Постанова № 9076013, 25.01.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6652/09/1770

25 січня 2010 р. 18год. 32хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Масюк О.І.,

відповідача: представник Оніщук В.П., прокурор:< Текст >, третьої особи:< Текст >,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБ Топенсервіс" до Держаної податкової інспекції в м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Топенсервіс" (далі ТОВ "МБ Топенсервіс") звернувся в суд з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції в м.Рівне (далі ДПІ в м.Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001022342/3 та №0001012342/3 від 08.10.2009 року.

Позовні вимоги підтримані у судовому засіданні представником позивача, яка обґрунтувала їх порушенням відповідачем норм матеріального права, а саме пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №335/94-ВР від 28.12.1994 року, та пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Ствердила, що відповідач зробив висновки, які призвели до донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок того, що такий постачальник позивача, як ПП "Агроімпекс-Ресурс", на переконання перевіряючих, є недобросовісним платником податків, а відтак, сплачені позивачем на його користь за товари суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких придбаних товарів, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. Висновки відповідача про відсутність у позивача по операціям з ПП "Агроімпекс-Ресурс" товарно-транспортних накладних і актів приймання продукції за кількістю та якістю форми П-6 та П-7, вважає безпідставними, позаяк вказані документи не є тими обовязковими документами, якими повинні бути оформлені такі операції. Аналогічним чином, вважає такими, що не могли бути покладені в основу винесення спірних рішень, висновки відповідача про те, що контрагент позивача неспроможний був здійснити певні господарські операції з огляду на відсутність у нього якихось матеріальних, трудових чи інших ресурсів, позаяк такі висновки є лише власною, субєктивною оцінкою податкового органу, а не аналізом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Також зазначає, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарів від вказаного контрагента, позаяк такі товари були оприбутковані позивачем, що підтверджено даними його бухгалтерського та податкового обліку, а в подальшому використані у власній господарській діяльності. За сукупністю таких обставин, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Вказав на те, що підставою донарахування позивачу податкових зобовязань та фінансових санкцій стали висновки про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з ПП "Агроімпекс-Ресурс", які, в свою чергу, ґрунтуються на обставинах існування порушених кримінальних справ по факту фіктивного підприємництва, тобто створення даного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Ствердив, що операції з вказаним контрагентом є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері, що доводиться відсутністю у такого контрагента необхідних для здійснення господарських операцій основних засобів та трудових ресурсів. За таких підстав вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001022342/3 та №0001012342/3 від 08.10.2009 року прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для визнання їх нечинними не вбачає. Відтак, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "МБ Топенсервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів) при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Агроімпекс-Ресурс" код за ЄДРПОУ 35899158 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року проведена на підставі наказу про призначення позапланової документальної перевірки №46 та направлення №20/6, виданих Державною податковою адміністрацією в Рівненській області 24.02.2009 року. Її результати оформлені актом №9/35/35634385 від 05.03.2009 року (а.с.8-12).

На підставі акту перевірки та за результатами процедури адміністративного узгодження, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001022342/3 від 08.10.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 16665,60 грн., в тому числі за основним платежем 12812,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3843,60 грн. (а.с.7),

- №0001012342/3 від 08.10.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 17616,50 грн., в тому числі за основним платежем 16015,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1601,50 грн.(а.с.6).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого, позивачем у ІV кварталі 2008 року завищено валові витрати на 64062 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на суму 16015 грн. за цей період, та завищено податковий кредит в грудні 2008 року на суму 12812 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на суму 12812 грн. за цей період.

Як вбачається з акту перевірки виявлені порушення податкового законодавства, на думку відповідача, виникли у звязку з встановленням нікчемності договору поставки №МБ/1008-П від 01.10.2008 року, укладеного між ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ТОВ "МБ Топенсервіс", з огляду на те, що він не був спрямований на настання правових наслідків. А тому відповідач рахує, що всі первинні документи, що отримані від ПП "Агроімпекс-Ресурс" складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати на придбання товарів у ПП "Агроімпекс-Ресурс" не можуть бути віднесені ТОВ "МБ Топенсервіс" до складу валових витрат, а відповідна сума ПДВ до складу податкового кредиту за період, що перевірявся.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2008 року між ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ТОВ "МБ Топенсервіс" укладено договір №МБ/1008-П від 01.10.2008 року про поставку товарів асортименті, згідно зі специфікацією (а.с.24-26). За специфікацією №1 та №2 до договору (а.с.27-28) визначено поставку комплектуючих до трубопроводів (герметизатори, вузли) та стовпчиків інформаційних (для позначення охоронних зон підземних комунікацій).

