Рішення № 90774962, 03.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 серпня 2020 р. Справа № 120/2427/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представника позивача: Шиманського В.М.

представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Сучасні будівельні технології-12" до управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Сучасні будівельні технології-12" (далі - позивач) з адміністративним позовом до управління Держпраці у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 10.01.2020 по 22.01.2020 у ПП "Сучасні будівельні технології-12" проводилось інспекційне відвідування, за наслідками та на підставі висновків якого складено акт інспекційного відвідування №ВН 26/193/АВ від 22.01.2020, винесло припис про усунення виявлених порушень від 31.01.2020 за № ВН 26/193/АВ/П та прийнято постанову від 18.03.2020 за № ВН 26/193/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат за 12 найманих працівників без належного оформлення у розмірі 1 700 280,00 грн. ПП "Сучасні будівельні технології-12" вважає, що процедура проведення перевірки була здійснена посадовими особами управління Держпраці у Вінницькій області з порушенням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019. Висновки акта інспекційного відвідування №ВН 26/193/АВ від 22.01.2020, на переконання позивача, є безпідставними, хибними та такими, що не відповідають нормам законодавства та фактичним обставинам справи. Позивач не погоджується з твердженнями відповідача про фактичний допуск 12 працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), зазначаючи, що з двома такими особами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) були укладені цивільно-правові договори на надання послуг, які є дійсними, за наслідками їх виконання сплачуються податки. В свою чергу, ОСОБА_3 є працівником ПП "Будцентр-Т", з яким у позивача укладено договір про співпрацю щодо виконання робіт по капітальному ремонту будівлі Липовецького районного суду. Щодо решти зазначених в акті інспекційного відвідування працівників позивач інформацією не володіє.

Ухвалою від 10.06.2020 задоволено заяву представника ПП "Сучасні будівельні технології-12" про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Вінницькій області про стягнення штрафу №ВН 26/193/АВ/ТД-ФС від 18.03.2020, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/2427/20-а.

Ухвалою суду від 12.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02.07.2020.

В підготовчому судовому засіданні 02.07.2020, за наслідком розгляду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оголошено перерву до 14.07.2020.

Ухвалою від 14.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 03.08.2020. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

На виконання вимог ухвали суду від 14.07.2020 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог (вх. №17122 від 26.06.2020). Заперечуючи щодо задоволення адміністративного позову, відповідач зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, було встановлено, що 12 (дванадцять) осіб допущено до роботи без укладання з ними трудових договорів, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 . Вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність постанови про накладення штрафу. Проведеня інспекційного відвідування позивача було здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав позивача. Позивачем, у свою чергу, було скоєно порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 03.08.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про виклик свідка від 02.07.2020 за №17597, поданого через канцелярію суду посадовою особою управління Держпраці у Вінницькій області Обревко Т.П., оскільки до клопотання не додано належних доказів в підтвердження повноважень вказаної особи діяти в суді від імені управління.

В судовому засіданні 03.08.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В силу положень частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 268 КАС України, частини 1 статті 205 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи у відсутність представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, врахувавши позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, вимог Конвенції Міжнародної організації праці № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, Конвенції міжнародної організації праці №129 про інспекцію праці в сільському господарстві, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 за №1986-ІV, пп. 5 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" та на підставі листа слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 09.01.2020 управлінням Держпраці у Вінницькій області 10.01.2020 виданий наказ "Про проведення інспекційного відвідування" № 28-О. Так, працівникам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Вінницькій області наказано у період з 10.01.2020 по 22.01.2020 провести інспекційне відвідування у ПП "Сучасні будівельні технології-12" (код ЄДРПОУ 38889859) з питань додержання законодавства про працю та фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) за пунктами 3.1, 3.9, 3.10, 11.1 форми акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338 (а.с. 61).

