Рішення № 90776225, 04.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року № 320/6361/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради прийняти рішення та встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Приймаючи участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач в період з 06.06.1986 по 07.06.1986, з 20.07.1986 по 21.07.1986, з 06.09.1986 по 07.09.1986, з 20.09.1986 по 21.09.1986 працювала в Управлінні начальника ремонтно-будівельних робіт УТ КВО та була відряджена у м. Чорнобиль, а саме в зону Чорнобильської АЕС для виконання ремонтно-будівельних робіт, що підтверджується довідкою № 154 від 17.12.1992 та наказом № 20 А від 09.07.1986, отже, приймала безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як особа вільнонайманого складу.

Позивач стверджує, що обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є встановлення особі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. У свою чергу, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було запропоновано вчинити певні процесуальні дії.

20 грудня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що у позивача відсутні підстави для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки надана позивачем довідка МСЕК серії КИО-1 № 232825 від 2004 року не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Від позивача в межах встановленого судом строку надійшла відповідь на відзив, за результатом вивчення змісту якої судом встановлено, що позивач позов підтримала, просила суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 31.07.2019 та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 11).

Згідно з довідкою серії КИО-1 № 232825 позивач має другу групу інвалідності, причиною виникнення якої стало захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 24.12.2004 № 4369-8155 вбачається, що захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 14).

06 вересня 2019 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення на підставі пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 16.09.2019 № 6099 відповідачем було відмовлено позивачеві у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, посилаючись на відсутність підстав для встановлення вищевказаного статусу у зв`язку із невідповідність довідки МСЕК серії КИО-1 № 232825 положенням пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, визначений Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII).

Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

З наведеної норми слідує, що умовою набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, є настання інвалідності у військовослужбовця або особи вільнонайманого складу внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Визначення поняття "особи вільнонайманого складу" чинне законодавство не містить. Разом з тим, системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що до категорії осіб вільнонайманого складу належать усі особи, які не є військовослужбовцями і виконували інші обов`язки військової служби, пов`язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

На підставі пункту 1 частини першої статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків, є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час перебування на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, входила до осіб вільнонайманого складу та згідно з експертним висновком у неї виявлені захворювання, пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з цим суд вважає достатньо підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII для встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 24.12.2004 № 4369-8155, захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, отримана інвалідність позивача безпосередньо пов`язана з виконанням нею службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У даному випадку позивачеві було відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав невідповідності довідки МСЕК серії КИО-1 № 232825 положенням пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому відповідачем не враховано, що на підставі статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб вільнонайманого складу.

В той же час, положення пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять жодних застережень щодо відповідності або не відповідності довідки МСЕК вимогам вказаних положень Закону

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що довідка МСЕК серії КИО-1 № 232825 від 14.12.2004 відповідає вимогам Інструкції про порядок заповнення Виписки із акта огляду МСЕК, Довідки до акта огляду МСЕК, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.05.2003 № 224 (в редакції, чинній на момент заповнення довідки МСЕК серії КИО-1 № 232825 від 14.12.2004) та містить усі необхідні реквізити, зокрема, причини інвалідності (захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків ЧАЕС), підпис голови МСЕК, засвідчений печаткою тощо.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 № 1767-рс і від 11.12.1986 № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 № 168-5, від 10.06.1986 № 207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986 № 530-рс, від 16.12.1986 № 694-рс, від 06.01.1988 р. № 12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 09.05.1986, № 58с від 11.06.1986, № 132с від 16.09.1986, № 179с від 25.12.1986, № 8с від 22.01.1988. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється як на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналіз норм Закону № 2745, Порядку № 1210, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" дає підстави для висновку про те, що розмір призначеної за вказаним Законом пенсії, обчислюється виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, який зазначається у довідках, виданих підприємствами, установами та організаціями, на яких працювали особи, що мають право на таку пенсію. Підставою проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження є первинні документи про нараховану та виплачену заробітну плату, періоду та фактичної тривалості робочого дня і місця її виконання.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 04.11.2015 (справа № 539/4466/14-а) та Верховний Суд у постановах від 18.10.2018 в справі 539/758/15-а, від 18.12.2018 у справі 539/1715/17, від 10.07.2019 у справі 539/2726/16а.

Так, на дослідження суду надана довідка від 17.12.1992 №54 видана Заводом торгівельного обладнання Краснознамянського київського військового округу із зазначенням із зазначенням року і сум нарахувань заробітної плати, зокрема за період з 06.06.1986 по 07.06.1986, з 20.07.1986 по 21.07.1986, з 06.09.1986 по 07.09.1986, з 20.09.1986 по 21.09.1986 позивач отримала заробітну плату у розмірі 23 грн 19 коп.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримала інвалідність у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас наявні підстави для набуття нею статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме як особа вільнонайманого складу.

Таким чином, судом встановлено, що позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як особа вільнонайманого складу. Відповідачем встановлені судом обставини жодним чином не спростовані.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність його дій.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не спростовані відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, в той час як позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог підтвердила визначені пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передумови щодо надання їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, зокрема, документально підтвердила, що в період з 06.06.1986 по 07.06.1986, з 20.07.1986 по 21.07.1986, з 06.09.1986 по 07.09.1986, з 20.09.1986 по 21.09.1986, працюючи в Управлінні начальника ремонтно-будівельних робіт УТ КВО та будучи відрядженою у м. Чорнобиль, а саме в зону Чорнобильської АЕС для виконання ремонтно-будівельних робіт, що підтверджується довідкою № 154 від 17.12.1992 та наказом № 20 А від 09.07.1986, приймала безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме як особа вільнонайманого складу, яка стала особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (код ЄДРПОУ: 03317252; адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дем`яна Попова, 26-Б) встановити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 04.08.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.