Постанова № 9081385, 02.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2010 року Справа № 17/118

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Вроні С.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: Коваленко І.С., довіреність № б/н від 01.02.10, представник.

від позивача представник у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Кіровський” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2009 року у справі № 17/118

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС”, м. Київ

до відкритого акціонерного товариства “Кіровський”, с. Вільне Кіровоградський район Кіровоградської області

про стягнення 376 447 грн. 36 коп.

за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства “Кіровський”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС”

про стягнення 107 022 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2009 року у справі № 17/118 (суддя Таран С.В.) первісний позов задоволено частково.

З відкритого акціонерного товариства “Кіровський” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС” стягнуто 124 000 грн. основного боргу, 4 627 грн. 62 коп. інфляційних збитків, 603 грн. 36 коп. 3% річних, 1 292 грн. 31 коп. державного мита та 40 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

          В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

          Рішення мотивовано тим, що в порушення умов договору про забезпечення безпеки та охорони від 04.10.2006 року відкрите акціонерне товариство “Кіровський” не оплатило надані позивачем послуги за вересень-листопад 2008 року та має заборгованість в сумі 124 000 грн., яка підлягає стягненню відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, а інфляційні збитки та 3% річних підлягають стягненню відповідно до ст.625 цього ж Кодексу.

          При цьому розрахунок інфляційних збитків, проведений позивачем, суд вважав невірним та прийняв рішення про задоволення позову частково, врахувавши заперечення відповідача щодо зазначеного розрахунку.

          Заперечення відповідача про відмову оплати послуг позивача в зв’язку з вчиненням крадіжки курей працівниками ТОВ “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС” суд вважав необґрунтованими, оскільки договір сторін не містить положень щодо відповідальності охоронної фірми за надання неякісних послуг з охорони об’єкта відповідача у вигляді несплати останнім таких послуг.

          Відмову в задоволенні зустрічного позову суд мотивував недоведеністю ВАТ “Кіровський” наявності збитків у розумінні ст.224 Господарського кодексу України, стягнення вартості викрадених курей з винних у вчиненні злочину осіб за вироком суду від 18.06.2009 року у кримінальній справі №1-39/2009.

          Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство “Кіровський” подало апеляційну скаргу. Просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, позовні вимоги по зустрічному позову задовольнити частково, а саме: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС” на користь відкритого акціонерного товариства “Кіровський“ 73 125 грн. втраченої вигоди.

          Посилається на порушення господарським судом вимог ст.ст.35, 43 ГПК України. Вважає, що неналежне виконання ТОВ “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС” умов договору є підставою для звільнення відповідача від оплати таких послуг.

          Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує фактами, встановленими вироком з кримінальної справи стосовно працівників позивача, які здійснили крадіжку курей ВАТ “Кіровський” загальною кількістю 1171 голів, розрахунком можливого прибутку, який підприємство могло б отримати від вкраденої птиці.

          Вважає, що відповідач відповідно до п. 4.2 договору повинен відшкодувати збитки, завдані позивачу внаслідок неналежного виконання обов’язків по охороні об’єкта позивача.

          Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав, про розгляд апеляційної скарги повідомлений за адресою, зазначеною в клопотанні від 01.12.2009 року та в Довідці ЄДРПОУ.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (з урахуванням попередніх судових засідань), колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

          Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2006 року між ТОВ “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС” (охоронна фірма) та відкритим акціонерним товариством ”Кіровський” (замовник) укладено договір про забезпечення безпеки та охорони, за умовами якого замовник доручив, а охоронна фірма зобов’язалась за плату організувати службу безпеки і забезпечити охорону об’єкта замовника, приміщень на його території, які вказані у Дислокації, що є додатком № 1 до договору (том І а.с.8-17).

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб’єктом підприємницької діяльності, зобов’язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов’язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Пунктами 3.1, 3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 09.11.2007 року передбачено, що плата за послуги охоронної фірми за договором складає 28 000 грн.00 коп. за кожний місяць; оплата здійснюється щомісячно шляхом безготівкового розрахунку авансом в строк до 5 числа кожного місяця (том І а.с.18).

Відповідно до пункту 3.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 09.11.2007 року замовник зобов’язався оплачувати охоронній фірмі витрати на утримання персоналу та його матеріально-технічне забезпечення щомісячно в сумі 34 000 грн.00 коп.