На підставі зазначеного наказу та направлення від 10.01.2020 за № 16/04-03 інспектором праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативних-правових актів управління Держпраці у Вінницькій області Ветушинським Г.І., за участю інспектора праці Короленко В.О., оперуповноваженого управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Націоналної поліції, капітана поліції Жидкова О.В. у період з 10.01.2020 по 22.01.2020 проведено інспекційне відвідування ПП "Сучасні будівельні технології-12".

Під час проведення інспекційного відвідування посадовою особою відповідача складено письмову вимогу в двох примірниках про надання документів від 14.01.2020 за №ВН 26/193/ПД, один з примірників якої надано об`єкту інспекційного відвідування в особі головного бухгалтера ПП "Сучасні будівельні технології-12" Гонтаренко В.М.

За наслідками інспекційного відвідування складений акт № ВН 26/193/АВ від 22.01.2020 (далі - акт інспекційного відвідування).

Відповідно до вказаного акта під час інспекційного відвідування виявлені наступні порушення:

- ч. 1 ст.21, ч. 3 ст.24 КЗпП України - допущені до роботи працівники у загальній кількості 12 до укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу;

- ч. 3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ №413 - допущені до роботи до повідомлення ДФС про прийнятих працівників на роботу працівники, з якими до моменту допуску не було укладено трудового договору оформленого наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу;

- ст.253 КЗпП України - працівникам до укладення трудового договору не забезпечено право на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При підписанні акту інспекційного відвідування директор ПП "Сучасні будівельні технології-12" кульковою ручкою на останньому аркуші акту зробив примітку, яку засвідчив особистим підписом, наступного змісту: "З викладеним в акті поясненнями та з актом не згоден".

31.01.2020 управління Держпраці у Вінницькій області винесло припис № ВН 26/193/АВ/П, яким зобов`язало директора ПП "Сучасні будівельні технології-12" Ігнатолю О .В. у строк до 01.03.2020 усунути порушення ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст.24 КЗпП України, ч. 3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ №413, ст. 253 КЗпП України.

18.03.2020 за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування № ВН 26/193/АВ від 22.01.2020 за підписом заступника начальника управління Держпраці у Вінницькій області Гаєва Сергія Олександровича прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № ВН 26/193/АВ/ТД-ФС. Відповідно до вказаної постанови на ПП "Сучасні будівельні технології-12" накладено штраф у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат за 12 (дванадцять) найманих працівників без належного оформлення в сумі 1700280,00 грн.

Вважаючи припис № ВН 26/193/АВ/П від 18.03.2020 та постанову № ВН 26/193/АВ від 22.01.2020 незаконними, ПП "Сучасні будівельні технології-12" звернулося до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за № 96, Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 за № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 823 (далі - Порядок № 823).

За приписами пунктів 2, 3 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці та її територіальними органами.

Пунктом п`ятим Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Підставою для проведення інспекційного відвідування ПП "Сучасні будівельні технології-12" стало повідомлення слідчого управління ГУ НП у Вінницькій області листом від 09.01.2020. Така підстава перевірки передбачена пп. 5 п. 5 Порядку № 823.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно з п. 8 Порядку № 823 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно з п. 9 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

За приписами п. 9 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.

Порушення відповідачем вказаних норм судом не встановлено.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування (п. 20 Порядку № 823).

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою (п. 21 Порядку № 823).

Згідно з пунктом 25 Порядку № 823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Щодо посилань сторони позивача на недотримання відповідачем вимог ч. 4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007, а саме: інспекційне відвідування розпочато без присутності керівника чи уповноваженої особи ПП "Сучасні будівельні технології-12", то суд їх оцінює критично адже присутність керівника позивача під час проведення інспекційного відвідування підтверджується особистим підписом останнього на акті інспекційного відвідування, яким були засвідчені заперечення до акту. Крім того, як повідомив відповідач у відзиві на позовну заяву, під час проведення інспекційного відвідування була присутня головний бухгалтер ПП "Сучасні будівельні технології-12" ОСОБА_14 , якій посадовими особами відповідача було пред`явлено посвідчення інспекторів та направлення на проведення інспекційного відвідування. Дані обставини також зафіксовано в акті інспекційного відвідування на стор. 4.