За умовами договору (п.1.2, 4.2) постачальник надає покупцю, який отримує товар, разом з товаром супровідні документи: сертифікат якості (паспорт) заводу-виробника, видаткову накладну, податкову накладну, гарантійний документ, а приймання товару здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, за якими загальна вартість отриманих ТОВ "МБ Топенсервіс" від ПП "Агроімпекс-Ресурс" товарів складає 64062 грн. (без ПДВ), а сума ПДВ - 12812 грн. (а.с.29-32). Факт оплати товару шляхом перерахування коштів на загальну суму 76875 грн. на розрахунковий рахунок ПП "Агроімпекс-Ресурс" та факт наявності у позивача паспортів заводу-виробника на герметизатори різних модифікацій зафіксовано у акті перевірки (а.с.9).

На підтвердження факту використання отриманих від ПП "Агроімпекс-Ресурс" товарів у власній господарській діяльності, позивачем надано копію договору поставки №МБ/01-08 від 06.02.2008 року з ДП "ПрикарпратЗападтранс" (а.с.41-43), копії видаткових накладних з податковими накладними та довіреностями даного контрагента на отримання від позивача товарів герметизаторів та стовпчиків інформаційних від 29.10.2008 року та 15.01.2009 року (а.с.44-49), копію договору поставки №МБ/06-08 від 15.10.2008 року з ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" (а.с.50-51), копії видаткової накладної з податковою накладною та довіреністю даного контрагента на отримання від позивача товарів герметизаторів від 13.01.2009 року (а.с.52-54).

Іншої документації суду надано не було і за твердженнями представника позивача, такої в документообігу ТОВ "МБ Топенсервіс" не існує.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та покладають на нього обовязок мати на підтвердження правильності їх формування належним чином оформлені первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Валові витрати, а відповідно і податковий кредит, позивача по господарським операціям з ПП "Агроімпекс-Ресурс" не підтверджені, позаяк у нього відсутні первинні документи на доказ виконання таких господарських операцій, передбачені в якості обовязкових договором поставки №МБ/1008 -П від 01.10.2008 року, а саме акти приймання продукції за кількістю та якістю за формою №П-6 та №П-7 та гарантійні документи на товар. Відсутні також будь-які документи на підтвердження факту переміщення товару до місцезнаходження позивача, які, з врахуванням передбачених договором умов поставки, повинні у нього бути, як і відомості про виписування працівникам довіреностей для отримання від ПП "Агроімпекс-Ресурс" товарно-матеріальних цінностей, а також відомості про оприбуткування та зберігання таких товарно-матеріальних цінностей.

За наведених обставин та враховуючи встановлений відповідачем в ході позапланової виїзної перевірки ПП "Агроімпекс-Ресурс" факт відсутності у даного контрагента управлінського, технічного персоналу, основних засобів (а.с.59-74), а також факт порушення 13.11.2008 року слідчим в ОВС СВ «ОЗ»СУ УМВС України в Рівненській області майором міліції Марчуком В.Я. кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ПП "Агроімпекс-Ресурс", з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (а.с.78), у суду відсутні підстави вважати оформлені від імені вказаного субєкта видаткові та податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів.

Сама по собі наявність у позивача видаткових та податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до складу валових витрат і податкового кредиту. Державна реєстрація ПП "Агроімпекс-Ресурс" також не може сама по собі бути доказом здійснення вказаним субєктом певних господарських операцій.

Доводи позивача про те, що договір поставки №МБ/1008-П від 01.10.2008 року не визнаний недійним в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Витрати по сплаті судового збору відносяться на позивача, відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "МБ Топенсервіс" в позові до Держаної податкової інспекції в м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001022342/3 та №0001012342/3 від 08.10.2009 року, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 01.02.10р.