Рішення № 9081265, 07.04.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

06 квітня 2010 року Справа № 6/64

За позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

юридична адреса: АДРЕСА_1, 08800;

адреса для листування: АДРЕСА_2, 08800

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Головенківське Плюс”,

вул. Інтернаціональна, 30а, с. Головеньки, Борзнянський район, 16413

про стягнення заборгованості в сумі 31853,57 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №321 від 10.03.2010р.,

від відповідача: не зявився.

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Головенківське Плюс” про стягнення 31853,57 грн. боргу, в тому числі 28060,00 грн. основного боргу по оплаті вартості виконаних робіт згідно договору №15/09/1 від 15.09.2009р., 2367,85 грн. пені, 346,51 грн. 3% річних, 1079,21 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи; причини неявки суду не повідомлено.

Рішення приймається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Головенківське Плюс” (замовник) укладено договір на збирання врожаю №15/09/1.

Договір діє з моменту підписання його сторонами до повного виконання ними своїх зобовязань (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець своєю технікою, на договірних засадах, проводить збирання сільськогосподарських культур на площах замовника, який за виконані роботи розраховується з виконавцем грошовими коштами.

Згідно п. 3.1 договору робота виконавця по збиранню врожаю кукурудзи на силос оплачується замовником грошовими коштами з розрахунку 370 грн. за один гектар (незалежно від урожайності) при безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок, при розрахунку готівкою в касу.

Згідно п. 3.4 договору оплату грошовими коштами здійснюють пропорційно виконаним роботам і завершують не пізніше 5 днів після останнього дня збирання.

Слід зазначити, що у договорі після підписів та початок сторін міститься рукописний текст такого змісту: „Внести зміни до п. 3.4 „Замовник проводить розрахунок на протязі 20 днів після виконання робіт”. В пункті 4.5 виключити „в тому числі третім особам”. Договір доповнити пунктом 5.8 „виконавець зобовязується не допустити простій техніки більше ніж дві доби.”.

Суд не приймає даний текст до уваги, оскільки він не узгоджений сторонами (не підписаний та не скріплений печатками).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору №15/09/1 від 15.09.2009р. виконавцем (позивачем) у період з 15.09.2009р. по 20.09.2009р. проведені роботи по збиранню кукурудзи на силос на площі 138,0 га на суму 51060,00 грн., про що складено акт виконаних робіт від 21.09.2009р. Даний Акт підписаний обома сторонами: фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю „Головенківське Плюс” та скріплений їх печатками.

Виконані роботи були частково оплачені відповідачем, а саме:

15.09.2009р. ТОВ „Головенківське Плюс” перерахувало позивачу 8000,00 грн. за збирання кукурудзи на силос;

06.10.2009р. 10000,00 грн. за послуги збирання кукурудзи згідно рахунку №2109/1 від 21.09.2009р.;

20.10.2009р. 5000,00 грн. за послуги збирання кукурудзи згідно рахунку №2109/1 від 21.09.2009р., що підтверджується банківським виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином позивачем заявлено до стягнення в позовній заяві 28060,00 грн. (51060,00 грн. 23000,00 грн.) основного боргу по оплаті вартості виконаних робіт згідно договору №15/09/1 від 15.09.2009р.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №015/09/1 від 15.09.2009р. визначений строк виконання зобовязання не пізніше 5 днів після останнього дня збирання.

Таким чином позивач виконав певні роботи, а відповідач прийняв на себе обовязок розрахуватись за них у певний строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобовязання по оплаті вартості виконаних робіт у період з 15.09.2009р. по 20.09.2009р.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 28060,00 грн.

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення в позовній заяві 2367,85 грн. пені за період з 13.10.2009р. по 10.03.2010р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Договором передбачено, що за прострочення в оплаті виконаних робіт чи порушення умов розрахунків замовник відшкодовує виконавцю всі завдані, в тому числі третім особам, збитки та додатково сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від неоплаченої вартості виконаних робіт за кожен день прострочення розрахунків згідно з чинним законодавством (п. 4.5 договору).

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за порушення грошових зобовязань”; позивачем пеня обрахована з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем не виконано грошове зобовязання у термін, визначений умовами договору, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 2367,85 грн. згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства.

Позивачем також нараховано відповідачу та предявлено до стягнення 346,51 грн. 3% річних за період з 13.10.2009р. по 10.03.2010р. та 1079,21 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Суд дійшов висновку, що позивачем в позовній заяві згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, правомірно заявлено до стягнення 346,51 грн. 3% річних та 1079,21 грн. інфляційних втрат.

Таким чином загальна сума заборгованості становить 31853,57 грн., в тому числі 28060,00 грн. основного боргу по оплаті вартості виконаних робіт згідно договору №15/09/1 від 15.09.2009р., 2367,85 грн. пені, 346,51 грн. 3% річних, 1079,21 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати вартості виконаних послуг по договору, покладених в обґрунтування позову, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобовязання, за виконані роботи не розрахувався, з нього підлягає стягненню заборгованість у сумі 31853,57 грн.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Головенківське Плюс” (вул. Інтернаціональна, 30а, с. Головеньки, Борзнянський район, 16413, код ЄДРПОУ 34275690, р/р 26007051402843 в Приватбанк м. Борзна, МФО 353586) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, 08800; адреса для листування: АДРЕСА_2, 08800, ід. № НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ФАБ „Київська Русь” м. Богуслав, МФО 319036) 28060,00 грн. основного боргу, 2367,85 грн. пені, 346,51 грн. 3% річних, 1079,21 грн. інфляційних втрат, 318,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

07.04.10