В свою чергу, відносно виявлених Управлінням Держпраці у Вінницькій області порушень вимог Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) діє принцип свободи договору.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З огляду на викладене, такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, та у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Водночас, відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оскільки ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання правовідносин трудовими той факт, що укладений між сторонами договір не відповідає всім суттєвим умовам будь-якого договору. При визначенні законності укладеного договору (можливості віднесення до цивільного-правового договору) значення має не його найменування, а зміст угоди, яка повинна відповідати волевиявленню сторін, що в свою чергу повинно досліджуватись судом.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем за допущення ПП "Сучасні будівельні технології-12" до виконання робіт 12 працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 ), а саме без укладення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.

Разом із тим, представником позивача зазначено, що вказані особи не перебували у трудових відносинах з ПП "Сучасні будівельні технології-12", натомість вказано, що лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залучались на основі цивільно-правових договорів.

На підтвердження своєї позиції представником позивача надано копії цивільно-правових договорів, укладених між ПП "Сучасні будівельні технології-12" та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а також акти прийому-передачі за договором (а.с. 18-21).

З наданих доказів суд встановив, що відповідно до цивільно-правового договору б/н від 17.12.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи лицювальника-плиточника на об`єкті «Капітальний ремонт будівлі Липовецького районного суду по вул. Шевченка, 1 в м. Липовець Вінницької області». Відповідно до п.2.1. договору від 17.12.2019 за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду згідно актів виконаних робіт.

Також відповідно до цивільно-правового договору від 17.12.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_15 (виконавець), останній зобов`язаний був виконати на замовлення позивача роботи лицювальника-плиточника на об`єкті «Капітальний ремонт будівлі Липовецького районного суду по вул. Шевченка, 1 в м. Липовець Вінницької області».

Вказані цивільно-правові договори є однотипними, та згідно з п. 1.1 визначають, що Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): виконати роботи лицбвальника-плиточника на об`єкті «Капітальний ремонт будівлі Липовецького районного суду по вул. Шевченка, 1 в м. Липовець Вінницької області» по рознарядці на об`єктах замовника, дотримуватись правил технічної безпеки на роботі. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, ... .

Відповідно до п.2.1. договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження виконання цивільно-правових договорів позивачем надано акти прийому наданих послуг:

- акт виконаних робіт від 20.01.2020, за яким ОСОБА_1 виконав лицювання плиткою стін на об`єкті на суму 5 333,33 грн.;

- акт виконаних робіт від 20.01.2020, за яким ОСОБА_2 виконував роботи лицювання плиткою стін на об`єкті на суму 5 333,33 грн.

Зважаючи на зміст вказаних цивільно-правових договорів, суд вважає, що останні не мають ознак трудового договору, передбачених частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України. Водночас їм притаманні ознаки цивільно-правових договорів, оскільки оплачується не сам процес праці, а його результат, який оформлюється актами прийняття-передачі виконаних робіт, оплата проводиться виключно на підставі актів прийняття-передачі виконаних робіт, а виконавці не підкорюються правилам внутрішнього трудового розпорядку та самі організовують свою роботу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію. В даному випадку за вказаними цивільно-правовим договорами позивачем нараховувалась і сплачувалась винагорода за виконану роботу, до бюджету сплачувались всі обов`язкові податки та збори на нараховану винагороду, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Аналізуючи повноваження, надані інспекторам праці пунктом 10 Порядку № 823, суд зазначає, що останні не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами за цивільно-правового договору, а тому висновок посадових осіб контролюючого органу про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання та вищевказаними особами, що непідтверджений належними та допустимими доказами, не може бути підставою для висновку про допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що в діях позивача щодо укладання вказаних договорів відсутні порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Також з наданих позивачем доказів суд установив, що 02.12.2019 між ПП "Сучасні будівельні технології-12" та ПП "Будцентр-Т" укладено угоду про співробітництво (а.с. 22).

