Рішення № 9080447, 19.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

19.03.10Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"16" березня 2010 року                               Справа № 20/21

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом:           відкритого акціонерного товариства

„Українська страхова компанія”„Дженералі Гарант”

01000, м. Київ, провулок Ново-Печерський, 19, кв. 3;

якого представляє Чернігівська філія відкритого акціонерного товариства

„Української страхової компанії „Дженералі Гарант”

14000, м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16;

до відповідача: відкритого акціонерного товариства

„Селянський комерційний банк „Дністер”

82000, м. Львів, вул. Переяслівська, 6-А;

в особі Чернігівського відділення Київської філії

відкритого акціонерного товариства „Селянський комерційний банк „Дністер”;

14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 18;

предмет спору: про стягнення 250000,00 грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: Шаповалов М.С. довіреність №3444-1/14 від 23.12.2009 –юрисконсульт;

від відповідача: Кошлатий Л.М. довіреність № 309-5829/ТА від 09.09.2009 –начальник Чернігівського відділення;

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Селянський комерційний банк „Дністер” в особі Чернігівського відділення Київської філії ВАТ „СКБ „Дністер” про стягнення 250000,00 грн. заборгованості за договором банківського вкладу № 5203/1 від 07.06.2007р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.02.2010р. розгляд справи призначено на 18.02.2010р. з наступним оголошенням перерви до 02.03.2010 р. та відкладенням до 16.03.2010р.

Відповідач надав відзив на позов в якому зазначив, що оскільки Чернігівське відділення Київської філії ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер»не має статусу юридичної особи, а юридичною особою є ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», що знаходиться у м.Львові, тому справа має бути направлена за підсудністю у м. Львів за місцезнаходженням юридичної особи. Крім того, відповідач також зазначив, що в банку призначена тимчасова адміністрація та з 17.04.2009р. по 16.04.2010р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Посилання відповідача у відзиві на позов щодо направлення даної справи за підсудністю у м.Львів судом відхиляються, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.4 ст.15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

В матеріалах справи знаходиться довіреність №309-5829/ТА від 09.09.2009р., відповіно до якої ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», в особі тимчасового адміністратора Яремшичина Ігора Богдановича, уповноважує начальника Першого Чернігівського відділення Київської філії ВАТ «СКБ «Дністер»Кошлатого Леоніда Миколайовича на здійснення керівництва Першим Чернігівським відділенням Київської філії ВАТ «СКБ «Дністер». Згідно п. 4 довіреності Кошлатому Л.М. надається право вести справи банку в судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах, використовувати всі права, надані законодавством учаснику процесу, в тому числі право передачі справи в третейський суд, повної чи часткової відмови від позову, визнання позову, зміни предмету позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду (господарського суду, адміністративного суду, суду загальної юрисдикції; підписувати і подавати від імені банку позовні заяви апеляційні скарги, касаційні скарги, заяви про видачу судових наказів, пояснення, заперечення, відзиви, тощо в суди загальної юрисдикції, господарські суди, адміністративні суди.

Оскільки директор Чернігівського відділення Київської філії ВАТ «СКБ «Дністер»уповноважений представляти інтереси банку в господарських судах, отже справа має розглядатися у господарському суді Чернігівської області.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача і відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07 червня 2007р. між ВАТ «Селянський банк «Дністер»(далі- Банк) та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(далі-Вкладник) укладено договір банківського вкладу «Бізнес»у національній валюті №5203/1 (далі - Договір). Договір укладений у м.Чернігові та підписаний начальником Чернігівського відділення Київської філії ВАТ «СКБ «Дністер»Кошлатим Л.М. на підставі довіреності.

Предметом Договору є взаємовідносини сторін з приводу розміщення в депозит Банку коштів Вкладника в гривнях на умовах строковості, платності і повернення. Згідно п.1.4 Договору на суму коштів нараховуються проценти із розрахунку 14% річних.

За юридичною природою вказаний Договір є договором банківського вкладу, а тому до нього застосовуються норми пар. 3 глави 71 ЦК України.

Згідно ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно п.1.2. Договору, Банк приймає на депозитний рахунок Вкладника кошти в гривнях в сумі 150000,00грн. зі строком повернення відповідно п.1.3 Договору - 08 липня 2008р.

Додатковою угодою №1 від 08.07.2008р. до Договору змінено п.1.3. та 1.4 Договору, а саме датою повернення коштів визначено 22.07.2009р., нарахування і виплату процентів Банк проводить із розрахунку 16,5% річних.

Додатковою угодою №2 від 27.08.2008р. до Договору сторони домовились п.1.2. Договору викласти в новій редакції: «Банк приймає на депозитний рахунок Вкладника кошти в гривнях в сумі 250000,00грн.». Всі інші положення Договору залишилися без змін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перерахував на свій рахунок Вкладника 150000,00грн. та 100000,00грн. за платіжними дорученнями від 07.06.2007р. №371 та 26.08.2008р. № 994.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до Додатковї угоди №1 до Договору строк повернення вкладу є 22.07.2009р.

Листом №211 від 12.10.2009р. позивач звертався до Банку з проханням повернути суму вкладу.

Станом на час прийняття рішення відповідач свої зобов’язання по поверненню суми депозиту в розмірі 250000,00грн. не виконав.

Відповідач у відзиві на позов та у листі-відповіді до Позивача зазначає, що у зв’язку з неплатоспроможністю банку з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку, який відповідав би встановленим законом України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовим актам Національного банку України вимогам, Постановою Правління Національного банку України від 16.04.2009р. №229 у Відкритому акціонерному товаристві «Селянський комерційний банк «Дністер»з 17.04.2009р. призначено тимчасову адміністрацію строком до 16.04.2010р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку строком до 16.10.2009р., а постановою Нацбанку України від 15.10.2009р. №617 дію мораторію на задоволення вимог кредиторів подовжено з 17.10.2009р. до 16.04.2010р., а тому у відповідача відсутні підстави для повернення зазначених коштів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність).

Виконання банком зобов’язання по поверненню вкладу, виходячи із аналізу ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1ст. 173, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, є майново-господарським зобов’язанням банку.

В силу частин 3-5 ст. 85 Закону „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Законом не заборонено позивачеві під час дії мораторію звертатися до суду за захистом порушених своїх прав. Введення мораторію не може бути підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог, які заявлені у зв’язку з порушенням банком зобов’язань. Як зазначалося, протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України. Проте видача таких документів не заборонена.

А отже заперечення відповідача щодо відсутності підстав для стягнення коштів в результаті введення мораторію не приймаються господарським судом до уваги.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення в сумі 250000,00 грн. належним чином доведена, відповідачем не спростована, тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 2500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Керуючись ст.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер»(82000, м. Львів, вул. Переяслівська, 6-А, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 21705801) на користь відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(м.Київ, пров. Ново-Печерський,19/3, р/р 2650100016573 в ФВАТ «Укрексімбанк»м.Чернігів, МФО 353649, код 21390910) 250000,00 грн. боргу, а також 2500,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 19 березня 2010 року

Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна