби охорони при МВС України в Дніпропетровській області (охорона) і державним підприємством “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (замовник) був укладений договір №5154/13-2007 про охорону ДП “Схід ГЗК” Дніпродзержинським МВДСО УДСО при УМВС України в Дніпропетровській області. Відповідно до п. 1.1. договору, охорона зобов’язується здійснювати охоронні заходи на території ДП “Схід ГЗК”, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, а замовник зобов’язується своєчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку, встановленим цим договором.

Господарським судом встановлено, що на підставі заявки начальника транспортного відділу ДП “Схід ГЗК” від 06.06.2007р. №1102/3597, службової записки заступника генерального директора з безпеки від 07.06.2007р. №1401/3651 і наказу по підприємству від 15.06.2007р. №98 “Про організацію перевезення робітників Державної служби охорони на період з 02.07.2007р. по 31.12.2007р. за встановленим між сторонами графіком” позивач без укладання договору надав відповідачу послуги з перевезення робітників охорони. Надання зазначених послуг підтверджуються путьовими листами.

На підставі висновку головного контрольно-ревізійного управління України, викладеного в акті від 13.06.2008р. №05-21/53, та висновку №2457-09 судово-економічної експертизи Дніпропетровського інституту судових експертиз і ст. 181 ГК України суд задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги перевезення.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню, враховуючи наступні підстави:

відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, якими є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачена як усна так і письмова форма вчинення правочину.

Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, з яким погодився місцевий господарський суд обґрунтовує свої вимоги посилаючись на укладення договору про надання послуг з перевезення робітників охорони у спрощений спосіб (п.1 ст. 181 ГК України) на підставі внутрішніх документів підприємства без оформлення договору в письмовій формі.

За приписами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Матеріали справи не містять взаємних укладених документів, листування між підприємствами, яке б передувало виникненню зобов’язань сторін по наданню послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору зобов’язує сторони у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, відсутність між сторонами домовленості щодо хоча б однієї істотної умови договору означає, що між сторонами договір (як окрема підстава для виникнення прав та обов'язків, передбачених саме договором) не укладено.

Крім того, безпідставним є посилання позивача на п. 6.2. договору №5154/13-2007 від 02.02.2007р., яким передбачено за згодою сторін доповнення договору іншими пунктами, які не передбачені договором та не суперечать чинному законодавству. Частиною 2 п. 8.5. цього ж договору сторони визначили: “невід’ємною частиною Договору є усі доповнення, при умові, що вони виконані у письмовій формі і підписані “Сторонами”. Цивільний кодекс України допускає зміну або розірвання договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651). Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654).

За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Всупереч вказаним статтям, позивач не надав доказів, які підтверджують факт виникнення між сторонами договірних відносин з послуг перевезення робітників охорони.

Не може бути підставою для задоволення позову і акт головного контрольно-ревізійного управління України від 13.06.2008 року №05-21/53 „Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат” за період 2006-2007 роки”, оскільки зазначений акт не є доказом в розумінні ст.33 ГПК України, який би підтверджував наявність договірних відносин між сторонами у справі з приводу перевезення робітників охорони. Факти, зазначені в даному акті, є виключно точкою зору осіб, якими складений зазначений акт. Крім того, акт перевірки не є актом державного органу, який є обов’язковим для застосування судовим органом.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд також погоджується із доводами скаржника щодо того, що вимоги позивача за своєю суттю є збитками, які можуть бути стягнені за наявності одночасно чотирьох умов: встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, наслідком якого є заподіяння збитків; причинний зв’язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як особи, що заподіяла збитки; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов’язку з відшкодування збитків. При цьому слід враховувати, що позивач взагалі не заявляв вимог про стягнення збитків, що виключає їх стягнення в порядку відшкодування збитків.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду про стягнення грошових коштів за надання послуг з перевезення є необґрунтованим і підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105, 122 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року у справі №28/34-09 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (52200 Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (49600 м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 4, код ЄДРПОУ 08596854) 486 грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2010 року про стягнення з управління державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області на користь державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат” 97290,06 грн. заборгованості, 972,90 грн. державного мита, 117,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 11471,99 грн. витрат вартості судової експертизи.

Головуючий О.С. Євстигнеєв

Судді: Л.О. Лотоцька

Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена в повному обсязі 20.04.2010 року)