Факт надання охоронною фірмою послуг підтверджується актом надання послуг з охорони, що складається та підписується сторонами щомісячно (пункт 3.4 договору). Акти надання послуг з охорони за вересень та жовтень 2008 року підписані лише позивачем. Відповідач від підпису відмовився, посилається на неналежне виконання позивачем умов договору та вчинення в жовтні місяці 2008 року крадіжки майна з охоронюваного позивачем об’єкту.

Господарський суд правильно застосувавши положення ст.35 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що факт надання позивачем відповідачеві послуг з охорони протягом вересня-жовтня місяців 2008 року слід вважати доведеним, оскільки він встановлений по справі між цими ж сторонами №18/27.

Докази оплати відповідачем послуг з охорони протягом вересня-жовтня місяців 2008 року відсутні.

Однак з висновком суду про стягнення заборгованості за жовтень 2008 року колегія суддів не може погодитися з наступних підстав:

Судом не враховано, що охоронна діяльність є специфічним видом діяльності, що направлена на забезпечення схоронності, цілісності визначеного володільцем майна з метою відвернення та недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення несанкціонованого володільцем доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього (Наказ Міністерства внутрішніх справ України №505 від 01.12.2009 року „Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян”).

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України позивач мав виконувати зобов’язання належним чином.

Неналежне виконання умов договору позивачем підтверджується вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18.06.2009 року по справі №1-39/2009 встановлена вина працівників позивача Ботеза В.В, Куркотіло О.О., Реви В.М. та працівників відповідача Плетньова О.С. та Клічко С.О. у вчинені злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України та задоволено в повному обсязі цивільний позов ВАТ “Кіровський”: стягнуто з Ботеза В.В, Плетньова О.С., Куркотіла О.О., Клічка С.О., Реви В.М. на користь цивільного позивача 32 788 грн. заподіяних матеріальних збитків, що становлять вартість викрадених курей.

          Посилання суду на те, що договір про надання послуг з охорони об’єкта не містить положень щодо відповідальності виконавця за надання неякісних послуг з охорони об’єкта відповідача у вигляді неоплати останнім таких послуг суперечить як положенням ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, так і загальним засадам цивільного законодавства –справедливості та розумності, що визначено ст.3 ЦК України.

Щодо обґрунтованості такого висновку аналогічною правовою позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2009 року по справі №18/193, то таке посилання є помилковим. Постанова ВГСУ по справі №18/193 не є аналогічною, оскільки у даній справі №17/118 вина працівників охоронної фірми доведена вироком суду.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги з охорони за вересень 2008 року в матеріалах справи відсутні, тому позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 62 000 грн. 00 коп. задоволені судом правильно.

          Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача –62000 грн. 00 коп. (за вересень 2008 року), розмір інфляційних втрат становитиме 2 831 грн. 30 коп.( 62 000 x101,1x101,7= 64831,30-62 000=2 831,30) 3% річних - 418 грн. 20 коп.

В стягненні заборгованості за жовтень 2008 року слід відмовити за відсутності підстав для цього.

Щодо доводів скаржника за зустрічними позовними вимогами, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки),

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів стягнення заподіяного ВАТ “Кіровський” майнового збитку, а саме вартості викраденої птиці в сумі 32 788 грн., господарський суд правильно зазначив про відсутність підстав для стягнення з охоронної фірми цієї суми.

Також є правильним висновок суду про те, що ВАТ “Кіровський” належним чином не доведено, що викрадена птиця принесла б йому прибуток в кількості 162 500 штук яєць, що в грошовому еквіваленті становить 73 125 грн., а ці доводи ґрунтуються лише на припущеннях.

          Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Відповідачем доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості зустрічних позовних вимог не доведені.

          Враховуючи зменшення апеляційним господарським судом сум, що підлягають стягненню на користь позивача, підлягають перерозподілу за правилами ст.49 ГПК України судові витрати по справі.

          Керуючись викладеним, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2009 року у справі № 17/118 змінити.

          Абзац 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

“Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Кіровський” (27640, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вільне, вул. Леніна, 1, р/р №260030100363 в ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” м. Київ, МФО 380054, код ЄДРПОУ 00852465) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС” (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 33а, оф.2, р/р №26006000000066 в ВАТ “Родовід Банк”, МФО 321712, код ЄДРПОУ 33495270) – 62 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 831 грн. 30 коп. інфляційних збитків, 418 грн. 20 коп. - 3% річних, 639 грн. 96 коп. державного мита та 20 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ЮРПРОФСЕРВІС” на користь відкритого акціонерного товариства “Кіровський” витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в розмірі 323 грн. 08 коп.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.Л. Кузнецова

Суддя:                                                             І.А. Сизько

Підписано в повному обсязі 19.04.2010 року.