Відповідно до п.1.2 даної угоди ПП "Будцентр-Т" зобов`язується надати ПП "Сучасні будівельні технології-12" технічну, робочу підтримку щодо капітального ремонту будівлі Липовецького районного суду Вінницької області.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 даного договору ПП "Будцентр-Т"зобов`язується надати необхідну кількість технічного персоналу з метою вчасного та належного виконання позивачем капітального ремонту Липовецького районного суду Вінницької області.

За приписами п. 2 ст. 176 ГК України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Пунктом З ст.176 ГК визначено, що організаційно-господарські зобов`язання суб`єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору.

Також в п.4 ст.176 ГК України зазначено, що суб`єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб`єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов`язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Статтею 134 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. Майно, що використовується у господарській діяльності , може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб`єктів господарювання відповідно до законодавства, як передбачено ст. 135 ГК України.

Судом встановлено, що 06.09.2019 ПП "Будцентр-Т" прийнято наказ №8-к/тр "Про прийняття на роботу ОСОБА_3 ", яким ОСОБА_3 прийнято на посаду інженера-будівельника з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с. 23).

Отже, ОСОБА_3 був включений до переліку персоналу ПП "Будцентр-Т", з яким укладено угоду про співробітництво, а відтак ПП "Сучасні будівельні технології-12" не виступає відносно цієї особи роботодавцем.

Також суд критично оцінює твердження сторони відповідача щодо допущення позивачем до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з огляду на наступне.

Як вбачається з акту інспекційного відвідування, та дублюється у поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідних висновків посадові особи відповідача дійшли виходячи з письмових пояснень, отриманих від вищезазначених зазначених осіб.

Так, у зазначених письмових поясненнях особи, які їх надавали, зазначили, що до роботи їх допустила особа на ім`я " ОСОБА_16 ". Також в наданих письмових поясненнях зазначено, що директор ПП "Сучасні будівельні технології-12" ОСОБА_17 лише іноді приїздив на об`єкт з метою контролю за проведенням робіт по капітальному ремонту.

В свою чергу, з наданих Керівником апарату Липовецького районного суду ОСОБА_18 . письмових пояснень вбачається, що відповідною особою на ім`я " ОСОБА_16 ", яка давала вказівку щодо проведення працівниками робіт, є ОСОБА_3 .

Аналізуючи фактичні обставини справи судом встановлено, що в основу висновків відповідача, які містяться в акті інспекційного відвідування, лягли припущення інспекторів про те, що особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 були допущення до роботи без укладання трудового договору саме позивачем. Разом з тим, зміст отриманих від зазначених осіб письмових пояснень лише засвідчує, що останні були підпорядковані ОСОБА_3 , який, як було встановлено вище, перебуває в трудових відносинах з ПП "Будцентр-Т" на посаді інженера-будівельника. Однак, посадовими особами відповідача під час проведення інспекційного відвідування дана обставина не була врахована, що призвело до відображення в акті інспекційного відвідування хибних висновків.

Таким чином, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними особами не знайшли свого підтвердження, тому у діях позивача відсутня будь-яка складова абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, за порушення якої останній може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог трудового законодавства, а відтак наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних припису про усунення виявлених порушень та постанови про накладення штрафу.

Суд також зазначає, що згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 45 рішення в справі "Бочаров проти України", пункті 53 рішення в справі "Федорченко та Лозенко проти України" та пункті 43 рішення в справі "Кобець проти України", при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 25504,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з управління Держпраці у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.03.2020 за № ВН 26/193/АВ/ТД-ФС.

Стягнути на користь приватного підприємства "Сучасні будівельні технології-12" за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 25504,20 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот чотири гривні 20 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Приватне підприємство "Сучасні будівельні технології-12" (вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 38889859)

Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістрацька, 37, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 05.08.2020

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна